Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/106/13
Головуючий у I інстанції: Малинников О.Ф.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Бондар М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2
про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46 873,18 доларів США та 31 262,47 євро і судові витрати.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що на підставі виданого йому доручення, відповідач 8 грудня 2004р. від його імені уклав з Посольством Чеської республіки в Україні договір оренди квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого отримував частину орендної плати, яку йому не передав і на вимоги передати кошти не реагує, тому повинен повернути безпідставно збережені кошти у сумі 45 700 доларів США та 30 480 євро з урахуванням процентів за користування ними, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 730 139грн.
Рішенням суду від 11 червня 2012р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 677 714грн. заборгованості по отриманим коштам та 1820грн. судових витрат.
Представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не вірно встановлені обставини справи, безпідставно прийняті, як достовірні докази, надані представником позивача ксерокопії розписок про отримання відповідачем грошових коштів від Посольства Чеської Республіки, не проведено почеркознавчої експертизи для з'ясування належності підпису під даними розписками, не витребувано належних доказів та не допитано свідків.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача та його представника, представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 8 грудня 2004р. між Посольством Чеської Республіки в Україні та ОСОБА_2, який діяв від імені позивача на підставі довіреності від 6
- 2 -
грудня 2004р., був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності.
Договір був укладений на строк з 1 січня 2005р. по 31 грудня 2006р.
Відповідно до п. 3.1. договору щомісячна орендна плата сторонами була визначена
у сумі 6750доларів США по курсу гривні на день виплати, яка згідно п. 3.2. буде сплачуватися вперед за шість місяців.
Пунктами 3.3.1, 3.3.2. та 3.3.3. сторони погодили порядок проведення оплати: 5800доларів США - на банківський рахунок позивача у США, 700доларів США - ОСОБА_2 у касі посольства на підставі довіреності ОСОБА_4 та 250доларів США - ОСОБА_2 у касі посольства для покриття витрат на підставі довіреності ОСОБА_4 (с.с.25-29 т.1)
29 лютого 2008р. між Посольством Чеської Республіки в України та ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_4, був укладений договір про продовження договору оренди від 8 грудня 2004р., визначено строк дії договору оренди з 1 березня 2008р. по 28 лютого 2011р., щомісячна орендна плата була визначена у розмірі 6270євро, оплата проводиться за шість місяців уперед, порядок оплати визначений такий: 5000євро перераховуються на банківський рахунок позивача, 1000євро видаються у касі посольства ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_4 та 270 євро видаються у касі посольства ОСОБА_2 для покриття витрат по зберіганню на підставі довіреності від ОСОБА_4 (с.с.20-24 т.1)
З наданих суду позивачем ксерокопій підтверджень встановлено, що за період оренди квартири відповідачем у Посольстві Чеської Республіки було отримано 45700доларів США та 30480євро (с.с.35-45 т.1).
Посилання апелянта на те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заперечував отримання коштів від Посольства Чеської Республіки, колегія суддів вважає безпідставним, так як відповідач у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів, які б спростовували наявні у матеріалах справи розписки від імені відповідача, а також не заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з приводу належності йому підписів у розписках, тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України правомірно визнав вказані розписки належними доказами.
Твердження апелянта про те, що суд неправомірно відмовив у витребуванні у Посольстві Чеської Республіки оригіналів розписок, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, однак відповідно до зазначеної норми та ст. 137 ЦПК України не збирає доказів за сторін, а відповідач не надав суду доказів того, що у збиранні документів у нього виникли будь-які труднощі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Частина 2 даної норми передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідачем ні позивачу, ні суду першої інстанції не були надані докази правомірності розпорядження отриманими коштами, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про необхідність стягнення отриманих коштів з відповідача на користь позивача.
Твердження відповідача, що він здійснював ремонтні роботи в орендованій квартирі, оплачував необхідні платежі, у тому числі і комунальні, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, так як відповідачем не було надано суду першої інстанції достатніх та належних доказів, що саме отримані ним кошти були витрачені на проведення ремонтних робіт та оплату платежів.
- 3 -
Крім того, порядок оплати комунальних послуг була визначена договором оренди і покладалася на орендатора.
Доводи апелянта про те, що позивач на підставі договору від 2 вересня 2004р. та додатку № 1 до нього повинен був сплачувати йому щомісячно 9% від розміру орендної плати, однак умови договору не виконував, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову на думку колегії суддів, оскільки зазначений договір був укладений між СПД «ОСОБА_2» та ОСОБА_4, а при розгляді даного спору відповідач виступає, як фізична особа, при укладенні договору оренди також виступав, як фізична особа - представник ОСОБА_4, тому не має правових підстав заявляти вимоги від імені суб'єкта підприємницької діяльності «ОСОБА_2.»
Крім того, СПД «ОСОБА_2.» не позбавлений можливості вирішити наявний у нього з позивачем спір у окремому цивільному провадженні.
Посилання апелянта на те, що позивач можливо не є власником орендованої квартири, правового значення для вирішення даного спору не має, так як позивачем надані суду договори оренди, які укладені відповідачем від імені позивача, відповідачем отримувалися кошти, як частина орендної плати даної квартири, тому позивач має законні підстави вимагати повернення від нього отриманих коштів.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, судом при цьому не було порушено норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: