2-59/11 2/1305/12/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2012

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої -судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

представника ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, реальний поділ будинковолодіння, усунення перешкод в користуванні ним та вселення, суд,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому уточнив, просить про визнання права власності на 1/3 частину будинку,поділ майна, усунення перешкод в користуванні та вселення. Вимоги в основному мотивує тим, що 20.11.1982р. зареєстрував шлюбу із ОСОБА_4 Під час шлюбу, 12.07.1984р. відповідачці виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку, та 14.03.1996р. земельну ділянку площею 0,018 га у постійне користування та земельну ділянку площею 0,088га для обслуговування житлового будинку. Будівництвом будинку та господарських споруд в основному займався він, відповідачка займалася вихованням дітей. Після розірвання шлюбу в 2008р., вона стала чинити перешкоди в користуванні житловим будинком, не дозволяє проживати в ньому, влаштовуючи скандали та бійки, позивач залишився на вулиці, чужі люди надають йому притулок. Оскільки спільний житловий будинок має загальну площу 187,4 кв.м., складається із двох поверхів, має 5 житлових кімнат та підсобні приміщення, позивач просить визнати за ним право власності на 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, зокрема приміщення другого поверху позначені: 1-7 коридор (площа 8,7 кв.м), 1-8 комора (площа 5,7 кв.м.), 1-9 житлове (площа 21,0 кв.м.), 1-10 житлове (площа 13,4 кв.м.), 1-11 житлове (площа 14,9 кв.м.), крім цього, приміщення літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні, залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні приміщеннями літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні, та вселити його у будинок АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити в повному обсязі.

Представник позивача висловився в підтримку позовної заяви, просить її задоволити.

Відповідачка позовні вимоги заперечила частково, не заперечила проти визнання за відповідачем права власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, заперечила позовну вимогу про спільне користування підсобних приміщень при житловому будинку АДРЕСА_1. Крім цього, пояснила, що на момент розгляду справи в суді шлюб між нею та позивачем розірваний, позивач не проживає з нею у вищевказаному будинку. На даний час з нею проживають повнолітні дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з вини позивача постійно траплялися сварки в сім'ї, які негативно впливали на дітей та на неї, у зв'язку з чим спільне проживання з відповідачем в одному будинку є неможливим.

Заслухавши позивача, його представника, відповідачку, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтетреси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 20.11.1982р. відділом ЗАГС Городоцького райвиконкому Львівської області, про що зроблено актовий запис №117. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської від 27.11.2008р. (а.с. -13).

Із оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2-867/08 видно, що в шлюбі народилися доньки: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які на час розгляду справи досягли повноліття

Так, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Із копії типового договору про виділення в постійне користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності (а.с. -11,12) вбачається, що 12.07.1984 року відповідно до рішення виконавчого комітету Городоцької ради народних депутатів №223, ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку площею 400 кв.м., по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради народних депутатів №186 від 14.03.1996 року (а.с. -14) ОСОБА_4 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,018га, та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,088га для обслуговування житлового будинку.

Із долученої до матеріалів копії технічного паспорту від 31.08.2010р. (а.с. -32-36) вбачається, що право власності на житловий будинокАДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вимогами ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно вимог ст.65 ч.1 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачу та відповідачці, на праві спільної сумісної власності, належить будинковолодіння АДРЕСА_1, який був збудований ними під час перебування у шлюбі.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №7663/7664 від 25 серпня 2011 року (а.с. - 72-79) вбачається, що вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 488 156 грн. З технічної точки зору, будинковолодіння АДРЕСА_1, можливо поділити у відповідності до розміру часток, що становить Ѕ та Ѕ, 2/3 та 1/3.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог та беручи до уваги положення ст. 369 ЦК України, відповідно до якої співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

А згідно п. п. 2,3 ст.70 СК України - при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. За рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти.

Згідно із ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з огляду на що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Виходячи з вимог закону та досліджених у суді доказів, встановлено, що сторони перебуваючи у шлюбі збудували будинок, право власності на який було оформлено на ОСОБА_4, а тому даний будинок відноситься до майна, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, від шлюбу у подружжя є двоє повнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом і проживає у вказаному будинку. За таких умов суд приходить до висновку про необхідність врахування інтересів дитини при вирішенні спору щодо поділу майна подружжя. Таким чином спірний будинок слід поділити між сторонами по другому варіанту висновку будівельно-технічної експертизи, а саме відповідачу слід виділити 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, якими є приміщення другого поверху позначені: 1-7 коридор (площа 8,7 кв.м), 1-8 комора (площа 5,7 кв.м.), 1-9 житлове (площа 21,0 кв.м.), 1-10 житлове (площа 13,4 кв.м.), 1-11 житлове (площа 14,9 кв.м.). Приміщення літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні, залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Загальна вартість приміщень, що передаються у власність ОСОБА_3 складає 141 647 грн., а ОСОБА_4 -275775 грн., без стягнення компенсації з відповідачки на користь позивача 13 868 грн. за відхилення від ідеальної частки у спірному будинку.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 належить 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, суд вважає, що слід зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні приміщеннями літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні, будинку АДРЕСА_1, та вселити ОСОБА_3 у житловий будинок АДРЕСА_1.

За наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, зокрема приміщення другого поверху позначені: 1-7 коридор (площа 8,7 кв.м), 1-8 комора (площа 5,7 кв.м.), 1-9 житлове (площа 21,0 кв.м.), 1-10 житлове (площа 13,4 кв.м.), 1-11 житлове (площа 14,9 кв.м.).

Приміщення літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні, залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні приміщеннями літньої кухні (площа 15,8 кв.м.), сараю (площа 11,9 кв.м.) та вбиральні.

Вселити ОСОБА_3 у будинок АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.

СуддяО. В. Перетятько