08.10.2012

Справа №2/1416/788/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця (далі за текстом ФОП) ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог -ОСОБА_3, про стягнення матеріальної і моральної шкоди, витрат на правову допомогу, судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Туристичної агенції «Континент Тур», яким просила стягнути на свою користь 15200 грн. матеріальної шкоди у вигляді вартості туристичних послуг, 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Позов обґрунтувала тим, що внаслідок неповного інформування відповідачем про умови до виїзних документів для перетину кордону, її малолітній доньці у аеропорту м. Одеси відмовили у перетині державного кордону, у зв'язку з чим, вона та її матір ОСОБА_3 відмовилися від туристичного туру.

Ухвалою суду від 09 квітня 2012 р. первісний відповідач замінений на ФОП ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачка, допитана як свідок, показала суду, що у 2011 р. її знайомий порекомендував їй туристичну агенцію «Континент Тур»для організації відпочинку за кордоном. Вона звернулася до відповідачки, у той самий день вона обрала тур, через декілька днів від обраного нею готелю прийшло підтвердження і вона прийшла та оплатила повну вартість туру. При цьому її матір присутньою не була. При першому відвідуванні відповідачки вона повідомила про те, що вона має дитину, а те що вона є одинокою матір'ю -при наступній зустрічі. ОСОБА_4 на її питання, що їй потрібно для вивозу вперше дитини за кордон, відповіла, що свідоцтво про народження та дозвіл батька. Коли вона повідомила ОСОБА_4, що вона мати-одиначка, то та відповіла, що тоді нічого непотрібно, тільки паспорт на дорослих і свідоцтво про народження дитини.

Представник позивачка вимоги позову підтримала в повному обсязі. Уточнила, що сплачена їй сума винагороди на правову допомогу ОСОБА_1 складає 4000 грн.

Відповідачка позов не визнала, допитана як свідок суду показала що до неї прийшов колишній чоловік ОСОБА_1 для підшукування туру на ОСОБА_1, її дитину та матір. Саме він обрав тур і сплатив повну вартість туристичних послуг. Договір підписаний був ОСОБА_1 Частину отриманих грошей вона сплатила посереднику АТ «ТК «Ай-Тур», який надає в мережевому доступі доступ до бази даних туристичних турів, а сам отримує плату за туристичні послуги і передає їх туристичним операторам у місці призначення. Решту як власний заробіток залишила собі. Оформлені документи вона віддала ОСОБА_1 за 5 днів до відльоту. Або під час підписання договору або під час передачі документів вона сказала ОСОБА_1, що потрібно взяти із собою відповідні документи на дитину, перелік і вимоги до яких не конкретизувала, оскільки навіть якщо дитина і має батька, то усе одно слід взяти його нотаріальний дозвіл або дозвіл суду на вивіз дитини за кордон. При передачі документів перед відльотом вона запитувала ОСОБА_1, чи усі документи вона взяла, та відповіла, що усі. Вона намагалася допомогти ОСОБА_1 повернути гроші, оскільки її пожаліла. Перелік та обсяг документів на вивіз дитини вона ОСОБА_1 не називала. Оскільки ОСОБА_1 не питала які документи потрібно для перетину кордону, вона вимоги до них їй і не роз'яснювала.

Представник відповідачки позов не визнала.

Третя особа ОСОБА_3, допитана як свідок, показала, що усіма питаннями оформлення поїздки до Туреччини займалася її донька, вона лише отримала документи від відповідача. В аеропорту в м. Одеса при проходження паспортного контролю затримали доньку з онукою, а коли вона повернулася за ними, затримали і її. Спільний багаж зняли з рейсу, вона не могла покинути доньку з онукою в аеропорту, а тому теж туристичними послугами не скористалася.

Суд, заслухавши показання сторін, пояснення їх представників, показання третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідачка зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності 10 липня 2006 р., має ліцензію на турагентську діяльність, надає послуги з організації подорожувань (а.с.31, 41, 43).

Згідно агентського договору №403 від 15 червня 2009 р., діючого на невизначений строк (пункт 10.1), ФОП ОСОБА_2 виступає субагентом турагента - акціонерного товариства «Туристична компанія «АйТі-Тур» і в цій якості реалізує туристичний продукт від імені туристичного оператора за дорученням турагента (а.с.66-76,78). ФОП ОСОБА_2 надається доступ в режимі on-line до бази даних системи акціонерного товариства «Туристична компанія «АйТі-Тур»(а.с.75). Оформлення туристичного продукту субагентом здійснюється згідно замовлення (а.с. 67).

Відповідно до додатку №1 до агентського договору №403 від 15 червня 2009 р., визначено перелік туроператорів, що надають послуги з використанням системи on-line з бронювання туристичних продуктів через посередництво турагента, зокрема ТОВ «Анекс Тур». Винагорода субагента визначена у розмірі 12% (а.с.74).

Тобто на підставі ч.2 ст.5 Закону України «Про туризм»ФОП ОСОБА_2 фактично здійснювало посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту турагентом - акціонерного товариства «Туристична компанія «АйТі-Тур»та ст.243 ЦК України - комерційне представництво даного акціонерного товариства.

31 березня 2011 р. між ФОП ОСОБА_2, яка діяла під найменуванням «Туристична агенція «Континент Тур»(Турагент) і ОСОБА_1 (Турист) укладено договір №558, за яким Турагент зобов'язався надати Туристу комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а Турист зобов'язався на умовах договору прийняти та оплатити послуги. Туристичним продуктом відповідно до умов договору є туристична подорож (груповий трансфер) на позивачку, ОСОБА_3 і одну дитину за маршрутом «Одеса-Анаталія-Одеса», строком 8 днів і 7 ночей з 04 по 11 травня 2012 р. (а.с.5-6; преамбула, пункти 1.1.-1.6). Загальна вартість туристичних послуг 15200 грн. (а.с.6; пункт 6.1.).

Згідно прибуткового касового ордеру №528 від 31 березня 2011 р. відповідачкою отримано 15200 грн., з яких за платіжним дорученням №17213 від 28 квітня 2011 р. перераховано 13496 грн. акціонерному товариству «Туристична компанія «АйТі-Тур»як оплата туру ОСОБА_1 до Туреччини (а.с. 61, 76).

Відповідно до умов договору №558 від 31 березня 2011 р. між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1, Турагент зобов'язаний інформувати Туриста про основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних документів (пункт 2.1.1). Пунктом 4.6. договору передбачено звільнення Турагента від відповідальності і компенсацій, якщо з будь-яких причин рішенням владних органів Туристу відмовлено в можливості виїзду. Пунктом 4.9. на Туриста покладена повна відповідальність за наявність у нього та осіб, що подорожують з ним необхідних документів на виїзд. Турист зобов'язаний дотримуватися вимог законодавства України щодо перетину державного кордону України (а.с.6).

Примітка у договорі про отримання інформації Туристом по правилам перетину державного кордону залишилася незаповненою (а.с.6 оборот).

Зі змісту пам'ятки туриста, оформленою відповідачем для позивачки вбачається, що правила перетину кордону та вимоги оформлення документів для цього, в ній не містяться (а.с. 11, 12).

Позивачка, її донька та матір отримали документи на авіапереліт оформлені туроператором «Анекс Тур»(а.с.7-9), сертифікат страхування і оформлений туроператором «Анекс Тур»ваучер (а.с.10, 14-15).

04 травня 2011 р. у пункті пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса»інспектором прикордонної служби прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перетинала державний кордон у супроводі матері ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що під час прикордонного контролю не пред'явлено довідки про народження дитини виданої відділом РАЦС із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.17, 18).

Відповідно пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМ України від 27 січня 1995 р. N 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків здійснюється, зокрема, у разі пред'явлення довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

В дійсності відомості про батька дитини позивачки внесені саме на підставі ст. 135 СК України, що вбачається з довідки отриманою позивачкою наступного дня (а.с.13).

Відповідачкою в суді визнано, що туристичні послуги позивачці надавалися на підставі та на реалізацію агентського договору №403 від 15 червня 2009 р. з акціонерним товариством «Туристична компанія «АйТі-Тур», хоча і від свого імені (найменування).

Відповідно до пунктів 3.3.1. і 3.3.2. «д»агентського договору №403 від 15 червня 2009 р. між акціонерним товариством «Туристична компанія «АйТі-Тур»(Турагент) і ФОП ОСОБА_2 (Субагент), субагент при укладанні договорів на туристичне обслуговування зобов'язаний надати Туристам повну і достовірну інформацію про основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних документів, перевіряти у Туристів наявність і правильність оформлення необхідних паспортних та візових документів на виїзд, інформувати туристів про необхідність наявності всіх необхідних документів по всьому маршруту прямування туристів і відмовляти Туристу в укладанні договору на туристичне обслуговування, якщо не оформлені, не правильно оформлені документи, що дають право на виїзд дітей за кордон України. Згідно пунктів 6.1. і 6.2.1. даного договору, субагент несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України в разі ненадання своїм туристам інформації про умови здійснення подорожі, у т.ч. інформації зазначеної у пункті 3.3.1., не перевірки наявності та правильності оформлення паспортних та візових документів у Туристів відповідно до пункту 3.3.2. цього договору. У відповідності до пункту 6.2.10 субагент несе повну відповідальність за наявність і правильність оформлення у туристів необхідних документів на виїзд.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про туризм»(в редакції, що діяла на час укладання договору між сторонами) (далі за текстом - Закон), за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних документів.

З показань сторін у суді, видно, що обов'язки субагента, встановлені агентським договором №403 від 15 червня 2009 р., а саме пунктами пунктів 3.3.1.,3.3.2. «д», відповідачка не виконала -не надала ОСОБА_1 повної інформації про вимоги до оформлення виїзних документів на її дитину, зокрема про необхідність оформлення довідки про народження дитини з відомостями про батька внесеними згідно ст. 135 СК України, не поінформувала ОСОБА_1 про необхідність наявності всіх потрібних документів, не перевірила у ОСОБА_1 наявності цього документу і не відмовила позивачці в укладанні договору на туристичне обслуговування, хоча на час укладання договору на туристичне обслуговування мала підставу для цього. Так само, відповідачкою відповідно до змісту договору №558 від 31 березня 2011 р. з позивачкою, не виконані умови пункту 2.1.1. цього договору. Також, відповідачка порушила вимоги ст. 20 Закону, не виконавши покладеного на неї обов'язку надати споживачу туристичного продукту інформацію про основні вимоги до оформлення виїзних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону, турагенти зобов'язані надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про правила візового, митного режиму, перетинання державного кордону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону, порушеннями законодавства в галузі туризму, які тягнуть за собою відповідальність згідно закону, є ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності.

Частиною 1 ст. 32 Закону передбачено, що за неналежне виконання своїх зобов'язань турагент несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Частиною ст. 33 Закону встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності (до яких віднесено згідно ст. 5 Закону й турагентів), який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пункт 4.9. договору між сторонами №558 від 31 березня 2011 р. про виключну відповідальність туриста за неповноту наявних у нього документів на виїзд, в силу ч. 3 ст. 6 ЦК України, суперечить обов'язкам відповідача за договорами і за Законом, а тому слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності за визначеною даним пунктом підставою не може.

Згідно пункту 4.5. договору між позивачкою і відповідачем, у випадку невиконання з вини турагента своїх зобов'язань, передбачених договором відповідальність турагента перед туристом за цим договором обмежується розміром подвійної плати вартості туристичних послуг

Оскільки відповідачка хоча і продавала туристичні послуги на виконання агентського договору з акціонерним товариством «АйТі-Тур», проте у договорі з позивачкою вона виступала виключно від власного імені (найменування), тому відповідальність за порушення законодавства у галузі туристичної діяльності покладається лише на неї.

Збитками в даному випадку є оплачена вартість невикористаних туристичних послуг, якими позивачка та члени її сім'ї не скористалися через вину відповідачки.

Тому на користь ОСОБА_1 з відповідачки слід стягнути 15200 грн. збитків.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, то ч. 2 ст. 33 Закону передбачає, що заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 10 ст. 20 Закону, якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією. Договором між сторонами випадки відшкодуванням моральної шкоди не передбачено.

Отже вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні і задоволенню не підлягають.

Вимоги про присудження витрат на правову допомогу слід задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правої допомоги.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст. 84 ЦПК України).

Прикінцевими та перехідними положеннями ЦПК України (розділ XI п.2) встановлено, що ч.2 ст. 84 ЦПК України набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом.

З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи видно, що правову допомогу -ведення її справи в судах - позивачці надавав адвокат на підставі договору про правову допомогу від 08 серпня 2011 р., який за це отримав гонорар у 4000 грн. (а.с. 50,58,59). Формула обрахування розміру компенсації така - (поточна мінімальна заробітна плата х 40 % : 100 % х кількість часу участі адвоката в судовому засіданні.

Протягом судового розгляду даної справи, адвокат приймала участь у судових засідання 04 листопаду 2011 р. - 10 хв. (65,66 грн.), 09 квітня 2012 р. - 20 хв. (145,86 грн.), 31 липня 2012 - 50 хв. (367,33 грн.), 17 вересня 2012 р. - 30 хв. (220,4 грн.), 28 вересня 2012 р. - 30 хв. (220,4 грн.), 05 жовтня 2012 - 10 хв. (74,53). Загальна кількість часу 2,5 год. з граничним розміром витрат у 1094,18 грн.

З врахуванням часткового задоволення позову, та виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає за можливе присудити позивачці компенсацію за понесені судові витрати у 900 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача слід стягнути судовий збір 152 грн. в дохід держави і на користь позивачки 70 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на відшкодування збитків 15200 грн.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 152 грн. і 70 грн. на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький