11.07.2012
Справа №2/1416/1591/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Губницького Д.Г., при секретарі -Наумкіній І.М., за участю позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Другої миколаївської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на частину квартири, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, яким просила визнати за собою право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1. Позов обґрунтувала порушенням протягом останніх двох років співвласником квартири ОСОБА_5 умови про її безоплатне довічне проживання в квартирі і довічне утримання, застереженої в заповіті на його користь попереднім власником квартири ОСОБА_6
В судовому засіданні позивачка та її представники позовні вимоги підтримали. ОСОБА_1 пояснила, що віддала ОСОБА_5, внуку ОСОБА_6 12 тис. грн. -половину успадкованих нею грошей чоловіка, вона поховала ОСОБА_6 за власний рахунок, одноособово оплачує комунальні послуги на квартиру. Представники позивачки вказували також на те, що частини сторін у квартирі, успадкованої після смерті ОСОБА_6, оформлені і розраховані неправильно, ОСОБА_5 не виконує умови заповіту ОСОБА_6 про безоплатне довічне проживання і утримання ОСОБА_1, тобто повинен сплачувати комунальні послуги за квартиру в цілому..
Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Пояснила, що право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 оформлено нотаріально, зареєстровано в БТІ, дотепер не оспорено і є чинним. Заявила, що її довіритель згоден оплатити частину понесених позивачкою витрат на комунальні послуги пропорційно частині у праві власності на квартиру.
Представник Другої миколаївської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив ухвалити рішення на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представників, представника відповідача, показання свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в м. Миколаєві помер ОСОБА_6 (а.с.34). За життя, 12 вересня 2002 р., нім складено заповіт, за яким заповів усе, що йому буде належати на день смерті, ОСОБА_5 (а.с.43). Заповіт містить умову про зобов'язання спадкоємця надати ОСОБА_1 право на безкоштовне довічне проживання у належній спадкодавцю квартирі АДРЕСА_1..
На час відкриття спадщини, ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 квітня 1994 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2002 р. належала в цілому квартира АДРЕСА_1 (а.с. 47,48, 50).
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_5 і позивачка ОСОБА_1, яка з 20 квітня 2002 р. і на день смерті спадкодавця перебувала з ним у шлюбі (а.с.33, 45, 56, 9 зворот).
03 лютого 2009 р. державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_1 за реєстровим №5-210 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.63).
15 листопаду 2010 р. за реєстровим №6-1635 державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 у вигляді ? частин зазначеної квартири, в якому зазначений його обов'язок надати ОСОБА_1 право довічного проживання (а.с.74).
Обидва свідоцтва про право на спадщину зареєстровані Миколаївським міжміським БТІ (а.с.73). Отже, дана квартира є об'єктом спільної часткової власності сторін, право власності за ОСОБА_5 на ? частини квартири на час розгляду справи підтверджено довідкою Миколаївського міжміського БТІ від 09 липня 2012 р. №1618.
На теперішній час у квартирі проживає і є зареєстрованою лише ОСОБА_1, яка одноособово з дня смерті чоловіка несе тягар по оплаті комунальних послуг за всю квартиру, ОСОБА_5 у квартирі не проживає. Дані обставини підтверджується поясненнями ОСОБА_1, її представників, оглянутими в суді книжками по оплаті комунальних послуг, поясненнями свідка ОСОБА_7 і не заперечуються представником відповідача.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав відповідно до ч. 2 цієї статті зокрема є визнання права.
Глава 29 ЦК України передбачає способи захисту права власності, зокрема, власник майна може витребувати своє майно або пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Свідоцтва про право на спадщину -частини вказаної квартири АДРЕСА_1, не визнанні недійсними і не оспорюються позивачкою, посвідчені нотаріально і пройшли державну реєстрацію. Заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 не визнаний недійсним і ОСОБА_1 не оспорений, дії державного нотаріуса з приводу обрахування у свідоцтвах про право на спадщину частин спадкоємців ОСОБА_6 у праві власності на квартиру неправомірними не визнані.
Відповідно до вимог ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння та користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Отже, ОСОБА_1 пред'явлено позов не на захист свого права власності, а на припинення права власності ОСОБА_5 на частку квартири у спільній власності, а законом, яким визначені права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, є ст. 365 ЦК України.
Для припинення права особи на частку у спільному майні потрібно встановити будь-яку з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України (частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим), за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Рішення суду про припинення права на частку може бути ухвалене лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок.
Разом з тим, позов не обґрунтований обставинами, що передбачені ст. 365 ЦК України, вартість частини відповідача у спірній квартирі на депозитний рахунок не внесено.
Таким чином, позовні вимоги не ґрунтуються на законі і підлягають відмові у задоволенні.
Посилання позивачки та її представників на обов'язок ОСОБА_5 забезпечити довічне безоплатне проживання у квартирі і довічний догляд правового значення для даного предмету позову не мають. Позов про стягнення з співвласника квартири ОСОБА_5 безпідставно, на думку ОСОБА_1, сплаченої за нього грошової суми в рахунок оплати комунальних послуг, може бути поданий нею окремо.
На підстав наведеного, керуючи ст. 8, 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Г. Губницький