№2-о-131/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09.11.2007р.  Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,  при секретарі Довбань С. М. ,

з участю заявників ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Вільногірську цивільну справу за заявою ОСОБА_1,  ОСОБА_2(третя особа - Державний нотаріус Вільногірської нотаріальної контори) про встановлення факту належності частки в спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2.3вернулись до суду з заявою про встановлення факту належності частки в спільному майні,  в якій зазначають,  що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.08.2007р. їм - ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належить кв. АДРЕСА_1 Вказана квартира отримана ними у власність в порядку приватизації житла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер і на його майно,  в тому числі і на частку квартири відкрилась спадщина. Вона та ОСОБА_2.3вернулись у Вільногірську державну нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини,  але нотаріус роз'яснила,  що для отримання свідоцтва на спадщину їм необхідно в судовому порядку визначити частки за кожним співвласником.

За таких підстав вони змушені звернутись з заявою до суду,  так як визначити частки в спільному майні іншим шляхом не можливо. Без визначення часток вони не можуть отримати свідоцтво про спадщину,  чим,  порушуються їх права спадкоємців,  які прийняли спадщину у встановленому законодавством порядку.

Згідно  ст.  ст. 370,  372 ЦК України вважається,  що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом.  Законом рівність часток визначена. Домовленості стосовно іншого розміру часток не було. На протязі всього часу з моменту приватизації квартири вони вважали,  що кожен з них має рівне право на вказану квартиру. Сам факт отримання квартири у спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому,  що на момент приватизації не мало значення в якій формі квартира передається у їх власність.

За таких підстав вони вважають,  що ОСОБА_3,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири кожному. Позивачі просять встановити юридичний факт належності часток співвласників у спільному майні,  яким визначити за померлим ОСОБА_3та ч.1енами його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2за кожним право на 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1. В судовому засіданні заявники підтримали заяву,  суду пояснили,  що за життя ОСОБА_3. розмір часток квартири між ними не визначався,  вони вважали себе рівноправними власниками квартири,  до нотаріуса і до суду за визначенням та виділом часток не звертались. Вони просять задовольнити їх заяву.

Зацікавлена особа по справі - завідуюча Вільногірською державною нотаріальною конторою в судове засідання не з'явилась. Суд не вбачає перешкод для розгляду справи без її участі,  проти чого заявники не заперечують.

Вислухавши пояснення заявників,  дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази,  в тому числі: копію свідоцтва про смертьОСОБА_3 (а.с. 7),  копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 8),  копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 9),  копію технічного паспорту на зазначену квартиру (а.с. 10, 11),  суд прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Діючим цивільним законодавством ( ст.  ст. 355,  368,  370 ЦК України) встановлено,  що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю,  вважається,  що частки кожного з співвласників є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними,  законом або рішенням суду.

Під час судового розгляду справи було встановлено,  що за період життя між заявниками та покійним ОСОБА_3 всі вони вважали належність кожному з них 1/3 частки квартири,  іншої домовленості між ними не існувало,  за визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином,  є підстави для визначення за заявниками та іншим співвласником квартири - ОСОБА_3 по 1/3 частки у праві їх власності на спільне майно.

Керуючись  ст.  ст.  11,  212-215,  234,  235,  256,  257,  259 ЦПК України,   ст.  ст.  355,  368,  370,  372 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1,  ОСОБА_2про встановлення факту належності частки в спільному майні задовольнити.

Визначити,  що розмір частки у праві спільної власності на квартируАДРЕСА_1,  що належить заявникам ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1  становить по 1/3 частині за кожним співвласником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.