Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т.М.
Доповідач - Назарова М.В.
Справа № 22ц/1290/5892/12
Провадження № 22ц/1290/5892/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.,
суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.
при секретарі Сидоровій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18 травня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа Відділ громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Артемівського РВ УМВС України в Луганській області про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та зняття з реєстрації, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який згодом доповнив, та просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виселити відповідачів із вказаного житлового приміщення та зобов'язати ВГІРФО Артемівського РВ УМВС України в Луганській області зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вселити ОСОБА_3 у зазначене житлове приміщення.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено: визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 втратившими право користування квартирою АДРЕСА_1; виселено та знято з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вищевказаною адресою, вселено позивача у зазначену квартиру.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, а справа в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження по справі слід закрити.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.
Є встановленим, і не заперечується сторонами, що згідно договору купівлі- продажу квартири від 03.11.2011 року, реєстровий № 2595, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали у відповідачів по справі, від імені яких діяла ОСОБА_8, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 9/.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 07.11.2011 року, право на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 -? частка приватної спільної часткової власності, ОСОБА_7 -? частка приватної спільної часткової власності /а.с. 10/.
29.11.2011 року позивач придбав зазначену квартиру у ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про що свідчить договір купівлі -продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 11236 /а.с. 6-7/.
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 29.11.2011 року власником вказаної квартири є ОСОБА_3 на підставі вищевказаного договору, форма власності приватна, частка 1/1 /а.с. 8/.
На даний час в спірній квартирі мешкають та зареєстровані відповідачі -вказану обставину відповідачі не оспорюють /а.с. 11-12/.
Підставами позову ОСОБА_3 як власника спірного житла було те, що своєю реєстрацією відповідачі порушують його права власності, і оскільки останні добровільно не бажають звільнити його квартиру та знятися із реєстраційного обліку, то вважаються такими, що фактично самовільно зайняли спірне житло і тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст.ст. 150, 65, 156 ЖК України, ст.ст. 319, 334, 386, 391 ЦК України, Конституції України /ст. 41/ та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, її основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97 -ВРІ 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», виходив з того, що оскільки позивач, будучи власником спірної квартири, позбавлений права користування нею через фактичне мешкання там без відповідних правових підстав на це відповідачів, то права позивача належить задовольнити шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом, вселення туди позивача та зняття з реєстраційного обліку відповідачів.
Судова колегія погоджує такий висновок суду першої інстанції, адже згідно ст.ст. 317, 319, 321, 346, 391 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як встановлено судом, відповідачі позбулися права власності на спірну квартиру після її відчуження 03.11.2011 року за договором купівлі-продажу згідно ч. 1 ст. 346 ЦК України, тому вони втратили і підставу свого користування спірним житлом. Оскільки згоди теперішнього власника житла ОСОБА_3 на їх проживання в квартирі немає, як немає і будь-яких передбачених законом підстав для їх проживання там, а їх проживання і реєстрація на спірній житловій площі створює перешкоди позивачу як власнику у користуванні своїм майном, останній має право вимагати усунення таких перешкод у спосіб, який обрав той для захисту своїх прав.
Посилання апелянта на необгрунтованість вимог позивача з огляду на фактично відсутність між сторонами спору, адже до них ОСОБА_3 жодного разу не звертався і ніяким чином про виникнення у нього права власності не повідомляв, а їм не відомо про перепродаж квартири за договором від 29.11.2011 року, не заслуговують на увагу як безпідставні з огляду на вищезазначені вимоги закону.
Натомість надані позивачем докази -договір купівлі-продажу квартири від 03.11.2011 року /а.с. 9/, витяг про державну реєстрацію прав від 07.11.2011 року /а.с. 10/, договір купівлі-продажу квартири від 29.11.2011 року /а.с. 6-7/, витяг про державну реєстрацію прав від 29.11.2011 року /а.с. 8/, відомості про реєстрацію та фактичне мешкання в спірній квартирі відповідачів /а.с. 11-12/ - свідчать про відсутність у позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спірним житлом, і цим доказам судом дана належна оцінка.
Так само, і надані відповідачами такі докази як копія довіреності від 20.09.2011 року, виданої ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_8 /а.с. 22/, копії заяв ОСОБА_4 /а.с. 29/ та ОСОБА_2 /а.с. 30/ від 14.12.2011 року про скасування своїх довіреностей на ім'я ОСОБА_8, свідчать про повноважність ОСОБА_8 на користування та розпорядження на підставі договорів цивільно-правового характеру /купівлі-продажу тощо/ належної відповідачам на той час на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, відсутність збереження як права власності, так і права користування спірним житлом у відповідачів, і фактично є підтвердженням підстав позову ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, дослідженим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалене рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстав для скасування якого за доводами апеляційної скарги немає, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: