АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.
При секретарі: Яні Н.П., розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4, про визнання договору купівлі - продажу недійсним, визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності , -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007р. ОСОБА_2 3вернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу квартири та надвірних споруд АДРЕСА_1, укладений 23 червня 2006р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати дійсним договір купівлі - продажу зазначеного майна від 19 червня 2006р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на це майно.
Позивачка зазначала, що 19 червня 2006р. між нею та ОСОБА_4 був .укладений договір - купівлі продажу спірного нерухомого майна, яке вона купила за ціною 115000 грн. та які передала продавцю до підписання договору.
ОСОБА_4 зобов'язався оформити договір в нотаріальному порядку до 30 червня 2006р.
Оформити угоду у нотаріуса вона уповноважила свого сина ОСОБА_3, який на підставі доручення від 30 серпня 2005р. повинен був діяти від її імені.
Проте ОСОБА_3, на порушення наданого йому доручення та її прав, 23 червня 2006р. оформив договір купівлі-продажу зазначеної нерухомості на своє ім'я. На теперішній час ОСОБА_1 претендує на спірне майно, вважаючи його об'єктом сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги та розповіла про обставини справи.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав і пояснив, що дійсно 19.06.2006р. його мати -ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 спірну квартиру за 23000 доларів США. Вона також передала продавцю гроші за квартиру.
У зв'язку з тим, що мати виїзджала у відрядження вона уповноважила його оформити цю угоду у нотаріуса. Однак під тиском ОСОБА_1. він оформив квартиру на своє їмя. Грошей продавцю він не передавав.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що спірна квартира була
Справа № 22ц-4273/07
Головуючий у 1 інстанції Пономаренко В.Д. Категорія ЦПК: 12
Доповідач: суддя - Парапан В.Ф.
придбана для неї і чоловіка та за гроші, частку яких надала їм ОСОБА_2, частку грошей вони зібрали з чоловіком, а 6000 доларів США вона позичила у знайомих, тому спірна квартира належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Третя особа, перший заступник начальника Роздільнянського РВ ГУ УМВС України в Одеській області - ОСОБА_4 позов визнав та пояснив, що 19.06.2006р. він продав свою квартиру ОСОБА_2 і вона ж сплатила йому 23000 доларів США (115000 грн.), а нотаріально - посвідчений договір купівлі-продажу квартири підписав її син - ОСОБА_3
Рішенням суду від 20 липня 2006р. позов задоволено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріли справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, районний суд на підставі наданих доказів обгрунтовано дійшов висновку, що сторонами правочину купівлі - продажу спірної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, але неправильно вважав, що вони 19.06. 2006р., а не 23.06.2006р., уклали цю угоду. Крім того, пояснення деяких учасників процесу, що викладені в рішенні суду, частково не відповідають протоколу судового засідання. Тому рішення суду на підставі п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 19.06.2006р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була досягнута угода про укладення договору купівлі - продажу квартири і надвірних споруд, що розташовані АДРЕСА_1. Згідно цієї домовленості ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 зазначене нерухоме майно за 115000 грн., які останній одержав від неї до підписання правочину, та продавець зобов'язався оформити цей правочин у нотаріальному порядку до 30 червня 20006р.
Оформити правочин в нотаріальному порядку від свого імені ОСОБА_2 уповноважила свого сина - ОСОБА_3, якому 30.08.2005р. видала довіреність.
Досягнута угода від 19.06.2006р.не могла бути нотаріально посвідчена, оскільки було наявне не узаконене самовільне будівництво, яке лише 23.06.2006р. ОСОБА_4 узаконив і отримав свідоцтво про право власності на квартиру та надвірні споруди. Того ж дня в нотаріальній конторі було оформлено правочин купівлі - продажу зазначеного майна, але відповідач ОСОБА_3, на порушення доручення ОСОБА_2, оформив квартиру на своє ім'я.
Наведені обставини, крім пояснень позивачки, відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4, стверджуються також договором купівлі - продажу у простій письмової формі від 19.06.2006р. та заявою ОСОБА_4, згідно з якими останній продав, а ОСОБА_2 купила за 115000 грн. квартиру і надвірні споруди, що розташовані АДРЕСА_1. Гроші ОСОБА_2 передала продавцю до підписання цього договору, (а/с 6, 21).
За словами позивачки гроші на придбання квартири вона позичила у ОСОБА_5 17000 доларів США та у ОСОБА_6 6000 доларів США. Ці її доводи підтверджуються розписками ОСОБА_2 від 19.06.2006р., від 24.04.2007р. та показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , (а/с15, 38, 90-92).
Підстав вважати, що вказані докази є недостовірними немає, відповідачка не надала судові переконливих доказів на їх спростування.
Твердження ОСОБА_1. про те, що вона позичала у ОСОБА_8 та у ОСОБА_9 гроші для придбання спірної квартири, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вона не довела судові, що саме таку суму грошей вона та її чоловік сплатили продавцю.
її ж доводи про те, що вона провела ремонтні роботи в спірній квартирі не доводять того, що ОСОБА_1 набула право власності на неї.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в шлюбі близько 3 років.
Матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_3, на порушення доручення та вимог ст. 238 ЦК Украіни, 23.06.2006р. вчинив правочин в своїх інтересів.
Оскільки ОСОБА_2 доведено, що за нотаріальним правочином від 23.06.2006р. спірна квартира в дійсності куплена не зазначеним в договорі покупцем - ОСОБА_3, a позивачкою та за її кошти, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 235 ЦК України договір купівлі-продажу від 23 червня 2006 року стосовно покупця є удаваним правочином, а дійсним покупцем є ОСОБА_2, за кошти якого куплена ця квартира, і тому вона є її власником.
У районного суду не було підстав вважати, що згаданий правочин за правилами ст.
220 ЦК України був дійсним ще 19.06.2006р., оскільки та той час була в наявності не
узаконена реконструкція квартири, що перешкоджало оформленню правочину в нотаріальній
конторі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з підстав наведених вище.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 п.п.3, 4, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 липня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним договір купівлі - продажу квартири та надвірних споруд від 23 червня 2006 року стосовно покупця - ОСОБА_3.
Визнати ОСОБА_2 покупцем квартири та надвірних споруд, що АДРЕСА_1, укладений 23 червня 2006 року та посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру та надвірні
споруди, що АДРЕСА_1, що складає з квартири загальною площею-40, 3 кв.м. , житловою площею -37, 4 кв.м. .
що позначена літерою «А», прибудови-«а», житловою площею 31, 7 кв.м. , загальною
площею-40, 0 кв.м. , л.кухні-«К», гаражу-«3», підвалу-«з», сараїв- «Ж, Е», огорожі-«1», воріт-
«2».
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.