Судове рішення #27383053




АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 , м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а


Справа № 22-796/381/2013 р. Головуючий у 1-й інстанції:Дубінін В.І.

Доповідач: Чобіток А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - судді Чобіток А.О..

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Престиж» про стягнення коштів на оплату двох лікарняних листків в сумі 1725 грн.,77 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 52530 грн.,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Навчально-виховного комплексу «Престиж» на користь ОСОБА_1 1725 грн.77 коп.- за час тимчасової непрацездатності з 29.07.2008 року по 22 серпня 2008 року і відмовити у стягненні 52530 грн. за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог. Зазначає,що відповідач затримав виплату їй за двома листками непрацездатності,а тому її вимоги стосовно оплати середнього заробітку за час затримки з нею розрахунку за час тимчасової непрацездатності,незважаючи на те,що вона була звільнена, є обґрунтованими.

Вислухавши доповідь судді,пояснення сторін,обговоривши обставини справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися за заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного(міського) суду в тримісячний строк з дня,коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.

Встановлено,що позивач працювала в з 26.11.2007 року на посаді завідуючої господарством Навчально-виховного комплексу «Престиж» і була звільнена з 29.07.2008 року з цієї посади за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків,покладених на неї трудовим договором.

Після відмовлення ознайомитися з наказом про звільнення 29.07.2008 року про що свідчить акт від 29.07.2008 року (а.с.92) в цей день позивач захворіла і перебувала на лікарняному до 6.08.2008 року про свідчать листки непрацездатності (т.1а.с.20).

Посилаючись на те,що відповідач відмовляється оплатити їй період тимчасової непрацездатності,позивач 25.02.2010 року,тобто через рік і три місяці звернулася з даним позовом до суду і просила стягнути з відповідача 1635,71 грн. оплату за час тимчасової непрацездатності,а також середній заробіток за час затримки цієї виплати у розмірі 33576,1 грн. згідно зі ст. 117 КЗпП України.

В подальшому позивач уточнила свої вимоги і просила стягнути відповідно 1725,77 грн. та 40 685 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягнувши на її користь з відповідача 1725,77 грн. за період з 29 липня по 22 серпня 2008 року тимчасової непрацездатності позивача та відмовивши в позові про стягнення середнього заробітку за час невиплати вказаної суми,суд першої інстанції виходив з того,що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідним обставинам справи та вимогам закону,який регулює правовідносини,що виникли між сторонами і доводи апеляційної скарги вказаний висновок не спростовують.

Посилання позивача в судовому засідання на те,що вона не пропустила,встановлений ст.223 КЗпП України трьохмісячний строк на звернення до суду з такими вимогами,оскільки цими вимогами вона доповнювала свої вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення, з якими звернулася до суду 12.11.2008 року, не заслуговує на увагу, так як вимога щодо оплати часу непрацездатності та середнього заробітку за затримку виплати цієї суми була подана до суду 25.02.2010 року окремою позовною заявою і в подальшому сама позивач просила розглядати цей позов в окремому провадженні. (т.1а.с.205-207)

В зв»язку з наведеним та враховуючи,що позивач не довела поважність причин пропуску строку на звернення з таким позовом до суду, а також звернення з такими вимогами до відповідача у визначений законом строк, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції ст.117 КЗпП України,як про це зазначає позивач в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене,колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правильно вирішив даний спір і підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313- 315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація