Справа №1-38/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Грекова Г.Ф.

Номер провадження 11/788/50/13 Суддя-доповідач - Яременко Г. М.

Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Матуса В. В., Захарченка О. П.,

з участю прокурора - Думал С.М,

секретаря - Сисенко Н.В.,

захисника - ОСОБА_3,

засудженого- Пенькова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора Сапона Л.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 квітня 2012 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець міста Глухів Сумської області, в силу ст. 55 КК України 1960 року не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 3 342 грн. 90 коп. і у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., а також у відшкодування витрат потерпілих на юридичну допомогу 2 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз на користь держави у особі НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 1 994 грн.

Вирішено долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

З серпня 2011 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки на грунті невдоволення останнім несправедливим розподілом спадкового нерухомого майна.

12 жовтня 2011 року ОСОБА_4 близько 07 години перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 будучи обуреним, тримаючи у руці ніж, підійшов до племінниці ОСОБА_5 з метою позбавлення життя та умисно з силою наніс удари ножем в передню поверхню тулубу потерпілої.

Розуміючи небезпеку для свого життя ОСОБА_5 намагалася втекти, проте ОСОБА_4 наздогнав її, повалив на землю та з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, спрямованого на протиправне заподіяння смерті, продовжив умисно, з силою наносити численні удари ножем в різні частини тіла племінниці.

Почувши крики ОСОБА_5, на подвір`я вибіг ОСОБА_6, який побачивши протиправні дії ОСОБА_4, відштовхнув останнього від своєї співмешканки, завадивши останньому продовжити свої протиправні дії і намагаючись врятувати потерпілу, ОСОБА_6 взяв її в руки та поніс до будинку.

Однак ОСОБА_4 бажаючи довести до кінця свій умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_5, зрозумівши неможливість здійснення задуманого внаслідок втручання ОСОБА_6 вирішив позбавити останнього життя.

З цією метою ОСОБА_4 взяв з гаражу за вищевказаною адресою гладкоствольну двоствольну мисливську рушницю моделі «ТОЗ-БМ» шістнадцятого калібру, заряджену двома патронами і на відстані менше шести метрів натиснув на спусковий гачок з метою здійснити прицільний постріл у ОСОБА_6 та ОСОБА_5, але не зміг закінчити злочин, спрямований на позбавлення їх життя, оскільки вчинити постріл з рушниці не вдалося внаслідок розкладання капсульного складу патрону, а вчиняючи другий прицільний постріл ОСОБА_4 влучив у вхідні двері, так як ОСОБА_6 з ОСОБА_5 встиг забігти в будинок.

Прокурор Сапон Л.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на постановлений судом вирок апеляційну скаргу зі змінами, в яких не оспорюючи доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, порушив питання про скасування вироку внаслідок неправильності застосування кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м»якості та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд. Прокурор вважає, що суд безпідставно послався на такі обставини, як визнання ним вини, щире каяття та сприяння розслідуванню злочину, а такі обставини як похилий вік засудженого, позитивні характеристики та наявність вад здоров`я є лише пом'якшуючими покарання обставинами, та не є такими, що істотно знижують ступень тяжкості скоєного злочину. Також прокурор вважає, що вирок винесений незаконним складом суду, так як колегія суддів визначена не автоматизованою системою документообігу суду, а на підставі рішення зборів суддів.

Засуджений ОСОБА_4 у поданій апеляції з доповненнями до неї порушив питання про скасування вироку так як вважає, що ОСОБА_5 незаконно заволоділа в порядку спадкування його житлом і спровокувала його на вчинення злочину, він не згоден з кваліфікацією його дій за п.1 ч.2 ст. 115 КК України так як умислу на вбивство не мав. Апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув із нього на користь ОСОБА_6 5000 грн. відшкодування моральної шкоди, а також вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 дали суперечливі покази, а секретар в протоколі судового засідання ці суперечності не зазначила.

Вислухавши доповідь судді про суть вироку та поданих апеляцій, міркування прокурора Думал С.М. про наявність підстав для задоволення апеляції прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_4, думку захисника ОСОБА_3, які підтримують апеляцію засудженого та просять повернути справу на додаткове розслідування, провівши судове слідство в частині обґрунтованості призначеного засудженому покарання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 16 -2 КПК України 1960 року визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідної кримінальної справи.

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи усупереч вищезазначеним вимогам закону у даній кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, яка надійшла до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з обвинувальним висновком 28 грудня 2011 року, колегія суддів для забезпечення розгляду цієї справи була визначена аж 11 січня 2012 року і не автоматизованою системою документообігу суду, а згідно рішення зборів суддів цього місцевого суду.

Оскільки, згідно ст. 54 КПК України 1960 року, суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи в разі порушення порядку визначення колегії суддів, встановленого ч.3 ст. 16-2 КПК України 1960 року, то за вищевказаних обставин склад суду першої інстанції, який розглянув справу по суті з постановленням вироку, є незаконним.

Тому, доводи апеляції прокурора з цих підстав заслуговують на увагу, а вироку суду першої інстанції у даній справі є незаконним через істотне порушення судом кримінально-процесуального закону і на підставі ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 370 КПК України 1960 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Крім цього, колегія суддів дійшла переконання, що наведені в апеляції доводи прокурора про безпідставність застосування судом ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання також заслуговують на увагу.

Згідно вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини кодексу.

Цих вимог закону суд, призначаючи підсудному покарання, не виконав.

Так, визнавши за можливе призначити ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України більш м»яке покарання, ніж те, що встановлене санкцією ч.2 ст.115 КК України, суд посилаючись на визнані ним пом»якшуючими покарання обставинами, виходив з того, що підсудний повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненні злочину, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має похилий вік, вади здоров»я.

При цьому, суд не зазначив у вироку яким чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії особливо тяжких.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства, судового слідства і в апеляційному суді ОСОБА_4 не визнав себе винним у вчиненні замаху на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам.

Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом»якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_4 своїх дій у матеріалах справи не має. Також із справи вбачається, що вчинений засудженим злочин був розкритий правоохоронними органами при відсутності ініціативного ОСОБА_4 активного повідомлення слідчому фактів про свою злочинну діяльність. Тому суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання безпідставно врахував як пом»якшуючі покарання обставини визнання вини, щире каяття, сприяння розслідуванню злочину.

Суд першої інстанції у вироку вказав, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, проте колегія суддів вважає, що суд не повністю врахував дані про особу засудженого, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є особою, яка в силу ст. 55 КК України не має судимості, однак раніше він уже засуджувався за вчинення крадіжки, що характеризує його як особу, схильну до вчинення умисних злочинів.

Колегія суддів вважає, що наявність таких обставини, як похилий вік засудженого, наявність вад здоров`я, є лише пом'якшуючими покарання обставинами, та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з огляду на обставини його вчинення, а тому підстав для застосування у даній справі ст. 69 КК України і призначення засудженому більш м»якого покарання, ніж передбачено ч.2 ст. 115 КК України, не убачається.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 69 КК України і призначив засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м»якості покарання.

Оскільки в зміненій апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ставиться питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості постановити свій вирок.

З огляду на підстави скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів дійшла переконання про необгрунтованість доводів апеляції засудженого в частині прохання про повернення даної справи на додаткове розслідування.

Тому, з урахуванням викладеного, відповідно до вимог ст. 367 КПК України апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню, а апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 370, 377 КПК України, пунктами 11,15 розділу Х1 «Перехідних положень» КПК України 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 квітня 2012 року щодо ОСОБА_4 скасувати у зв»язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу повернути в цей же суд на новий розгляд в іншому складі суду.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Матус В. В. Захарченко О. П.