Справа № 22ц-1497/2008р.                       Головуючий у 1 інстанції - Короїд Ю.М.

Категорія - цивільна                                                       Доповідач - Лазоренко М.І.

                                       

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И      

05 вересня 2008 року			м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді	Бойко О.В.,
суддів:	Лазоренка М.І., Мамонової О.Є.,
при секретарі:	Коваленко Ю.В.,
з участю:	ОСОБА_1, представника Остерської міської ради - Заславського Ю.В., третіх осіб - ОСОБА_3 та  ОСОБА_2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Остерської міської ради, треті особи - нотаріус Остерської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину житлового будинку, -

 

В С Т А Н О В И В :

 

           В березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Остерської міської ради, в якому просила визнати недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Остер Козелецького району Чернігівської області по АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Остерської міської ради 05 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину спадкового майна, тобто Ѕ частки вищевказаного житлового будинку, видане державним нотаріусом Остерської державної нотаріальної контори 09 березня 2006 року. Також просила визнати право власності на Ѕ частику вищевказаного житлового будинку як на частку в спільній сумісній власності подружжя та визнати право власності на ј вищевказаного житлового будинку як на частку в спадковому майні померлого 29 серпня 2003 року ОСОБА_5

          Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2008 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3

          Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

В  апеляційній  скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги по даній справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було проігноровано те, що згідно ст. ст. 328, 331 ЦК України та п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності може набуватися лише особою і оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним чи юридичним особам. Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України  05 грудня 2005 року ОСОБА_5 не міг  набути право власності на нерухоме майно у зв'язку з втратою цивільної правоздатності у момент своєї смерті 29 серпня 2003 року, а тому видане 05 грудня 2005 року свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями має бути визнане недійсним. Також апелянт зазначає, що свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями було видане виконавчим комітетом Остерської міської ради Козелецького району всупереч вимогам цивільного законодавства України, а тому не могло бути підставою для вчинення будь-якої нотаріальної дії.

Отже, на думку апелянта, нотаріус не мав права приймати для оформлення спадщини померлого 29 серпня 2003 року ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, яке було видане виконкомом Остерської міської ради Козелецького району 05 грудня 2005 року. Право власності на будинок  за спадкоємцями має бути визнане в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.

Також апелянт вважає, що спірний житловий будинок був побудований  під час перебування в шлюбі з ОСОБА_5, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя  і  відповідно до ст. 60 СК України вона є власником Ѕ частини вказаного будинку. При таких  обставинах  апелянт  вважає, що  свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку майна померлого 29 серпня 2003 року чоловіка ОСОБА_5 має бути визнане недійсним, оскільки на спадкове майно одночасно претендує ОСОБА_3 і це впливає на розмір частки у спадковому майні померлого чоловіка.

 

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення  сторін, перевіривши  доводи  скарги  та  матеріали справи,  апеляційний  суд  приходить  до  висновку,  що  апеляційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню,  а справа направленню на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні рішення дотримані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_5 залишилися спадкоємці - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.  В нотаріальну контору  з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1    та ОСОБА_3 (а.с.22 21)., які  відповідно  до  домової  книги зареєстровані  в будинку по АДРЕСА_1. (а.с. 33-39)  

ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом не зверталася.

Таким чином, предметом спору є спільні права та обов'язки  осіб, які звернулись в нотаріальну контору  з заявами про прийняття спадщини  і   яким належить певний розмір частки  у спадковому  майні, але вимога ОСОБА_1 висунута лише до Остерської міської ради, хоча для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі  ОСОБА_3 необхідно залучити в якості відповідача, а не  третьої особи.

         Розглядаючи справу та постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув на це уваги і всупереч ст. 33 ЦПК України не обговорив питання про залучення для участі у справі в якості належного відповідача ОСОБА_3  і розглянув спір без участі вказаної особи в якості сторони у справі, що призвело до порушення його процесуального права та ухвалення помилкового рішення.

 

 Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду  буде встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для  скасування рішення.

        

          Оскільки суд не притягнув до участі в справі за пред'явленим позовом всіх осіб, прав і обов”язків якого він стосується, то це порушення позбавляє суд можливості ухвалити нове рішення по суті спору, і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду і направленню справи на новий судовий розгляд.

         

          Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати висновки і мотиви, з яких скасоване рішення, правильно визначити учасників спірних правовідносин, а також  закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, забезпечити неухильне дотримання прав всіх осіб, що приймають участь у справі та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

 

          Керуючись ст.ст.  303,  307,  ч.1 п.4 ст. 311, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,  суд, -

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2008 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд в до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 

 

 

          Головуючий                                           Судді: