Справа № 22ц/1290/5971/12
Провадження № 22ц/1290/5971/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Яреська А.В.
при секретарі: Тищенко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалася на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. В цій квартирі зареєстровані три особи, а саме відповідач ОСОБА_1, вона сама та їх неповнолітня дитина -син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Належна їй квартира є однокімнатною і спільне проживання разом з відповідачем є неможливим. Оскільки іншого житла, крім вказаної квартири, вона та її неповнолітній син не мають і відповідач ОСОБА_1 категорично відмовляється виселятися з квартири та знятися з реєстрації в належній їй квартирі, вона просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування належною їй квартирою за адресою АДРЕСА_1
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, а саме визнано відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 04.10.2012 року скасувати, по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони участі не брали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
З матеріалів справи, зокрема, вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2008 року (а.с. 9-10) сторони були співвласниками квартири АДРЕСА_1 і кожному з них відповідно належала 1\2 частка вказаної квартири.
28 липня 2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було ухвалене рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації від вартості частки квартири і зазначеним рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошову компенсацію вартості належної ОСОБА_2 1\2 частки квартири АДРЕСА_1
Зазначене рішення про стягнення грошової компенсації набуло законної сили і було звернуте до виконання. Державною виконавчою службою стягнення було звернуте на майно боржника ОСОБА_1 у вигляді 1\2 частки квартири, належної йому на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу і належна ОСОБА_1 частка квартири була реалізована з прилюдних торгів, переможцем яких стала позивач по даній справі -ОСОБА_2, яка придбала 1\2 частку спірної квартири за 28300 грн. На підставі акту про проведення прилюдних торгів на ім'я ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на 1\2 частку спірної квартири.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру як її співвласник, але вподальшому внаслідок реалізації належної йому частки квартири в примусовому порядку через органи ВДВС м. Сєвєродонецька, втратив право власності на частку квартири, а інші підстави для користуванням житлом (найм, оренда, вселення в якості члена сім'ї власника житла) в даному випадку відсутні, то відповідно до вимог ст. 391 ЦК України він підлягає виселенню зі зняттям з реєстраційного обліку з огляду на те, що право користування житлом є похідним від права власності на це житло.
Проте з такими висновками суду прешої інстанції судова колегія погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи і не грунтуються на вимогах діючого законодавства.
Так відповідно до ст. 364 ЦК України ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Із змісту зазначеної норми діючого законодавства випливає, що у разі отримання одним із співвласників грошової компенсації вартості його частки у спільному майні, цей співвласник втрачає право власності на належну йому частку майна, а співвласник, який сплатив компенсацію відповідно набуває право власності на частку того співвласника, який отримав компенсаццію.
Суд першої інстанції на зазначені положення діючого законодавства уваги не звернув і дійшов поспішного та хибного висновку стосовно того, що внаслідок примусового виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 липня 2011 року, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто компенсацію вартості 1\2 частки спірної квартири у сумі 39606грн.50коп. ОСОБА_1 втратив право власності на належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2008 року 1\2 частку квартири, а ОСОБА_2 відповідно набула право власності на усю квартиру в цілому, оскільки, як вже зазначалося вище співвласник, який отримує компенсацію вартості належної йому частки майна не може залишатись власником цієї частки майна і право власності на цю частку майна набувається тим співвласником, який сплатив компенсацію.
Наявність в даному випадку судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки останньої у спірній квартирі у розмірі 39606грн. 50коп. свідчить, на думку судової колегії, про те, що фактичним власником всієї квартири в цілому став саме ОСОБА_1, а не ОСОБА_2, як про те зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_1 втратив право власності на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно втратив право користування вказаною квартирою є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам норм матеріального права.
З огляду на викладене судова колегія на підставі ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання останнього таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 залишити без задоволення у зв'язку з необгрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 жовтня 2012 року -скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-відмовити.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: