АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/796/1005/2013 Головуючий у 1 інстанції - Козлов Р.Ю.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача акціонерного товариства «Parex banka» - Случа Олексія Васильовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_6, акціонерного товариства «Parex banka» про визнання договору поруки недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_6, АТ «Parex banka» про визнання договору поруки недійсним залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача АТ «Parex banka» - Случ О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалити рішення про зміну рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року в частині правового обґрунтування підстав для відмови в позові, а саме: виключити з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року посилання на не укладення договору поруки від 23.08.2007 року № 2.1.16.4.-07/22-ПІ9 як підставу для відмови в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що в пункті 2.1 в оскаржуваному рішенні суд першоїінстанції порушив норми матеріального та процесуального права України та Латвійської Республіки, зокрема, викладаючи правове обґрунтування мотивувальної частини оскаржуваного рішення з посиланням на положення ЦК України, в той час, як до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення Цивільного закону Латвійської Республіки. Висновки суду першої інстанції про те, що порука є неукладеною без печатки та підпису уповноваженої особи «Parex banka», а також у зв'язку із начебто відсутністю усіх істотних умов, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Цивільного Закону Латвійської Республіки та ЦК України. Вказані порушення спричинили неправильне правове обґрунтування підстав для відмови у позові, оскільки порука містить всі істотні умови що підтверджують факт її укладення як за латвійським, так і за українським законодавством.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилається на те, що даний договір укладений всупереч правам та охоронюваним законом інтересам неповнолітніх дітей позивачки та відповідача ОСОБА_6, що поставило під загрозу нажите у шлюбі спільне майно та права на нього їх спільних неповнолітніх дітей. Договір поруки № 2.1.16.4-07/22-С89 укладено без дозволу органу опіки і піклування, а отже, він є фактично таким, що спрямований на обмеження законних прав неповнолітньої дитини і не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є недійсним.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу АТ «Parex banka» та просили її задовольнити, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 просили відхилити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача АТ «Parex banka», вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача АТ «Parex banka» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
АТ «Parex banka» змінило назву на АТ «Roverta».
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2012 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року змінено в частині правового обґрунтування висновків суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору поруки № 2.1.16.4.-07/22-ПІ9 від 23.08.2007 року сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: не вказаний розмір процентної ставки,
пені, умови погодження змінної відсоткової ставки, строк дії договору кредитної лінії, не зазначено банківський рахунок, на який поручитель зобов'язаний сплачувати кошти у випадку ухилення основного боржника від виконання кредитного зобов'язання, відсутній підпис уповноваженої особи основного боржника та відбиток печатки, що унеможливлює виконання поручителем визначеного договором поруки зобов'язання та повідомлення поручителя про виконання зобов'язання перед кредитором, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорюваний договір є неукладеним, що, у свою чергу, виключає можливість визнання даного правочину недійсним.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Позивач звертаючись до суду з позовом до відповідачів посилалась, як на підставу свого позову на те, що відповідач ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання компанією «LINDMAX LLP» своїх зобов'язань за договором кредиту про відкриття кредитної лінії, договір поруки укладений без дозволу органів опіки та піклування, спрямований на обмеження законних права неповнолітньої дитини і не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є недійсним.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2007 року між АТ «Рагех Bаnка» та компанією «LINDMAX LLP» укладено договір кредитної лінії №2.1.16.4-07/22.
З метою забезпечення виконання компанією «LINDMAX LLP» виконання своїх зобов'язань за договором кредитної лінії, 23 серпня 2007 року між ОСОБА_6 та АТ «Рагех Bаnка» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_6 зобов'язався нести перед АТ «Рагех Bаnка» відповідальність за виконання умов основного договору.
Згідно ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ними свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобов'язання боржником.
Порука є угодою щодо прийняття особою на себе обов'язку поручителя перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Нормами ЦК України та нормами Цивільного Закону Латвійської Республіки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки договір поруки не може бути визнаний недійсним з підстав відсутності згоди боржника на його укладення та положень щодо відплатності або безвідплатності послуг поручителя, то до оспорюваного у вказаній справі договору поруки не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочинів.
Волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно ст.626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року визначено, що порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача про те, що договір поруки спрямований на обмеження законних прав неповнолітньої дитини, поставив під загрозу нажите у шлюбі спільне майно та не відповідає вимогам чинного законодавства України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для визнання договору поруки недійсним з підстав визначених в ч.6 ст.203, ст.215, ст.224 ЦК України не вбачається.
Колегія суддів вважає, що договір поруки № 2.1.16.4.-07/22-ПІ9 від 23.08.2007 року відповідає нормам Цивільного Закону Латвійської Республіки та нормам ЦК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки права позивача при укладенні спірного договору поруки не порушені, то відповідно немає правових підстав для визнання вказаного договору недійсним, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу представника відповідача акціонерного товариства «Parex banka» - Случа Олексія Васильовича - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_6, акціонерного товариства «Parex banka» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: