Кримінальне провадження
№ 2702/11055/12 (1-КП/763/1/13)
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2013 р. м. Севастополь
Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
Головуючого -судді -Попової Н.І.
при секретарях -Смірновій М.В., Дегтярьовій Г.А.
за участю прокурора - Куімової І.В.
потерпілих -ОСОБА_5., ОСОБА_2
захисника -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 14.09.2011 р. Гагарінським районним судом м. Севастополя за ст. 185 ч. 3, ст.186 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, 15.11.2011 р. звільнений з ССІ №15 в АР Крим на підставі ст. 3 п.а Закону України «Про амністію в 2011 році»,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2, 187 ч.1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 27.09.2012 р. приблизно о 14:30 год. біля будинку АДРЕСА_3, умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_2 та відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок, вагою 6 грам, вартістю 2000 грн. та золотий ланцюжок, вагою 10 грам, вартістю 4000 грн., чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця та садни на шиї справа, синця на шиї зліва, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном ОСОБА_2 на свій розсуд, чим останній завдав матеріальні збитки на загальну суму 6000 грн.
Дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.
Крім того, 27.09.2012 р. близько 17:00 год. ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні під'їзду будинку АДРЕСА_4, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_5, яка в цей час підіймалася сходами між першим та другим поверхами, та спробував вирвати шляхом ривка з її рук сумку з речами, однак, це йому не вдалося, оскільки ОСОБА_5 не випустила з рук свою сумку та впала спиною на сходи. Після цього, ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння майном ОСОБА_5, з метою подолання опору потерпілої, застосував до неї насильство, яке є небезпечним для її здоров'я, яке виразилося в тому, що він з силою вирвав з рук потерпілої ОСОБА_5 її сумку (яка не має матеріальної цінності) з речами останньої загальною вартістю 1500 грн., а саме: паспортом громадянина України (матеріальної цінності не має), ключами від квартири (матеріальної цінності не мають), гаманцем (матеріальної цінності не має), в якому знаходились грошові кошти в суммі 100 грн., мобільним телефоном марки La Fleur», вартістю 1000 гривень, флеш-картою об'ємом на 4 Гб, вартістю 400 гривень, носовою хусткою (матеріальної цінності не має). В результаті застосування ОСОБА_4 при здійсненні нападу насильства до ОСОБА_5 остання одержала, згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді пошкодження сгибателя сухожилля 4-го пальця правої кисті з крововиливом в суглоб, із запаленням суглобової сумки і з утворенням контрактури пальця у функціонально-вигідному (напівзігнутому) положенні, синця правого передпліччя, правої кисті, що відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою стійкості втрати працездатності менше ніж на 1/3 (10% згідно ст.1266 «Таблиці відсотків загальної працездатності в результаті травм»). Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник та розпорядився майном ОСОБА_5 на свій розсуд, чим останній завдав матеріальні збитки на загальну суму 1500 грн.
Дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ст. 187 ч. 1 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав частково: за ст. 187 ч.1 КК України за епізодом відносно потерпілої ОСОБА_5 визнав повністю, за ст. 186 ч.2 КК України за епізодом відносно потерпілої ОСОБА_2 свою вину не визнав, пояснивши, що даний злочин він не вчиняв. Так, ОСОБА_4 показав суду, що 27.09.2012 року він знаходився дома з другом до приблизно 16:00 год. Дома також була його мати та її подруга. Потім він проводив друга до кінцевої зупинки 10-го маршруту в Камишовій бухті та повертався додому. На вул. Правди він зайшов до під їзду справити природну нужду. В цей час до під їзду зайшла потерпіла ОСОБА_5. Коли вона піднімалася сходами між першим та другим поверхами, він спробував вирвати у неї сумку з рук, але потерпіла міцно її тримала. Тоді він почав сильніше виривати з рук сумку. Вирвавши сумку, він вибіг з під їзду, але невдовзі був затриманий. У вчиненому щиросердо розкаюється.
Пограбування потерпілої ОСОБА_2 він не вчиняв, оскільки в цей час був вдома, вважає, що вона його оговорила під тиском працівників міліції.
Незважаючи на часткове визнання своєї провини ОСОБА_4, його вина у скоєнні злочинів при обставинах, встановлених судом, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 27 вересня 2012 р. приблизно о 14:00 год. вона поверталась додому. Коли вона проходила повз будинок АДРЕСА_3, то почула, як хтось сзаду схопив її за золоті ланцюжки, які висіли на шиї, та з силою почав тягнути за них. Вона спробувала рукою утримати ланцюжки, однак, їх з силою зірвали з шиї. Потім людина почала убігати. Вона повернулася вслід, стала кричати. Молодий чоловік обернувся, і вона дуже добре запам ятала його обличчя. Чоловік забрав у неї два ланцюжки, один вагою 6 грам, інший -10 грам. Вона звернулась з заявою до органів міліції. На впізнанні вона чітко впізнала серед інших пред явлених осіб ОСОБА_4, якого, як їй відомо, затримали цього ж дня при вчиненні іншого злочину. В неї немає жодних сумнівів щодо того, що злочин скоїв ОСОБА_4, оскільки вона дуже добре запам ятала його обличчя, зріст, статуру. На впізнанні він був в тому ж одягу, що і при скоєнні злочину. Жодних підстав для обмови обвинуваченого вона не має.
Доводи ОСОБА_4 про те, що він не скоював даного злочину, і був в цей час вдома, суд вважає способом захисту, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, протоколом впізнання ОСОБА_4 серед інших пред явлених осіб. При перевірці даного доказу в суді шляхом допиту потерпілої встановлено, що порушень Закону при проведенні впізнання допущено не було.
Протоколом огляду місця події встановлено місце скоєння даного злочину -ділянка місцевості біля будинку АДРЕСА_3.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілій ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця та садни на шиї справа, синця на шиї зліва, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Показання свідка ОСОБА_6 в суді -матері обвинуваченого про те, що в цей час її син був дома, суд не може прийняти до уваги, оскільки вважає, що даний свідок зацікавлений в ісході справи. В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що, дійсно, в один з днів наприкінці вересня вона була вдома у своєї подруги ОСОБА_6, її син ОСОБА_4 був дома з другом приблизно до 16:00 год. Однак, точну дату свідок назвати суду не змогла.
Вважаючи, що і на впізнанні, і в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 чітко вказала на ОСОБА_4 як на особу, яка вчинила злочин стосовно неї, суд вважає повністю доведеною провину ОСОБА_4 за даним епізодом.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що поверталась додому 27.09.2012 р. приблизно о 17:00 год. Вона зайшла в під'їзд, коли піднімалась сходами між першим та другим поверхами, молодий чоловік намагався вирвати у неї з рук сумку, однак, вона тримала сумку міцно, в результаті чого упала спиною на сходи. Чоловік знов почав з силою виривати у неї сумку, в результаті чого їй прийшлось її відпустити. Після цього вона зайшла в свою квартиру, розповіла все чоловіку. Він вибіг, та дізнався, що на її крики чоловік, що заходив в під'їзд, затримав злодія, відібрав у нього сумку, яку він викрав. Дану сумку вона потім добровільно видала працівникам міліції.
Свідок ОСОБА_8 - чоловік потерпілої в суді підтвердив показання ОСОБА_5
Обставини вчинення даного злочину підтверджуються також:- протоколом добровольної видачі ОСОБА_5 сумки з вмістимим, - протоколом виїмки даної сумки та протоколом огляду викрадених речей: сумки, а також паспорту громадянина України на ім я ОСОБА_5, гаманця, грошових коштів в суммі 100 грн., мобільного телефону марки g La Fleur», флеш-карти об'ємом на 4 Гб, носової хустки, ключами, а також фототаблиці до нього, - протоколом огляду місця події -під їзду АДРЕСА_4 та фототаблиці до нього.
Відповідно до висновку судово -медичної експертизи ОСОБА_5, остання одержала тілесні ушкодження у вигляді пошкодження сгибателя сухожилля 4-го пальця правої кисті з крововиливом в суглоб, із запаленням суглобової сумки і з утворенням контрактури пальця у функціонально-вигідному (напівзігнутому) положенні, синці правого передпліччя, правої кисті, що відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою стійкості втрати працездатності менше чим на 1/3 (10% згідно ст.1266 «Таблиці відсотків загальної працездатності в результаті травм»).
Таким чином, з ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчинених злочинах.
Відповідно до довідок, наданих прокурором, ОСОБА_4 на обліку у врача-психіатра та врача -нарколога не знаходиться.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4, суд відповідно до ст. ст.65-67 КК України, враховує тяжкість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також пом'якшуючи та обтяжуючи обставини.
Злочини, передбачені ст.186 ч.2, 187 ч.1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, як особа, яка зловживає спиртними напоями, схильна до вчинення правопорушень, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, після звільнення з місць позбавлення волі через незначний проміжок часу знов вчинив злочини. Обставинами, які пом'якшують покарання суд вважає часткове визнання обвинуваченим своєї вини.
Обтяжуючою обставиною суд вважає рецидив злочинів.
З урахуванням даних про особу ОСОБА_4, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, скоєння злочинів через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, суд вважає необхідним призначити йому покарання тільки у вигляді позбавлення волі. Разом з тим, приймаючи до уваги молодий вік обвинуваченого, думку потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання, суд вважає можливим призначити покарання, наближене до мінімального, передбаченого санкціями ст. 186 ч.2, ст. 187 ч.1 КК України. Дане покарання, на думку суду, відповідає цілям покарання, передбаченим ст. 50 КК України, є необхідним та достатнім для ОСОБА_4
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 12500 грн підлягає залишенню без розгляду в порядку ст.128 ч.4, ч.7 КПК України, оскільки він не відповідає вимогам ЦПК України, пред являємим до форми та змісту цивільного позову. Так, відповідно до обставин справи, потерпілій ОСОБА_2 заподіяно матеріальний збиток на суму 6000 грн. В пред явленому позові, ОСОБА_2 просить визнати її цивільним позивачем на суму 12500 грн., оскільки їй спричинений матеріальний та моральний збиток на дану суму. Однак, в позові не зазначено, яку саме суму потерпіла просить стягнути у відшкодування матеріальних збитків, а яку -моральних, та в чому вони полягають. За таких обставин, потерпіла не позбавлена права звернутись до суду з цивільними позовом у порядку цивільного провадження, усунувши недоліки позовної заяви.
Речові докази суду під час судового розгляду не надавались, отже підстав для вирішення питання про їх долю відповідно до ст. 100 ч. 9 КПК України, не має. Судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2, ст.187 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:
за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі,
за ст. 187 ч. 1 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у вигляді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 21.01.2013 р. В строк відбуття покарання зарахувати час знаходження ОСОБА_4 під вартою з 28.09.2012 р. по 21.01.2013 р.
Цивільний позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Апеляції на вирок можуть бути подані до Апеляційного суду м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Н.І. Попова
З