АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1904/22/12Головуючий у 1-й інстанції Баран Е.М.
Провадження № 11/1990/317/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.
Категорія - ч.3 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Іващенка О.Ю.
Суддів - Крукевича М. Н., Сарновського В. Я.,
за участю прокурора Сеник Н.В.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Гусятинського району Мандзюка О.І. на постанову Гусятинського районного суду про направлення справи для організації додаткового розслідування прокурору Гусятинського району від 26 червня 2012 року,-
встановила:
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, за ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України направлено прокурору Гусятинського району Тернопільської області для організації додаткового розслідування.
З матеріалів кримінальної справи убачається, що ОСОБА_2 обвинувачується органами досудового слідства в тому, що працюючи головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку обслуговування інвалідів, ветеранів війни, управління праці та соціального захисту населення Гусятинської РДА, шляхом зловживання своїм службовим становищем скоїла розтрату бюджетних коштів та службове підроблення, що спричинило державі тяжкі наслідки і її дії кваліфіковано за ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування з мотивів невиконання органом досудового слідства вимог ст.22 КПК України, і це полягає в тому, що на стадії досудового слідства не досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не з"ясовано коли та з ким домовлялась підсудна про незаконну передачу 19 путівок, виданих на санаторно-курортне лікування; кому вони нею передані; хто скористався цими путівками; яким чином ОСОБА_2 отримано пакет документів, необхідних для оформлення та видачі путівок; з якою метою вона вчинила такі дії; не встановлено осіб, які використали путівки оформлені на пільговиків і такі дані відсутні в постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку. Обвинувачення пред"явлене ОСОБА_2 містить розбіжності щодо способу вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, слідством не встановлено як саме вчинено розтрату чужого майна чи шляхом зловживання ОСОБА_2 службовим становищем, чи як особою, у віданні якої перебувало майно. Пред"явлене ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним, що порушує її право на захист. Не встановлено осіб, які отримували в поліклініці Гусятинської ЦКРЛ медичні довідки форми № 070 для одержання путівок оформлених на прізвища пільговиків; не встановлено порядку реєстрації осіб, які прибували в санаторій "Збруч" та ЗАТ "Санаторій "Медобори" для проходження санаторно-курортного лікування в період з червня 2008 року по квітень 2009 року та проходили таке лікування; не проведено виїмки реєстраційних документів, зокрема журналів реєстрації осіб, які поступали та виписувались з санаторно-курортного лікування вказаних санаторіїв у зазначений період; не вирішено питання про призначення повторної почеркознавчої експертизи тощо.
В апеляції з доповненнями заступник прокурора Гусятинського району Мандзюк О.І. просить оскаржувану постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не кокретизовано у зв"язку з якими обставинами слід проводити додаткову почеркознавчу експертизу, для ідентифікації підпису якої саме особи необхідна ця експертиза. Органами дізнання та досудового слідства вживалися заходи щодо розшуку осіб, які насправді замість пільговиків в період 2008-2009 років проходили санаторно-курортне лікування у ДП "Санаторій Збруч" та ЗАТ "Санаторій "Медобори", однак встановити цих осіб не представилося можливим. На його думку ці обставини не є підтвердженням відсутності в діях ОСОБА_2 складу інкримінованих злочинів, оскільки самі пільговики, під час проведення їх допиту, категорично заперечили факт проходження ними санаторно-курортного лікування у вказаних закладах. Вважає, що під час судового розгляду справи не встановлено фактів неповноти або неправильності досудового слідства та обставин, які б давали підстави для направлення справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача -суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав доводи доповненої апеляції заступника прокурора Гусятинського району та просить постанову суду скасувати, як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд, захисника ОСОБА_1, яка вважає постанову законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом ч.7 ст.374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов"язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Колегією суддів встановлено, що цих вимог кримінально-процесуального закону, суд, першої інстанції, при новому розгляді справи, в повній мірі не дотримався.
Так, ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 21 грудня 2011 року скасовано постанову Гусятинського районного суду від 31 жовтня 2011 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України на додаткове розслідування. В даній ухвалі вказано, що однією з підстав скасування судового рішення, є допущення судом першої інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону, яке полягає в тому, що в скасованій постанові судом першої інстанції не було зазначено повних анкетних даних особи, стосовно якої розглядалася дана кримінальна справа, зокрема число, місяць, рік народження, місце народження та проживання, громадянство та сімейний стан, дані про наявність чи відсутність судимостей тощо. Цією ж ухвалою справу направлено на новий судовий розгляд (т.4 а.с.71-73).
Як убачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови Гусятинського районного суду від 26 червня 2012 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України на додаткове розслідування, при новому судовому розгляді вказівки суду апеляційної інстанції щодо постановлення судового рішення, за результатами нового судового розгляду? з дотриманням вимог щодо зазначення повних анкетних даних особи яка притягується до кримінальної відповідальності, судом першої інстанції не виконані, чим порушено вимоги ч.7 ст.374 КПК України.
Крім цього, як убачається з протоколу судового засідання (т.5 а.с.11-31), після заявлення захисником ОСОБА_1 клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, суд, детально не з"ясував в учасника процесу, зокрема прокурора, підстави заперечення ним проти заявленого клопотання, а видалився в нарадчу кімнату та постановив постанову про направлення справи на додаткове розслідування прокурору.
Поверхово з"ясувавши в учасника процесу - представника державного обвинувачення думку щодо заявленого захисником адвокатом ОСОБА_1 клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, суд, допустив неповноту судового слідства, яка і призвела до передчасного прийняття рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що під час судового розгляду до закінчення судового слідства, прокурор вправі змінити пред"явлене особі обвинувачення, що можливо за умови забезпечення судом повноти судового слідства.
Після заявлення клопотання захисником про направлення справи на додаткове розслідування, судом взагалі не обговорювалося з учасниками процесу можливість проведення слідчих дій, зазначених в оскаржуваній постанові, шляхом давання судових доручень в порядку ст.315-1 КПК України.
В оскаржуваній постанові суд зазначив, що під час судового розгляду, постановою суду від 11 червня 2012 року доручалось встановити та допитати осіб, які не маючи права на безоплатне лікування використали путівки видані на пільговиків, яку не було виконано.
Такі висновки суду першої інстанції не є обгрунтованими, оскільки як убачається з матеріалів кримінальної справи відповідно до листа т.в.о. начальника Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області Вонсовича А.Ф. за вих.№ 6085 від 20.06.2012 року (т.5 а.с.1) на виконання судового дручення проводилися оперативно-розшукові заходи в ході яких не вдалося встановити осіб, які використали путівки за вказаних в судовому дорученні пільговиків, що не є тотожнім невиконанню судового доручення, як про це зазначив суд першої інстанції.
Крім цього, судом першої інстанції в оскаржуваній постанові про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України на додаткове розслідування від 26 червня 2012 року хоча і наведено перелік слідчих дій, які необхідно виконати під час додаткового розслідування, однак не зазначено з якою метою та що саме слід встановити при проведенні даних слідчих дій, яким чином ці слідчі дії можуть вплинути на усунення неповноти досудового слідства.
Так, в оскаржуваній постанові судом першої інстанції не конкретизовано з якою метою слід проводити: виїмку реєстраційних документів, журналів реєстрації осіб, які поступали та виписувались з санаторно-курортного лікування санаторіїв "Збруч" та ЗАТ "Санаторій "Медобори" з червня 2008 року по квітень 2009 року; вирішити питання щодо призначення повторної почеркознавчої експертизи. Судом першої інстанції в постанові не вказано які питання слід винести на вирішення такої повторної експертизи тощо.
Вказавши в оскаржуваній постанові на необхідність проведення оперативно -розшукових заходів спрямованих на встановлення та проведення допиту осіб, які не маючи права на безоплатне лікування використали путівки видані на пільговиків, суд залишив поза увагою те, що на виконання судового доручення, даного 11 червня 2012 року, в порядку ст.315-1 КПК України (т.4 а.с.219-220), проводилися оперативно-розшукові заходи спрямовані на виконання цього доручення в ході яких встановити осіб, що протиправно використали путівки можливим не представилось (т.5 а.с.1).
Таким чином, давання судом першої інстанції повторної вказівки в постанові про повернення справи на додаткове розслідування від 26 червня 2012 року на встановлення таких осіб, за вищевказаних обставин, судом належним чином не вмотивовано.
В оскаржуваній постанові зазначено, що однією з підстав направлення справи на додаткове розслідування, є пред"явлення ОСОБА_2 неконкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист.
Разом з тим, як убачається з протоколу судового засідання сама ОСОБА_2 в судовому засіданні, в суді першої інстанції, заявила що пред"явлене органом досудового слідства обвинувачення їй зрозуміле, винною по пред"явленому обвинуваченню вона себе не визнає (т.5 а.с.11). Будучи допитаною в суді першої інстанції в якості підсудної, ОСОБА_2 також не заявляла про те, що пред"явлене їй обвинувачення є неконкретним і позбавляє її можливості захищати себе.
Крім цього, як слідує з протоколу судового засідання підсудна ОСОБА_2 допитана в якості підсудної, судом першої інстанції, поверхово. В неї взагалі не з"ясовано з якого по який час вона працювала на займаній посаді; ким призначена на цю посаду та відповідно до якого наказу; що входило в її службові обов"язки; чи присвоювався їй ранг та категорія державного службовця та які саме; якими нормативно-правовими актами передбачено порядок видачі путівок пільговим категоріям і чи ознайомлена вона з ними, що вказує на неповноту судового слідства.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, при повторному розгляді справи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, зокрема не виконано в повному обсязі вказівки апеляційного суду Тернопільської області щодо постановлення судового рішення, за результатами нового судового розгляду з дотриманням вимог щодо зазначення повних анкетних даних особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а також неповноту судового слідства, вказану в даній ухвалі, що призвело до прийняття передчасного рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
За змістом ч.2 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до переконання, про необхідність скасування оскаржуваної постановит а направлення справи на новий судовий розгляд, який слід провести у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, за результатами якого постановити обгрунтоване та законне рішення, усунувши наведені в ухвалі апеляційного суду порушення закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 368, 374 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію з доповненнями заступника прокурора Гусятинського району Мандзюка О.І. задовольнити.
Постанову Гусятинського районного суду від 26 червня 2012 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України на додаткове розслідування -скасувати, а справу направити в Гусятинський районний суд на новий судовий розгляд.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко