ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа № 18/1803/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув;

відповідача - Рубан Н.В. (дов. № 189 від 17.01.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4025 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.12 у справі № 18/1803/12

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ, Полтавської області

про стягнення 8 756 656,46 грн

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8756656,46 грн. за спожитий природний газ згідно договору № 14/2381/11 від 30.09.2011 р., з них 6511140,91 грн. основного боргу, 57665,19 грн. інфляційних, 141054,78 грн. - 3 % річних, 710528,20 грн. пені, 1336267,37 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2012 р. у справі № 18/1803/12 (суддя Сірош Д.М.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2467358,68 грн. основного боргу, 568422,56 грн. пені, 57665,19 грн. інфляційних, 141054,78 грн. - 3 % річних, 1336267,37 грн. штрафу, 64380,00 грн. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 4043712,23 грн. провадження у справі припинено.

Відмовлено в стягненні пені в сумі 142105,64 грн.

Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2012 р. у справі № 18/1803/12 до 01.03.2013 р.

Позивач з прийнятим у справі рішенням не погодився в частині стягнення пені та її зменшення, що стало підставою для звернення з даною апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, недослідження всіх істотних обставин справи просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2012 р. у справі № 18/1803/12 в частині зменшення пені на суму 142105,64 грн. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути 142105,64 грн. пені. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, наводить свої заперечення і просить відмовити в задоволенні скарги повністю та залишити без змін законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання 14.01.2013 р. заявник апеляційної скарги не прибув, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 02.01.2013 р. Отже заявник мав час для підготовки до судового засідання та для повідомлення суду у разі неможливості забезпечення явки уповноваженого представника.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. представник відповідача вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та пояснив, що проти вимог скарги заперечує повністю і просить відмовити в її задоволенні.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву (апеляційну скаргу) і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. Крім того, п. 5 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. у справі № 18/1803/12 сторони попереджено, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та КВП "Комсомольськтеплоенерго" (відповідач, покупець) був укладений договір №14/2381/11 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1. 1. вказаного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення та релігійними організаціями.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі на виконання умов вказаного договору позивач передав у власність покупцю з жовтня 2011р. по червень 2012р. імпортований природний газ, в кількості 22 397,261 тис. куб. м. на загальну суму 29 318 015,33грн.: за жовтень 2011 року, за листопад 2011 р., за грудень 2011 р., за січень 2012 року, за лютий 2012 р., за березень 2012 р., за квітень 2012 року, за травень 2012 р., за червень 2012 року, загалом сімнадцятьма актами за дев'ять періодів.

Ціна природного газу встановлена додатковими угодами за № 1 та № 2 до Договору, укладеними сторонами відповідно 11.10.11 р. та 19.01.12 р. і складає 1 309,20 грн. разом з ПДВ за 1 000 куб. м. природного газу.

Отже, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 29 318 015,33 грн.

Відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором поставки природного газу в повному обсязі не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 04.09.2012 р. заборгованість за спожитий природний газ згідно договору № 14/2381/11 від 30.09.2011 р. становила 6 511 140,91 грн.

Зважаючи на те, що відповідач частково оплатив переданий йому за договором природний газ в сумі 4 043 782,23 грн., судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 4 043 782,23 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України - відсутність предмету спору.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується сторонами, що відповідач частково оплатив переданий йому за договором природний газ в сумі 4 043 782,23 грн., внаслідок чого сума основного боргу складає 2 467 358,68 грн.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Статтею 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума основного боргу 2 467 358,68 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами, не викликає заперечень у сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним та обгрунтованим рішення господарського суду Полтавської області в частині стягнення з відповідача 2467358,68 грн. основного боргу.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що за прострочення платежу понад 30 днів відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що сторони в договорі встановили сплату штрафу, та зазначені положення договору щодо його нарахування та стягнення не суперечать нормам законодавства, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що зобов'язання вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи штраф в сумі 1 336 267,37 грн. нарахований арифметично вірно у відповідності до узгоджених сторонами положень договору, тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми штрафу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 141054,78 грн.

В наявному в матеріалах справи розрахунку позивача зазначено, що інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача становлять 57665,19 грн.

Як свідчить зазначений розрахунок інфляційних він відповідає вимогам закону, його складено арифметично вірно та з урахуванням "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", які містяться в листі Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 р. Тому, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарським судом Полтавської області даний розрахунок був обґрунтовано визнаний правомірним.

Пунктом п. 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок пені, який відповідає умовам Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та з наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховано ступінь виконання боржником своїх зобов'язань, часткової сплати боргу, враховано статус відповідача, який використовує придбаний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення.

В матеріалах справи знаходиться розрахунок оплати з підтверджуючими документами, а саме довідки ПАТ "Укргазбанку" про своєчасну сплату затвердженого проценту вартості отриманого природного газу, акт звірки на момент розгляду справи, який підтверджує часткову оплату суми боргу, довідки з державної виконавчої служби, докази заборгованості держави по оплаті різниці в тарифах, що потягло за собою несвоєчасну оплату вартості отриманого природного газу на виробництво теплової енергії для населення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, викладені в його апеляційній скарзі щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні рішення в частині зменшення розміру пені на 20 %. У зв'язку з чим судова колегія Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого господарського суду - без змін, як законногота обгрунтованого.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2012 р. у справі № 18/1803/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст підписано 23.01.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.