У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.

суддівБовтрук В.М., Глиняного В.П.

за участю прокурораКарпука Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на постанову від 28 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом внесення неправдивих даних до протоколу від 21 травня 2002 року затримання ОСОБА_5 як підозрюваного за ст. 115 ч. 2, п.п. 3,12 КК України, який знаходиться в його особовій справі Київського слідчого ізолятора, у зв'язку з тим, що про відмову в порушенні кримінальної справи за цим же фактом є не скасована постанова прокурора; щодо працівників прокуратури міста Києва за фактами неналежного розгляду його звернень, клопотань щодо законності його затримання, арешту та подальшого утримання під вартою, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування соєї позиції, апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду його скарги не повно та не об'єктивно дослідив матеріали справи, не перевірив належним чином доводи його скарги, у зв'язку з чим виніс незаконне рішення. Так скаржник стверджує, що суд в супереч фактичним обставинам справи, помилково вирішив, що написана ним заява стосується того факту по якому існує не скасоване рішення, оскільки відносно невстановлених осіб, які від імені слідчого прокуратури ОСОБА_6 склали протокол його затримання, рішення не приймалося.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції скаржника, оскільки вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали скарги та матеріали на підставі яких винесено рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що подана апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 22 січня 2013 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до п.п. 11, 13, 15 розділу ХI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Так, ст. 236-2 КПК України 1960 року передбачено, що суддя розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, витребовує матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При цьому, суддя при розгляді скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, перевіряє виконання вимог ст. 99 КПК України 1960 року.

Так, відповідно до вимог ст. 94 КПК України 1960 року, справа може бути порушена тільки при наявності достатніх приводів і підстав на те. При цьому, даною нормою закону передбачений вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи, що стосується підстав, то ними є достатні дані які вказують про наявність ознак злочину.

Статтею 99 КПК України 1960 року передбачено, що у разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався, дослідив та належним чином перевірив доводи скарги і матеріали справи, в тому числі і ті на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та прийшов, на думку колегії суддів, до цілком законного і обґрунтованого рішення про відсутність підстав для задоволення поданої скарги

Посилання апелянта з приводу того, що відносно осіб, які зазначені в його заяві про злочин, не приймалося ніякого рішення, не підтверджуються матеріалами на підставі яких було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, які судом першої інстанції було досліджено.

Також не погоджується колегія суддів з зауваженнями ОСОБА_5 щодо неповноти та неправильності перевірки по поданій ним заяві.

Матеріалами справи встановлено, що заява ОСОБА_5 про злочин поверталася судом на додаткову перевірку, яка була проведена з урахуванням висновків суду та вказівок прокуратури. Повноту такої перевірки суд першої інстанції дослідив та детально обґрунтував у своїй постанові.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що винесене судом рішення суперечить фактичним обставинам справи, відтак не вбачає підстав для задоволення поданої апеляції та скасування постанови суду, як того вимагає ОСОБА_5

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України1960 року та п.п. 11, 13, 15 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на постанову від 20 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом внесення неправдивих даних до протоколу від 21 травня 2002 року затримання ОСОБА_5 як підозрюваного за ст. 115 ч. 2, п.п. 3,12 КК України, а також щодо працівників прокуратури міста Києва за фактами неналежного розгляду його звернень, клопотань щодо законності його затримання, арешту та подальшого утримання під вартою, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_5 - без задоволення.

С у д д і :

Присяжнюк О.Б. Бовтрук В.М. Глиняний В.П.