Справа №1490/5030/12 22.01.2013 22.01.2013 22.01.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 11/784/3/13 головуючий суду 1 інстанції: Падалка В.О.
категорія: ст. 125 ч.1 КК України доповідач: Кваша С.В
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Ржепецького О.П.
суддів - Чебанової-Губарєвої Н.В., Кваші С.В.
при секретарі - Гур'яновій А.Ю.
потерпілого - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 18.02.2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.1 ст.296, ст.69, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення, постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2011 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 14 днів.
- засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 71 КК України вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.02.2009 року постановлено виконувати самостійно.
Вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 21 червня 2012 року близько 00.30 год., неподалік буд. №29 по вул. Дружби народів в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_2, умисно наніс йому удар рукою в ліве вухо, ногою в область лівої частини грудної клітки, а також декілька ударів ногою по ногам, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів грудної клітини, лівої голені, подряпин мочки лівого вуха.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, в якому призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.
На думку апелянта призначене судом першої інстанції покарання не відповідаю тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_3, який зловживає спиртними напоями, не працює, характеризується негативно.
Зазначає, що злочин ОСОБА_3 скоїв в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а тому суд повинен був призначити покарання відповідно до ст.ст. 71-72 КК України в виді позбавлення волі.
Вказує, що суд не врахував обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого на підтримку апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину. Дії засудженого кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 125 КК України. Ці висновки суду апелянтом не оспорюються.
При призначенні покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винного, який раніше судимий. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду про призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, яке визначене в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, та є необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Тому є необґрунтованими доводи апелянта про м'якість призначеного засудженому покарання.
Разом з тим суд допустив помилку та невірно вирішив питання про самостійність виконання вироку.
А тому є обґрунтованою позиція апелянта про неправильність призначення ОСОБА_3 остаточного покарання, без врахування вимог ст.71 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком від 18.02.2009 року ОСОБА_3 засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2011 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 14 днів. Новий злочин ОСОБА_3 вчинив 21.06.2012 року, тобто в період умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до вимог ч.4 ст.81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.
Тобто, при вирішенні питання про самостійне виконання вироку Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 18.02.2009 року, судом не враховані вимоги ч. 4 ст. 81 КК України, та не застосовані вимоги ст. 71 КК України.
В п.26 постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються біль м'які види покарання.
При визначенні покарання за правилами ст.71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.
Всупереч цьому , суд, призначивши покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу фактично не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, яке зобов'язаний визначити лише у виді позбавлення волі, та з урахуванням вимог ч.3 ст.71 КК України.
Таким чином, оскільки засудженим ОСОБА_3 протягом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - 21.06.2012 р. вчинений новий злочин, то відповідно до вимог ст. 71 КК України, до покарання, призначеного йому вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року повинно бути приєднано невідбуте покарання, призначене ОСОБА_3 вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.02.2009 року.
Виходячи з викладеного, з причин неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та постановити свій вирок в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.378 КПК України, з визначенням остаточного покарання з урахуванням положень ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Керуючись ст.ст. 365,366,378 КПК України колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року скасувати в частині вирішення питання про самостійне виконання вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.02.2009 року.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року та Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.02.2009 року остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців 14 днів та штрафу в розмірі 850 грн., із самостійним виконанням покарань.
Строк покарання засудженому ОСОБА_3 враховувати з моменту виконання вироку суду.
Вирок апеляційного суду Миколаївської області може бути оскаржений в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через апеляційний суд Миколаївської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді