У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Дело № 11/190/31/13 Доповідач : Євдокімова В.В.
08.01.2013 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоЯзєва С.О.
СуддівЄвдокимової В.В., Дорошенко Т.І.
За участю прокурораМатвійчук С.Л.
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією та доповнення до неї засудженого ОСОБА_5 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 р., за яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Узбекистану, раніше судимий: 25.04.2012 р. Ленінським районним судом м. Севастополя за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту,
засуджений:
- за ч.4 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 189 КК України до 4 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, шляхом поглинення даним вироком вироку Ленінського районного суду м. Севастополя від 25.04.2012 р. і остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріального збитку - 156 665 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів з наступних підстав.
Так, ОСОБА_5 у кінці травня 2011 р., достовірно знаючи, що в приміщенні нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_1, що належить приватному підприємцю ОСОБА_6 може бути майно, яке представляє матеріальну цінність, за допомогою ключа відкрив вхідні двері і проник в приміщення нічного клубу. Після огляду приміщення у ОСОБА_5 виник намір, направлений на таємне викрадання майна, що належить приватному підприємцю ОСОБА_6, що знаходився в приміщенні клубу, на яке він не мав ні дійсного, ні передбаченого права.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5, з метою продажу частини викраденного, ввів в оману приватного підприємця ОСОБА_7, повідомивши їй не відповідаючі дійсності відомості про те, що він розпоряджається майном, що зберігається в приміщенні нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_7, будучи введеною в оману, помилково вважаючи, що ОСОБА_5 в дійсності роспоряджається зазначеним майном, придбала частину викраденного ОСОБА_5 майна, передавши останньому гроші в сумі 10 000 грн. Викрадено майно ОСОБА_5, ОСОБА_7 на автомобілі «Mercedes Benz 508 D», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, перевезла з нічного клубу в належній їй та розташовані на території м. Алупка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4».
При цьому, на прохання ОСОБА_5, водій транспортного засобу ОСОБА_8, перевіз частину викраденого майна з нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» до будинку АДРЕСА_2, звідки ОСОБА_5 переніс дане майно в будинок, за місцям його тимчасового проживання.
Таким чином, ОСОБА_5 таємно викрав з нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» належне ОСОБА_6 майно а саме: пральну машину «LG - WD - 10390 SPK», пральну машину невстановленої марки, два холодильника фірми «Ардо», два холодильника фірми «Арістон», дві меблеві шафи, матрац, дві мийки та три столи, холодильник, мороженицю, надувні кулі великого розміру в кількості 300 штук і надувні кулі маленького розміру, кремалки в кількості 100 штук, попільнички в кількості 130 штук, надувні кулі в кількості 200 штук, келихи в кількості 300 штук, ножі в кількості 100 штук, коньяк на загальну суму 7 000 грн., скляні графини в кількості 90 штук, скляний стіл, два льодогенератора, кавовий апарат, дві холодильні камери, холодильник для напоїв фірми «Редбулл», мийку промислову в кількості 10 штук, холодильник - салатницю, бойлер. Внаслідок чого, ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 156 665 грн.
Крім того, ОСОБА_5, повторно, маючи намір, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, які належали його раніше знайомому ОСОБА_9 шляхом вимагання, у період часу з 08.12.2011 р. по 18.12.2011 р. зі свого мобільного телефону за допомогою відправки текстових повідомлень з погрозами знищення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого по АДРЕСА_1, а також погрозами вбивства його дітей, на мобільний телефон ОСОБА_9, вимагав від останнього передачі грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент отримання ОСОБА_9 першого текстового повідомлення загрозливого змісту - 08.12.2011 р., складає 79 899 грн. ОСОБА_9 реально сприйняв вищезгадані погрози, і побоювався настання негативних наслідків.
Також, ОСОБА_5, повторно, дізнавшись від раніше йому знайомій ОСОБА_10 про те, що її брата - ОСОБА_11 поміщають в місця позбавлення волі, 14.12.2011 р., з метою незаконного заволодіння її майном, діючи шляхом обману, що виразився у відправці декількох текстових повідомлень зі свого мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_10, повідомив останній відомості не відповідні дійсності про те, що ОСОБА_11 знаходиться в місцях позбавлення волі, але за винагороду ОСОБА_5 може його відпустити. При цьому, ОСОБА_5 в текстовому повідомленні від 14.12.2011 р. з метою отримання шляхом обману грошових коштів від ОСОБА_10 вказав номер платіжної банківської карти ПАО «Приватбанк», на яку остання повинна перерахувати грошові кошти 600 доларів США. Цього ж дня, ОСОБА_10 перерахувала на платіжну банківську карту грошові кошти в сумі 4 824 грн., якою він незаконно заволодів, заподіявши ОСОБА_11 матеріальний збиток на вказану суму.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 провину не визнав.
В апеляції та доповнення до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити відносно нього виправдувальний вирок, а справу повернути на додаткове розслідування.
Свої доводи мотивує тим, що досудове і судове слідство проведено однобічно та неповно.
Так, засуджений посилається на те, що судом першої інстанції не дана оцінка свідченням потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_8 про його непричетність у викраданні майна з нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Крім того, засуджений оспорює та його причетність у вчиненні злочинів за фактом вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_9 і шахрайських дій відносно потерпіліої ОСОБА_10, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутній доказ його вини за даними епізодами, а саме наявність мобільного телефону і сім - карти, з якого він нібито здійснював телефонні дзвінки.
Також, засуджений посилається на те, що суд першої інстанції необгрунтовано не взяв до уваги свідчення потерпілої ОСОБА_10, яка свідчить про його непричетність у вчинені злочину, а також свідка ОСОБА_17, який передав грошові кошти отримані від ОСОБА_10 якомусь «Айдеру», якого він раніше не знав. Крім цього, засуджений звертає увагу суд на ту обставину, що під час досудового слідства були порушені права свідка ОСОБА_17, на якого під час досудового слідства працівником міліції ОСОБА_18 виявлялася психологічна дія, і який був допитаний без присутності батьків, оскільки на момент його допитів знаходився в неповнолітньому віці.
Окрім цього, засуджений вказує на те, що судом першої інстанції не були допитані свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22, які вказують на його непричетність у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти доводів апеляції і вважав вирок суду першої інстанції залишити без зміни, засудженого ОСОБА_5, який в останньому слові просив постановить відносно нього виправдувальний вирок, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 190 КК України при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за даними статтями, підтверджується сукупністю зібраних по справі і перевірених у судовому засіданні доказів, яким у вироку дана належна оцінка.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 заперечуючи свою провину пояснив, що він з 02.02.2011 р. за пропозицією ОСОБА_23 почав працювати охоронцем у нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_23 передав йому ключі від задніх дверей приміщення. Ключі від вхідних дверей клубу, ОСОБА_23 йому не дав. У ОСОБА_23 був перед ним борг по заробітній платі у розмірі 3 000 грн., тоді він з дозволу ОСОБА_23 почав шукати покупця для того, щоб продати деяке майно, яке знаходилося в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Майно з приміщення нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» він продав ОСОБА_7 за 10 000 грн., а гроші передав ОСОБА_23.
Щодо шахрайських дій відносно ОСОБА_10 засуджений ОСОБА_5 у суді пояснив, що він не розмовляв з ОСОБА_10 з питання звільнення її брата з місць позбавлення волі. ОСОБА_10 тільки розпитувала, як зробити так, щоб її брату було добре в місцях позбавлення волі. Грошей за це він у неї не брав.
Також, ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав свою провину по факту вимагання коштів від потерпілого ОСОБА_9 поєднану з погрозою знищення майна та погрозою вбивства дітей.
Крім того, засуджений ОСОБА_5 у суді пояснив, що ніяких повідомлень з мобільного телефону потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не відправляв, сім -карти йому не належать.
Проте вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується наступними дослідженими судом першої інстанції доказами.
За епізодом викрадення майна належного потерпілій ОСОБА_6
Потерпіла ОСОБА_6 в суді пояснила, що за декілька місяців до викрадення майна з її нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2», вона розмовляла з ОСОБА_5 з питання оренди даного закладу, але вона відмовила. За рекомендацією її водія ОСОБА_8, охорону клубу здійснював хлопець кавказької національності. У травні 2011 р. ОСОБА_8 їй повідомив про те, що з її клубу викрали майно. Прибув до клубу, вона побачила на воротах змінений замок, він був без пошкоджень. Вхідні двері клубу також були без слідів злому. Коли вони оглянули приміщення клубу, виявилося відсутність безліч речей. У цей час, у приміщення зайшов ОСОБА_5, а також двоє незнайомих хлопців. При цьому, ОСОБА_5 пояснив, що зайшов випадково.
Її свідчення підтверджуються показами свідка ОСОБА_24, який під час досудового слідства додав, що при зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_6, остання не передавала ОСОБА_5 ключів від нічного клуба «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки відмовила здавати його в оренду. Після чого, він з дозволу ОСОБА_6 найняв охоронця на ім'я ОСОБА_33, який і повідомив про крадіжку в клубі (т.1 а.с. 191 - 195).
Аналогічні свідчення під час досудового слідства дав свідок ОСОБА_25, пояснивши, що з вересня 2010 р. він неофіційно влаштувався охоронцем в нічний клуб «ІНФОРМАЦІЯ_2». 29.05.2011 р., він виявив, що замок на південних воротах змінений. Він відразу подзвонив ОСОБА_24 та повідомив, що в нічному клубі трапилася крадіжка (т.1 а.с. 152).
Факт того, що ОСОБА_5 розпорядився майном нічного клуба «ІНФОРМАЦІЯ_2» об'єктивно підтверджуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чиї свідчення були досліджені судом першої інстанції у порядку ст. 306 КПК України.
Так, свідок ОСОБА_7 під час досудового слідства пояснила, що ОСОБА_5 переконав її в тому, що він управляє кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», та у зв'язку з продажем кафе, майно, що знаходиться там, розпродається. Після чого, вони пішли до клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2», де ОСОБА_5 ключем відкрив двері та зайшов до приміщення. Їй необхідно були холодильники та мийки, за які вона домовилися заплатити 10 000 грн. Через кілька днів, за допомогою водія ОСОБА_8 та двох хлопців вона завантажила у салон автомобіля три холодильника, чотири мийки, кілька тарілок і форм для морозива, кавоварку. ОСОБА_5 попросив завантажити та відвезти до його дому особисті речі, серед яких була пральна машина, що ще вона не пом'ятає. Гроші у сумі 8 000 грн. вона передала ОСОБА_5 відразу біля клубу, а іншу частину грошей у сумі 2 000 грн. передала через кілька днів біля її кафе (т.1 а.с. 166 - 169).
Свої свідчення свідок ОСОБА_7 підтвердила та на очній ставці з ОСОБА_5, де останній підтвердив, що свідчення ОСОБА_7 відображають події, що відбулися (т. 1 а.с. 199 - 204).
Свідчення ОСОБА_7 об'єктивно підтверджуються свідченнями свідка ОСОБА_8, який під час досудового слідства пояснив, що він за проханням ОСОБА_7 під'їхав до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» на своєму автомобілі сірого кольору. На вулиці знаходилися ОСОБА_7 та раніше незнайомий йому хлопець кавказької національності, а також ще двоє чоловіків. Хлопець кавказької національності поводився дуже впевнено, ніби він власник. Відчинив ключем вхідні двері, котрий потім забрав, та почалося завантажування холодильників, мийок, пральній машини, що ще він більше не пам'ятає. Потім він за проханням ОСОБА_7 відвіз хлопця до будинку культури, де вивантажили пральну машину, коробки можливо з посудом та підставку жовтого кольору (т.1 а.с. 186 - 189).
Із свідчень свідка ОСОБА_20 вбачається, що за проханням ОСОБА_5, останній проживав у нього в будинку з літа 2011 р. до кінця січня 2012 р. Він інколи заходив до кімнати де проживав ОСОБА_5 При цьому, він почав помічати, що в кімнаті почали з'являлися нові речі - гральна приставка, скляна шафа, телевізор та ТВ - тюнер, яких раніше в кімнаті не було (т.1 а.с. 196 - 198).
До доказів вини засудженого ОСОБА_5 у викраденні майна з нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2», судом першої інстанції обґрунтовано були віднесені свідчення свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_14
Так, свідок ОСОБА_15 у суді пояснила, що бачила біля нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» автомобіль з кузовом сірого кольору. У даний автомобіль невідомі особи завантажували холодильники и ще якісь речі.
Дані покази були підтверджені у суді свідком ОСОБА_14
Тобто, із свідчень свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 убачається, що вони бачили саме автомобіль сірого кольору, належній свідку ОСОБА_8, який під'їхав за проханням ОСОБА_7 до нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2», де остання покупала речі у ОСОБА_5
Крім свідчень свідків, вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується та іншими письмовими матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, серед яких, протокол огляду місця події від 29.05.2011 р., під час проведення якого було оглянуто нічний клуб «ІНФОРМАЦІЯ_2» і прилеглева до нього територія (т.1 а.с. 21), протоколом огляду місця події, проведеного в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4», який належить приватному підприємцю ОСОБА_7, під час якого були виявлені і вилучені речові докази (т.1 а.с. 85).
Судом першої інстанції перевірялися доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що крадіжку з нічного клубу міг вчинити ОСОБА_23 та ці доводи обґрунтовано були визнані непереконливими.
Так, допитаний в суді першої інстанції, ОСОБА_23 пояснив, що ОСОБА_5 він не знає. З 07.12.2010 р. він не має відношення до клубу із - за непорозуміння з донькою. Він дійсно зі своїм сином - ОСОБА_26, після 08.03.2010 р. забирали з клубу особисті речі.
Аналогічні свідчення були дані в суді свідком ОСОБА_27
За епізодом вимагання грошей від потерпілого ОСОБА_9
Потерпілий ОСОБА_9 у суді пояснив, що 18.11.2011 р. згоріло його кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», а з 18.12.2011 р. на його мобільний телефон почали надходити погрозливі повідомлення від невідомої особи про вимогання 10 000 доларів США. У разі непередачи грошей, невідома особа загрожувала підпалити його кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4», яке належить його дружині ОСОБА_7 В одному із повідомлень пролунала погроза вбивства його дітей, якщо він не заплатить гроші. Він сприйняв загрозу реально, усвідомлюючи, що можуть наступити негативні для нього наслідки, так як в листопаді 2011 р. згоріло кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3». Про те, що йому на мобільний телефон приходять повідомлення загрозливого характеру він повідомив своїй дружині - ОСОБА_7 Загроза з приводу знищення кафе адресувалося на його телефон, який ОСОБА_5 був відомий. Він помітив, що текстові повідомлення були написані з безліччю граматичних помилок, а також в деяких повідомленнях була фраза «це фігня», яку постійно повторював ОСОБА_5 Він почав підозрювати ОСОБА_5 після того, як 13.12.2011 р. у кафе були встановлені відеоспостереження, а 17.12.2011 р. прийшло повідомлення, що це йому не допоможе.
Свідчення потерпілого ОСОБА_9 підтверджуються протоколом огляду предметів від 21.01.2012 р., під час якого в пам'яті мобільного телефону «Самсунг Дуос», що належить ОСОБА_9 були виявлені текстові повідомлення загрозливого характеру з вимогою передачі грошей в сумі 10 000 доларів США (т.1 а.с. 208 - 209).
Аналогічні свідчення під час досудового слідства були дані свідком ОСОБА_7, дослідженні судом першої інстанції в порядку ст. 306 КПК України (т.1 а.с. 163 - 165).
Свідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 об'єктивно підтверджуються свідченнями свідка ОСОБА_18, який в суді пояснив, що 05.01.2011 р. до Алупкінського відділу міліції звернувся ОСОБА_9, який заявив про факт вимагання з боку невідомої особи грошей в сумі 10 000 доларів США. Пояснивши при цьому, що на його мобільний телефон приходять текстові повідомлення з погрозами знищення кафе, а також з погрозами стосовно членів його сім'ї. ОСОБА_9 надав для огляду мобільний телефон, в якому при огляді виявилися текстові повідомлення загрозливого характеру на адресу ОСОБА_9 У погрозах ОСОБА_9 підозрював ОСОБА_5, оскільки повідомлення написані безграмотно, використовувалися мовні звороти, характерні для ОСОБА_5 Після затримання ОСОБА_5, останній зізнався у вчиненні злочину та написав яку з повинною. До ОСОБА_5 не застосовувалося заходів фізичного та психологічного впливу.
Його свідчення підтверджуються показами свідка ОСОБА_19, дослідженні судом першої інстанції в порядку ст. 306 КПК України.
Допитаний на досудовому слідстві свідок ОСОБА_19 пояснив, що 05.01.2012 р. він перебував спільно з ОСОБА_5 в одному службовому кабінеті Алупкінського відділу міліції. Під час спілкування, ОСОБА_5 зізнався у вчинені вимагання грошей в сумі 10 000 доларів США та в заволодінні грошей в сумі 4 000 грн. шляхом обману. До ОСОБА_5 не застосовувалося фізичного чи психологічного насильства (т.1 а.с. 281).
Судом першої інстанції обґрунтовано положено в основу вироку свідчення ОСОБА_5 данні їм при написанні явки з повинною, в якій ОСОБА_5 власноручно вказав, як у грудні місяці написав ОСОБА_9 повідомлення, де просив відправити йому 10 000 доларів США, якщо він не бажає щоб його кафе спалили. При цьому вказав, що заходів фізичної та психологічної дії робітниками міліції до нього не застосовувалися (т.1 а.с. 102).
За епізодом заволодіння коштів, належних потерпілій ОСОБА_10 шляхом обману.
Потерпіла ОСОБА_10 у суді пояснила, що так як її брата - ОСОБА_11 повинні були затримати для виконання вироку, вона почала спілкуватися з ОСОБА_5, який надавав їй консультації у випадку затримання її брата та правила поведінки в місцях позбавлення волі. Після того, як 14.12.2011 р. її брат пішов до відділу міліції, їй почали надходити на мобільний телефон повідомлення з пропозицією про можливість не затримання її брата, але їй необхідно було заплатити 600 доларів США. Вона введена в оману, вважала, що зможе допомогти братові та перерахувала на номер платіжної картки гроші в сумі 4824 грн. Після чого, вона поїхала до відділу міліції, щоб забрати брата, але брата не було. Вона дзвонила на номер телефону, з якого їй надходили повідомлення, але він був вимкнутий. Через 30 хвилин, їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5, який пояснив, що брата в слідчому ізоляторі зустріли нормально. Вона зрозуміла, що її ввели в оману. 15.12.2011 р., вона в відділені банку дізналася, що гроші були передані на ім'я ОСОБА_29 Вона додзвонилася до ОСОБА_29, і останній пообіцяв розібратися в ситуації. Цього ж дня, їй з мобільного телефону ОСОБА_29 передзвонив незнайома людина та пояснила, що один із його знайомих попросив перерахувати на картковий рахунок гроші. Вона сказала, що заявить в міліцію. Після чого, їй передзвонив ОСОБА_5 та пояснив, що йому передзвонили із Севастополя особи, які заволоділи її грошима і пояснювали, що вони не причому.
Факт того, що ОСОБА_5 шляхом обману заволодів коштами потерпілої ОСОБА_10 підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_17, а також свідченнями свідків ОСОБА_31, ОСОБА_29 та ОСОБА_32, досліджені судом першої інстанції в порядку ст. 306 КПК України.
Так, свідок ОСОБА_17 в суді пояснив, що за проханням ОСОБА_5 зняв з банківської картки гроші.
Його свідчення підтверджуються показами свідка ОСОБА_29, данні останнім під час досудового слідства, який доповнив, що ОСОБА_17 попросив у нього банківську картку для того, щоб на неї перевести гроші (т.1 а.с. 157 - 159).
Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_31 пояснив, що двічі відвозив ОСОБА_5 до м. Севастополя, де останній бачився з ОСОБА_17. Останній раз, ОСОБА_5 заплатив йому за поїзду 250 грн.
Зі свідчень свідка ОСОБА_32 убачається, що в грудні 2011 р. у відділені банку «Приватбанк», ОСОБА_10 переказала на картку гроші в сумі 4824 грн. Після чого, вона повідомила ОСОБА_10, що власником картки є ОСОБА_29 (т.1 а.с. 277 - 279).
Свідок ОСОБА_18 по факту заволодіння коштів, належних потерпілій ОСОБА_10 шляхом обману пояснив, що до відділу міліції звернулася ОСОБА_10, де розповіла, що невідома людина надсилала їй на мобільний телефон текстові повідомлення з пропозицією помогти у звільненні з місць позбавлення волі її брата, у зв'язку з чим, вона перерахувала грошові кошти на картковий рахунок, вказаний невідомим. Також, ОСОБА_10, пояснила, що останнім часом вона спілкувалася з ОСОБА_5, який пропонував їй допомогу в організації умов в місцях позбавлення волі стосовно її брата.
Судом першої інстанції обґрунтовано покладені в основу вироку свідчення ОСОБА_5 данні їм при написанні явки з повинною, в якій ОСОБА_5 власноручно вказав, за яких обставин вчинив шахрайство. При цьому вказав, що заходів фізичної та психологічної дії робітниками міліції до нього не застосовувалися (т.1 а.с. 124).
Крім свідчень свідків, вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується та іншими письмовими матеріалами справи, досліджених в судовому засіданні, серед яких протокол огляду мобільного телефону, який належить потерпілій ОСОБА_10, де під час огляду були виявлені текстові повідомлення, адресовані ОСОБА_10 з пропозицією про звільнення її брата ОСОБА_11 за грошову винагороду в сумі 600 доларів США. Квитанцією, що підтверджує проведення банківської операції з переказу коштів, яка датована 14.12.2011 р. (т.1 а.с. 214 - 215).
Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався у вироку в якості доказу його провини на свідчення свідка ОСОБА_17 на досудовому слідстві є непереконливі, оскільки свідок ОСОБА_17 був допитаний на досудовому слідстві відповідно до вимог ст.ст. 85, 167, 170 КК України. Крім того, участь захисника або батьків при допиті неповнолітнього свідка обов'язково тільки у тому разі коли неповнолітньому не виконалося шістнадцять років, а на момент допиту свідка ОСОБА_17 йому було сімнадцять років та йому згідно КПК України були роз'яснені права.
Необґрунтованими є доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції не допитав у суді свідків ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_29, оскільки, судом були оголошені данні свідчення в порядку ст. 306 КПК України, проти чого не заперечували учасники процесу.
Пояснення потерпілих, свідків у сукупності з іншими, дослідженими судом першої інстанції доказами, узгоджуються між собою у деталях, логічно доповнюють один одного, створюючи картину злочину у цілому, тому не довіряти їм підстав не має.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично свідчення засудженого ОСОБА_5 про його непричетність до поставлених у його провину злочинів, оскільки вони є надуманими і правильно розцінені судом першої інстанції, як спосіб захисту.
Таким чином, фактичні обставини справи, встановлені судом, повністю підтверджуються сукупністю викладених вище доказами і сумнів у колегії суддів не викликають.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена у великих розмірах; за ч.2 ст. 189 КК України, як вимого передачі чужого майна з погрозою знищення майна потерпілого і погрозою вбивства (вимагання), вчинене повторно; за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Вказівка на неповноту досудового і судового слідства також є безпідставною, оскільки як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства і судом були прийняті всі заходи, направлені на всестороннє і об'єктивне дослідження обставин справи, згідно з вимогами ст.22 КПК України.
Будь - яких істотних порушень кримінально - процесуального законодавства України, що ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку не встановлено, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку.
Міра покарання призначена ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 65 - 67 КК України, з урахуванням всіх обставин по справі і даних про їх особу.
У зв'язку з викладеним, апеляція та доповнення до неї засудженого ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію та доповнення до неї засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2012 р. щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.
Судді:
Язєв С.О. Євдокимова В.В. Дорошенко Т.І.