АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого, судді Боголюбської Л.Б.
суддів Дзюбіна О.А., Шальнєвої Т.П.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
адвоката ОСОБА_1,
особи, щодо якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за спільною апеляцією особи, щодо якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду від 19 листопада 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого УБОЗ СУ ГУ МВС України в м. Києві Іваніна П.В. від 18.09.2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, залишена без задоволення.
Прийняте рішення суд мотивував тим, що при ознайомленні з матеріалами, які були надані суду слідчим, було встановлено, що адвокат ОСОБА_1 з огляду на вимоги ч.5 ст. 61 КПК України 1960 року не мав права на звернення до суду зі скаргою в інтересах ОСОБА_2, оскільки був допущений до участі у кримінальній справі як захисник свідка ОСОБА_4, тоді як право на оскарження постанови про порушення кримінальної справи відповідно до положень ст. 236 - 7 КПК України 1960 року належить особі, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захиснику чи законному представнику, а адвокат ОСОБА_1 до участі у кримінальній справі як захисник ОСОБА_2 слідчим не допускався.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 подали спільну апеляцію, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд.
На обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на те, що скарга на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 була подана ним самим та його захисником, а адвокат ОСОБА_1 підписав цю скаргу на підставі укладеної між ними угоди від 03.08.2012 року про надання юридичних послуг; що допуск ОСОБА_1 до участі у кримінальній справі як захисника свідка ОСОБА_4 не є порушенням вимог ч.5 ст. 61 КПК України 1960 року, оскільки на час розгляду скарги в суді першої інстанції не було визначено процесуального статусу ОСОБА_2, оскільки він не допитувався ні як підозрюваний, ні як обвинувачений, а тому вважає себе свідком.
Апелянти також посилаються на істотні порушення вимог ч.6 ст. 236 - 8 КПК України 1960 року, зазначаючи, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, були подані до суду не прошитими та не пронумерованими і не були надані адвокату ОСОБА_1 на ознайомлення, про що він заявляв клопотання, а, крім того, в постанові суд не навів обґрунтування того, чи були при порушенні кримінальної справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_1, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що спільна апеляція ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 236 - 7 КПК України 1960 року право оскаржити до суду постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи мають сама особа, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисник чи законний представник.
Як убачається з матеріалів справи ( а.с. 2 - 5), до суду першої інстанції 10 жовтня 2012 року надійшла скарга ОСОБА_2 та захисника - адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого УБОЗ СУ ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ІванінаП.В. від 18.09.2012 року. Проте, ця скарга підписана лише захисником - адвокатом ОСОБА_1
З матеріалів справи слідує, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2012 року було відкрито провадження по скарзі адвоката ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого УБОЗ СУ ГУ МВС України в м. Києві Іваніна П.В. від 18 вересня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Згідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 04.06.2010 року « Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», якщо буде встановлено, що скаргу подано не уповноваженою особою, суддя має відмовити у її прийнятті.
На підтвердження своїх повноважень як захисника адвокат ОСОБА_1 надав до суду ордер № 05/10 від 05.10.2012 року ( а.с. 11) та копію договору про надання юридичних послуг адвоката від 03.08.2012 року (а.с. 9 - 10), який укладений між ним та ОСОБА_2, і за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання бути захисником ОСОБА_2 по кримінальних справах, в тому числі в усіх судах, передбачених Законом України « Про судоустрій», а також в судах апеляційної, касаційної інстанції і Верховному Суді України.
Таким чином, винісши постанову про відкриття провадження за скаргою, суддя фактично погодився з повноваженнями адвоката ОСОБА_1 як захисника ОСОБА_2 - особи, щодо якої порушено кримінальну справу.
Відповідно до вимог ст. 44 КПК України 1960 року як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності, а повноваження захисника на участь у справі стверджуються в разі, якщо він не є членом адвокатського об'єднання, - угодою.
Захисник допускається до участі в справі в будь - якій стадії процесу.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Згідно з протоколом судового засідання від 19.11.2012 року ( а.с. 74) з пояснень слідчого Іваніна П.В., який виніс постанову про порушення справи, стало відомо, що ОСОБА_1 допущений слідчим до участі у кримінальній справі, що перебуває у його провадженні, як захисник свідка ОСОБА_4, а питання про його допуск до участі у кримінальній справі як захисника ОСОБА_2 слідчим не вирішувалося. Слідчий Іванін П.В. висловив думку про те, що ОСОБА_1 не є особою, яка мала право подавати скаргу в порядку ст. 236 - 7 КПК України 1960 року, виходячи з положень ст. 61 КПК України 1960 року.
За таких обставин, суду першої інстанції відповідно до положень ч.9 ст. 236 - 8 КПК України 1960 року належало визнати обов'язковою явку ОСОБА_2, щодо якого порушено кримінальну справу, і який як скаржник зазначений у скарзі, вислухати його пояснення та з'ясувати, чи підтримує він скаргу, чи бажає він, щоб адвокат ОСОБА_1 був допущений до участі у розгляді скарги в суді як його, ОСОБА_2, захисник, та прийняти рішення відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, виходячи з положень ст. 59 Конституції України про те, що кожен має право на правову допомогу.
Згідно до положень ст.236 - 8 КПК України 1960 року при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, та не вправі розглядати та вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. В ході розгляду скарги суд повинен заслухати пояснення особи, яка подала скаргу, прокурора, дослідити матеріали, які стали підставою для порушення справи, і в залежності від дотримання при порушенні справи вимог ст. 94, 97, 98 КПК України 1960 року, прийняти відповідне рішення, мотивувавши його належним чином.
Проте, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримав.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя у відповідності до вимог ст.236 - 8 КПК України 1960 року дослідив матеріали справи, на підставі яких була порушена кримінальна справа, вислухав пояснення слідчого Іваніна П.В., думку прокурора, проте свого висновку щодо дотримання чи не дотримання вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України 1960 року при її порушенні старшим слідчим УБОЗ СУ ГУ МВС України в м. Києві Іваніним П.В. в оскаржуваній постанові не виклав, а тому рішення суду щодо залишення скарги без задоволення колегія суддів уважає необґрунтованим.
Посилання суду на порушення адвокатом ОСОБА_1 вимог ч.5 ст. 61 КПК України 1960 року не можуть бути підставою для залишення скарги на постанову про порушення кримінальної справи без задоволення, виходячи з вимог ст. 236 - 8 КПК України 1960 року.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає слушними доводи апелянтів про необґрунтованість та незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки в ньому на підтвердження своїх висновків щодо необхідності залишення скарги без задоволення, суд не навів, передбачених ст. 236 - 8 КПК України 1960 року, підстав та мотивів такого рішення.
Крім того, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом було порушено право однієї із сторін - захисника ОСОБА_1, на ознайомлення з матеріалами, які обґрунтовують порушення кримінальної справи, передбачене ч.13 ст. 236 - 8 КПК України 1960 року, про що він заявляв клопотання в судовому засіданні.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови судом були допущені істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне і обґрунтоване рішення, тому постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали справи - поверненню до районного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -
УХВАЛИЛА:
Спільну апеляцію особи, щодо якої було порушено кримінальну справу, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого УБОЗ СУ ГУ МВС України в м. Києві Іваніна П.В. від 18.09.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, скасувати, а матеріали справи повернути до районного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
С У Д Д І:
__________________ __________________ __________________
Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Шальнєва Т.П.
Справа № 10/2690/2577/2012 Категорія КПК: 236-8
Головуючий у першій інстанції Антонова Н.В.
Доповідач Боголюбська Л.Б.