ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"05" липня 2006 р. Справа № 105/16-2006
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства „Фоззі-Фарм”, м. Вишневе
про стягнення 9 495,00 грн.
Секретар судового засідання Богдан О.М.
за участю представників сторін:
від позивача –Пуш Н.М., довіреність № 03-222/465 від 31.05.2006 р.;
від відповідача –Муштей Л.Ю., довіреність № 394-юр від 03.04.2006 р.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Фоззі-Фарм”, м. Вишневе про стягнення 9 404,00 грн. адміністративно-господарської санкції та 91,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.
Позивач просить суд задовольнити позов, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не сплатив адміністративно-господарські санкції за 2005 рік до Фонду України соціального захисту інвалідів у встановленому законом порядку та розмірі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що законодавством передбачені органи, які здійснюють працевлаштування інвалідів, тому у підприємства є обов‘язок по створенню тільки нормативів робочих місць для інвалідів, обов‘язок по наданню інформації про вакансії для інвалідів, а ні як не обов‘язок по їх працевлаштуванню.
До відзиву не було надано доказів на підтвердження викладеного, а саме, щодо повідомлення відповідні органи про наявність у відповідача вакансій для працевлаштування інвалідів.
У зв‘язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 05.07.2006 р.
В судовому засіданні 05.07.2006 р. представник відповідач жодних доказів не надав, а звернувся до суду із заявою щодо розстрочення виконання рішення суду у справі № 105/16-2006 строком на 6 місяців у зв‘язку з неможливістю сплатити всю суму одноразово через скрутне фінансове становище відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності, господарський суд
встановив:
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-П І, затверджена наказом Держкомстату України № 49 від 10.01.2002 р.) копія в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005 рік ЗАТ „Фоззі-Фарм” становить 43 працівники.
Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, за невиконання встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році, за вказаний період відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда при необхідному нормативі 2 особи.
Відповідальність за незабезпечення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.91 р. (з подальшими змінами), покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати адміністративно-господарської санкцій, сума якої визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сума адміністративно-господарської санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інвалідом у зв‘язку з невиконанням встановленого нормативу (якщо працює від 8 до 25 осіб –одне робоче місце), визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом і становить для відповідача 9 404,00 грн. за 2 незайнятих робочих місця інваліда в 2005 році.
Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об‘єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р., штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (тобто до 15.04.2006 р.).
Доказів сплати адміністративно-господарської санкції у сумі 9 404,00 грн. на час вирішення спору відповідачем до суду не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за 31 день прострочки сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 91,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, яка діяла у 2005 році, працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.2002 р., зазначено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Представником позивача надано до суду лист Києво-Святошинського районного центру зайнятості № 182 від 15.02.2006 р., у якому зазначено перелік підприємств, які зверталися до центру зайнятості із повідомленням про наявність та кількість вакантних місць для працевлаштування інвалідів. У зазначеному переліку підприємств, які надавали інформацію, відповідач відсутній.
Відповідачем не надано доказів того, що у ЗАТ „Фоззі-Фарм” у 2005 році було створено 2 робочих місця для інвалідів, що ЗАТ „Фоззі-Фарм” у 2005 році інформувало про вільні робочі місця для інваліда органи, на які Законом покладено обов‘язок щодо працевлаштування інвалідів.
За таких обставин господарським судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за 2005 рік за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів в сумі 9 404,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 91,00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідач звернувся до суду із заявою щодо розстрочення виконання судового рішення у справі № 105/16-2006 строком на 6 місяців у зв‘язку з неможливістю сплатити всю суму одноразово через скрутне фінансове становище відповідача. Представник позивача проти зазначеного клопотання про розстрочку виконання судового рішення у справі № 105/16-2006 не заперечує, про що свідчить його підпис на заяві відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 157, 158, 161, 162, п. 3 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фоззі-Фарм”, що знаходиться за адресою: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідет. код 31593780 (р/р № 26001311936 в КФ АБ „Південний”, МФО 320917) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72 (ідент. код. 19023989) 9 404 (дев‘ять тисяч чотириста чотири) грн. 00 коп. адміністративно-господарської санкції та 91 (дев‘яносто одна) грн. 00 коп. пені.
3. Розстрочити виконання постанови господарського суду Київської області від 05.07.2006 р. у справі № 105/16-2006 строком на шість місяців з дати набрання постановою законної сили із стягненням щомісячно рівними частинами 1 582 (одна тисяча п‘ятсот вісімдесят дві) грн. 50 коп.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя О.О.Христенко