Справа № 22ц/1290/6469/12
Провадження № 22ц/1290/6469/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого -Коновалової В.А.,
суддів -Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.,
при секретарі: Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 листопада 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»про стягнення суми страхового відшкодування, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»про стягнення суми страхового відшкодування, в обґрунтування якого вказав, що між ним та ПАТ "Луганськ- Авто" був укладений договір купівлі-продажу № 314224-0095 від 17.08.2011 року транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, № кузову/шасі НОМЕР_4. 30.08.2011 року при реєстрації вказаного транспортного засобу у органах МРЄВ в технічний паспорт НОМЕР_5, що виданий ВРЕР м. Сєвєродонецька при УДАІ УМВС України в Луганській області 30.08.2011 року, були внесені особи, які мають право керувати цим транспортним засобом, а саме: ОСОБА_1 - власник транспортного засобу, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
31.08.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір №202.11.2081714 про добровільне страхування вказаного транспортного засобу.
28.04.2012 року керуючи на законних підставах транспортним засобом позивача ОСОБА_4 потрапив у ДТП.
30.04.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявами про подію та про страхове відшкодування. Проте відповідачем надана відповідь № 1495 від 21.05.2011 року про відмову у визнанні страхового випадку.
Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 123064,06 грн., пеню за прострочу платежу в розмірі 5043,61 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1011,49 грн. та судові витрати.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не має підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки транспортний засіб марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 було передано для керування третій особі без відповідної згоди на те Страховика та Вигодонабувача, а саме - ОСОБА_4, внаслідок дій якого і було пошкоджено транспортний засіб. Також в договорі добровільного страхування від 31.08.2011 року зазначений вигодонабувач ПАТ „ВТБ Банк", який не уповноважував позивача вимагати страхового відшкодування.
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи 17.08.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Луганськ-Авто" укладений договір купівлі-продажу № 314224-0095 від 17.08.2011 року транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, № кузову/шасі НОМЕР_4.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 30.08.2011 року, право керування вказаним транспортним засобом мають: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Між ПАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 419А/2011-15 про надання грошових коштів в сумі 200000 грн. на строк до 02.09.2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних.
Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачено, що автомобіль марки КІА Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуває у заставі публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що як на час дорожньо-транспортної пригоди, так і по теперішній час кредит не сплачений.
31.08.2011 року між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»укладено договір №202.11.2081714 про добровільне страхування транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, № кузову/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2. Предметом страхування за вказаним договором страхування є майнові інтереси страхувальника ОСОБА_1, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом КІА Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»врегульовані ст. ст. 979, 985 ЦК України, Законом України «Про страхування». Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми вбачається, що саме вигодонабувачу належить право вимагати від страховика виконання покладених на нього обов'язків, у тому числі здійснити страхову виплату. Разом з тим, страхувальник, який уклав договір страхування на користь вигодонабувача, не звільняється від виконання своїх обов'язків за цим договором, навіть якщо він укладений на користь вигодонабувача.
Відповідно до заяви на страхування транспортного засобу від 31.08.2011 року, із якою ОСОБА_1 звертався до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», просив договір страхування укласти на користь вигодонабувача ПАТ „ВТБ Банк".
В укладеному між сторонами договору №202.11.2081714 про добровільне страхування транспортного засобу від 31.08.2011 року вигодонабувачем зазначено ПАТ «ВТБ Банк».
Судом встановлено, що згідно заяви про подію від 30.04.2012 року № 049 ОСОБА_1 повідомив товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»про ДТП, що сталося 28.04.2012 року о 14 год. 05 хв. за участю автомобіля марки КІА Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки MITSUBISHI, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
30.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»із заявою про сплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля по події, що трапилась 28.04.2012 року з автомобілем КІА Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахованого за договором № 202.11.2081714 від 31.08.2011 року.
Листом № 1495 від 21.05.2011 року ТДВ «Експрес Страхування»на заяву ОСОБА_1 від 30.04.2012 року про сплату страхового відшкодування повідомило, що ТДВ «Експрес Страхування»не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкодження отримані автомобілем, внаслідок події, що трапилась 28.04.2012 року.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору страхування визначено, вигодонабувачем публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк", тобто виключно особу, що має право на отримання страхового відшкодування. Від права наданого вигодонабувачу, публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк" не відмовлялося. Тому, у позивача не має підстав вимагати страхового відшкодування на свою користь, з урахуванням наведеного вище.
Посилання апелянта на те, що поліс № АА/5450313 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між публічним акціонерним товариством „УСК „Гарант-Авто" та ОСОБА_4 укладено на умовах першого типу та на Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є необґрунтованим, оскільки даний закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів та врегулювання договірних відносин, які виникають між страховиком та страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається із матеріалів справи, між товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»та ОСОБА_1 не було укладено жодного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже між позивачем та відповідачем по справі не виникало жодних договірних відносин у сфері обов'язкового страхування. Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором майнового страхування, які регулюються укладеним між сторонами договором, Законом України „Про страхування" та нормами ЦК України. Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не регулює відносини, які виникли між позивачем та відповідачем за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Посилання апелянта на те, що п. 4.3.4 договору страхування суперечить чинному законодавству та є недійсним не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, а позивачем не було належним чином у передбачений законом спосіб заявлено вимог про визнання п. 4.3.4 договору страхування від 31.08.2011 року недійсним з підстав передбачених ЦК України. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що із позовом про визнання п. 4.3.4 договору страхування недійсним чи про внесення змін до договору страхування позивач не звертався.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір страхування поширює дію і на осіб, які не були внесені до Договору страхування, але були внесені до технічного паспорту транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, як особи які мають право керувати транспортним засобом, це на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування" договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити Страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6,27 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Згідно заяви на страхування транспортного засобу від 31.08.2011 року, із якою ОСОБА_1 звертався до товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», просив укласти договір страхування транспортного засобу та страхування від нещасного випадку на основі інформації наведеної нижче. Так, в п. 5 зазначеної заяви вказана тільки одна особа допущена до керування застрахованим транспортним засобом це ОСОБА_1.
Згідно цієї заяви від 31.08.2011 року, позивач був ознайомлений з умовами та правилами страхування в ТДВ «Експрес Страхування». Всі приведені вище твердження і свідчення є правдивими і ніяка інформація щодо об'єкту страхування не була прихована. Страхувальник згоден з тим, що ця заява стане основою договору страхування і буде його невід'ємною частиною, про що свідчить його підпис на вказаній заяві.
Із матеріалів справи, а саме частини А договору страхування вбачається, що договір страхування складається із: особливих умов страхування (частини А договору страхування), підписаних страховиком та страхувальником; загальних умов страхування (частина Б договору страхування), підписаних страховиком та страхувальником; заяви на страхування, що підписана страхувальником; заяви страхувальника на встановлення сигналізації; актів огляду ТЗ, підписаних страховиком та страхувальником. Договір страхування є дійсним при наявності всіх частин. Дану згоду ОСОБА_1 особисто засвідчив своїм підписом на вказаних документах, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.
Отже, договором страхування, який укладений між сторонами не передбачено поширення страхового захисту на всіх осіб, які керують транспортним засобом на законних підставах. Таким чином, посилання апелянта на те, що договір страхування поширює дію і на осіб, які мають право керувати транспортним засобом марки КІА, модель Sportage у зв'язку із внесенням їх до технічного паспорту транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі страхування.
Крім того, технічний паспорт транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, не є ні договором страхування, ні частиною договору страхування.
Таким чином, сторони у договорі страхування передбачили, що ТДВ «Експрес Страхування»здійснює страхове відшкодування у разі якщо застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка зазначена у договорі, як особа, що допущена до керування і такою особою є тільки ОСОБА_1.
Як вбачається із матеріалів справи 28.04.2012 року о 14 год. 05 хв. за участю автомобіля марки КІА Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки MITSUBISHI, реєстраційний номер НОМЕР_3, сталася ДТП, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Отже, під час ДТП автомобілем марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, керував ОСОБА_4, який не вказаний у договорі страхування як особа, допущена до керування.
Відповідно до п. 4.3.4. договору страхування від 31.08.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Експрес Страхування», страховик не відшкодовує збитки, що виникли внаслідок передачі Страхувальником ТЗ в лізинг, оренду, прокат, передачі транспортного засобу третім особам без оформлених належним чином документів згідно з чинним законодавством та письмової згоди на те Страховика та Вигодонабувача.
В матеріалах справи відсутні письмові докази щодо надання згоди страховиком та вигодонабувачем на передачу застрахованого транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, іншим особам, а саме ОСОБА_4. Навпаки, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що такої згоди позивач не отримував. Отже, договір страхування на інших осіб не поширюється, а поширюється тільки на особу, яка зазначена у договорі це - ОСОБА_1.
Таким чином, суд дійшов правильно висновку, що оскільки транспортний засіб марки КІА, модель Sportage, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 було передано для керування третій особі без відповідної згоди на те Страховика та Вигодонабувача, а саме - ОСОБА_4, внаслідок дій якого і було пошкоджено транспортний засіб, то страховик не має підстав для виплати страхового відшкодування. А за таких обставин обґрунтовано відмовив в позові.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: