Справа № 447/206/13- ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
24.01.2013 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого -судді Головатий А. П.
при секретарі Савків Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про визнання права власності на арештоване майно, виключення майна з опису та звільнення майна з-під арешту ,-
в с т а н о в и в:
21.01.2013 року позивач ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2, третя особа Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області у якому просить суд визнати за ним право власності на автомобіль «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1, виключити вищевказаний автомобіль з акту опису і арешту майна та зобов'язати Відділ ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області повернути даний автомобіль позивачу. В обґрунтування позовних вимог наведено наступне. Вказаний автомобіль позивач придбав у відповідача 06.12.2008 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності з правом відчуження даного автомобіля. 16.01.2009 року позивач оформив на себе тимчасовий реєстраційний талон. 29.11.2012 року вищевказаний автомобіль був арештований в зв'язку з заборгованостями відповідача. Ще одним доказом купівлі позивачем автомобіля є поліс обов'язкового страхування. Таким чином, позивач вважає, що він набув право власності на даний автомобіль, який з 06.12.2008 року фактично знаходиться у його володінні, користуванні та розпорядженні. Накладений арешт перешкоджає йому користуватися автомобілем, який в подальшому він збирався зняти з обліку та зареєструвати на себе, а арешт порушує його права як власника даного автомобіля, тому він змушений звернутись в суд.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав клопотання про проведення судового розгляду справи у його відсутності, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про проведення судового розгляду справи у його відсутності, зазначивши, що позов визнає та просить такий задоволити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про проведення судового розгляду справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з довіреності від 06.12.2008 року, зареєстрованої в реєстрі за № 6132, відповідач уповноважив позивача розпоряджатися автомобілем марки «Мерседес Бенц 240», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
З розписки виданої 06.12.2008 року відповідачем позивачу встановлено, що за продаж вищевказаного автомобіля позивач заплатив відповідачу 40000,00 гривень.
16.01.2009 року позивач оформив на своє ім'я тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_4 на вищевказаний автомобіль.
Відповідно до акту опису і арешту майна від 29.11.2012 року автомобіль марки «Мерседес Бенц 240», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 було описано та накладено на даний автомобіль арешт.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У пункті 25 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 вказано, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Відповідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд вважає, що договір купівлі-продажу автомобіля, укладений сторонами відповідно до вимог ст. ст. 203, 207, 208 ЦК України. Даний договір відповідає вимогам ст. ст. 626-628, 632, 638, 641, 642, 655, 656, 691, 692 ЦК України. При укладенні договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору а саме: щодо предмету договору та його ціни, а також дотримались обов'язкової письмової форми договору. На виконання вказаного договору продавець передав предмет договору покупцеві, а покупець прийняв дане майно і сплатив за нього обумовлену грошову суму.
Статтею 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року /п. 7/ передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач отримав у користування вищезазначений автомобіль з правом повного ним розпорядження згідно довіреності, позивачем була сплачена відповідачу обумовлена між ними сума вартості автомобіля, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу предметом якого було рухоме майно, крім цього позивачем було отримано ключі та документи на автомобіль, чотири роки позивач володів та користувався даним транспортним засобом, а тому є всі підстави вважати, що позивач набув право власності на даний автомобіль.
Суд вважає, що арешт автомобіля обмежує право позивача, як власника і добросовісного набувача рухомого майна, а тому повинен бути знятий, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як вбачається зі статті 1 протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з роз'ясненнями наданими в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, приватна власність громадян, як одна з рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом, шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: про виключення майна з опису.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, які ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Тобто підставами на визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вищенаведене, суд приймає визнання відповідачем позову та приходить до висновку, що позов слід задоволити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 60, 174, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, 203, 204, 207, 208, 220, 235, 321, 328, 334, 391, 626, 627, 639, 655 ЦК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на арештоване майно, виключення майна з опису та звільнення майна з-під арешту задоволити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3 право власності на автомобіль, марки «Мерседес Бенц 240», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Зобов'язати Відділ ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області виключити з опису та зняти арешт з автомобіля марки «Мерседес Бенц 240», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Зобов'язати Відділ ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області повернути автомобіль марки «Мерседес Бенц 240», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Суддя : Головатий А. П.