АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-/7960/134/2013 Головуючий в 1-й інстанції - Сухомлінов С.М.
Доповідач-Чобіток А.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого-ЧобітокА.О.
Суддів - Немировської О.В.Ящук Т.І.
при секретарі-Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4,ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.07.2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
в с т а н о в и л а:
В лютому 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 20.06.1992 року по січень 2010 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час перебування у шлюбі подружжя за інвестиційним контрактом придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку позивач просила поділити та виділити їй у власність 2/3 частини з урахуванням інтересів дитини,а відповідачу 1/3 частину. В подальшому в обґрунтування своїх вимог зазначала, що частину коштів від реалізації квартири в м. Житомир,право власності на частину в якій їй належало особисто, внесла для інвестування
Відповідач подав зустрічну позовну заяву,в якій просить також поділити майно , набуте в період шлюбу, а саме: рухоме майно на загальну суму 55 618 грн. та вказану квартиру, визнавши за ним право власності на 2/3 частини і виділивши всю квартиру позивачу та стягнувши на його користь вартість 2/3 частини квартири. Крім того просив зобов»язати позивача не чинити перешкод в користуванні квартирою і вселити його.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.07.2012 року позовні вимоги сторін задоволено частково.
Постановлено в порядку поділу майна подружжя визнати за кожним з сторін право власності на Ѕ частину спірної квартири,виділити ОСОБА_4 диван «Мілан вартістю 2 215 грн.,стіл письмовий-1 000 грн.DVDrec - 1 800 грн.,а всього на 5 015 грн.,виділити у власність ОСОБА_5 холодильник «Ardo» вартістю 3 500 грн.,телевізор «Philips» - 1699 грн.,стіл розкладний - 200 грн., дзеркало для ванної кімнати - 300 грн.,дошку для прасування - 350 грн.,декодер -200 грн.,а всього на 6250 грн.,стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 618 грн. Вселено ОСОБА_4 в спірну квартиру.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічний позов. Зазначає, що судом безпідставно не врахована та обставина, що вартість 1/3 частини спірної квартири сплачено за його особисті кошти в розмірі 10 000 грн.,які він отримав від продажу спадкового майна,а тому за ним повинно бути визнано право власності на 2/3 частини квартири. Оскільки квартира є неподільною,суд повинен був зобов»язати позивача сплатити йому вартість цієї частки квартири.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що сторони у справі 20.06.1992 року зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до свідоцтва, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, 05.01. 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час шлюбу сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом укладення ОСОБА_4 інвестиційного контракту з АКБ «Аркада» від 08.09.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 16.02.1999 року. Згідно з актом прийому-передачі квартири інвестору, загальна дійсна вартість квартири склала 31 710,17 грн. (а.с.60).
На підтвердження вимоги щодо виділення йому 2/3 частин спірної квартири ОСОБА_4 надано копію свідоцтва про право на спадщину від 15.08.1990 року, відповідно до якого останній разом з ОСОБА_8 є спадкоємцем дванадцяти сотих частин будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2, а також копію розписки, згідно з якою 12.06.1998 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 10 000 грн. в рахунок проданої квартири (а.с.65,66).
ОСОБА_5, зазначаючи про те, що для інвестування спірної квартири нею було продано належне їй особисто майно, надала копію договору купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за 19 213 грн. 16.04.1998 року продали квартиру АДРЕСА_3 (а.с.121-122).
Відповідно до довідки Дарницького РУ ГУ МВС України у м.Києві від 13.03.2012 року ,ОСОБА_4 за адресою спірної квартири не проживаає на протязі трьох останніх років (а.с.184).
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14.09.2011 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, 2000 рокународження, стягнуто аліменти у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2011 року і до повноліття (а.с.185).
У довідці дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м.Києва зазначено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка проживає у АДРЕСА_1 , знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-гастроентеролога з діагнозом дискензія жовчевивідних шляхів, а також лікаря -невролога з діагнозом - дитяча абсансна епілепсія в зв»язку з чим їй рекомендовано дієтичне харчування та оздоровлення в санаторіях гастроентерологічного профілю.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги сторін, суд виходив з того, що при поділі майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружини і чоловіка є рівними, а при розподілі деяких речей врахував і інтереси дитини.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо розподілу квартири між сторонами у рівних частках, виходячи з наступного.
Відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Як вбачається з договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 продала належну їй частину квартири у м. Житомир 16.04.1998 року ( а.с. 121-122). Інвестиційний договір було укладено 08.09.1998 року та в цей же ж день здійснено перший внесок.
На думку колегії суддів, вказаний договір купівлі-продажу є належним та допустимим доказом того, що позивачкою отримані кошти від належної їй частки квартири були використані для здійснення оплати по інвестиційному договору, що має істотне значення для даної справи .
При цьому колегія суддів не приймає до уваги як доказ посилання ОСОБА_4 на продаж належного йому спадкового майна та внесення цих коштів у інвестування спірної квартири, оскільки надана відповідачем розписка про отримання ним 10 000 грн. не є належним та допустимим доказом у розумінні ст..ст.57-60 ЦПК України , так як відповідно до Цивільного Кодексу 1963 року, який діяв на час написання розписки ,договір купівлі-продажу квартири або жилого будинку повинен був вчинятися у письмовій формі та підлягав нотаріальному посвідченню та реєстрації. Тобто, в даному випадку належним доказом був би договір купівлі-продажу спадкового майна.
Крім того, як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 є спадкоємцем разом з ОСОБА_8 дванадцяти сотих будинку, однак у розписці мова йде про продаж квартири, до того ж без зазначення адреси її знаходження.
В апеляційній скарзі позивач зазначила про невиконання відповідачем судового рішення щодо сплати їй аліментів на утримання неповнолітньої дитини,яка проживає разом з нею в спірній квартирі і відповідачем цей довід не спростований,що розцінюється як визнання даного факту.
З довідки дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва вбачається, що дитина сторін за станом здоров»я потребує лікування, дієтичного харчування та оздоровлення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Колегія суддів ,враховуючи ту обставину,що позивачкою було внесено особисті кошти у інвестування спірної квартири, а також інтереси неповнолітньої дитини, приходить до висновку про відступлення від засади рівності часток подружжя та вважає за можливе визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини спірної квартири, а за ОСОБА_4 - 1/3 частини та залишає це майно у їх спільній частковій власності, оскільки вказане майно є неподільним (однокімнатна квартира) , а дій щодо присудження компенсації сторони не вчинили .
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині поділу спірної квартири належить скасувати та ухвалити нове,а в решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.07.2012 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
В порядку поділу майна подружжя поділити квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини вказаної квартири, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини вказаної квартири.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий - Судді -