ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.06.06 Справа № 1/258ад.
Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ
до відповідача –Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська
про визнання неправомірними дій ДВС в Ленінському районі м. Луганська
в присутності представників сторін:
від позивача –Лисак О.І., дов. від 25.05.06 № 03/2-312;
від відповідача – Трофименко Т.М., дов. від 10.01.06 б/н;
Мухін М.М., дов. від 10.01.06;
в с т а н о в и в:
Суть спору: заявлено вимоги про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська по винесенню постанови від 07.04.06 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної вимоги № 145 від 06.07.00 та скасування даної постанови.
На підставі ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.06.06 до 26.06.06, 16-00.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони не досягли примирення.
Відповідач у справі у запереченні на позовну заяву від 15.06.06 № 8-88 та у доповненні до заперечень позовні вимоги відхиляє з посиланням на наступне:
- на час відкриття виконавчого провадження діяв Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.99 № 606 /далі –Закон № 606/ в редакції 1999 року, ст. 3 якого містила перелік рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою;
- у зв"язку із заміною сторони по зведеному виконавчому провадженню її правонаступником стягнення за виконавчим документом має бути звернуто на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов"язаннями боржника-юридичної особи;
- постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена при направленні виконавчого документа за територіальністю.
У доповненні до відповіді на відзив від 26.06.06 позивач зазначає, що відповідачем порушений Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04 № 38/5 /далі –Порядок/, не винесена мотивована постанова, не складений акт приймання-передачі матеріалів виконавчого провадження.
Відповідач у доповненні до заперечень на позовну заяву, зданому у засіданні суду 26.06.06 зазначає, що зазначений вище Порядок не може застосовуватись у даному випадку, оскільки п. 4.1 Порядку визначачено, що виконавче провадження може передаватись з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, у тому числі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС, тоді як в даному випадку мова йде про різних боржників - ДВАТ "Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та ДП „Луганськвугілля”.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Так, 25.02.03 Управління ПФУ в Перевальському районі Луганської області звернувся до ВДВС Перевальського РУЮ Луганської області із відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню відповіді на претензію № 09/229 про стягнення з ДВАТ "Шахта "Фащівська" боргу у сумі 11594 грн. 49 коп. При цьому слід зазначити, що зі змісту заяви стягувача вбачається, що ним було також направлено до установи банку, що обслуговувала ДВАТ "Шахта Фащівська” ДХК "Луганськвугілля”, акцептовану ним платіжну вимогу від 05.07.00 № 145 на суму 11594 грн. 49 коп. У графі "призначення платежу" платіжної вимоги зазначено, що підставою для її оформлення була визнана претензія згідно зі ст. 8 ГПК України.
28.02.03 на підставі ст. ст. 3, 18, 24 Закону № 606 державним виконавцем ВДВС Перевальського РУЮ Луганської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання відповіді на претензію № 09/229.
За постановою від 05.03.03 вказане виконавче провадження приєднане до зведеного виконавчого провадження щодо боржника ДВАТ "Шахта Фащівська” ДХК "Луганськвугілля”.
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 27.02.06 було замінено сторону по вказаному зведеному виконавчому провадженню та боржника - ДВАТ "Шахта Фащівська” ДХК "Луганськвугілля” замінено його правонаступником - ДП "Луганськвугілля”.
У відповідності до ст. 37 Закону № 606 ДВС у Перевальському районі було закінчено виконавче провадження з примусового виконання платіжної вимоги № 145 від 05.07.00 про стягнення з ДВАТ "Шахта Фащівська” ДХК "Луганськвугілля” на користь Управління ПФУ у Перевальському районі 11594 грн. 49 коп., про що державним виконавцем ДВС у Перевальському районі винесено відповідну постанову від 27.03.06, за якою виконавчий документ направлений до ДВС у Ленінському районі м. Луганська .
07.04.06 ДВС у Ленінському районі м. Луганська винесено оспорювану позивачем постанову про відкриття виконавчого провадження по примусового виконанню платіжної вимоги від 05.07.00 № 145.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платіжна вимога не зазначена у переліку документів, які підлягають до виконання, які вказані у ст. 3 Закону /у редакції Закону № 606 за станом на 07.04.06/.
- у 2003 році зі ст.18-1 Закону № 606 з переліку виконавчих документів виключено претензію, відповідь на претензію та акцептовану платіжну вимогу згідно із Законом України від 10.07.03 № 1095, який набрав чинності з 01.04.04;
- копія постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 24 Закону № 606 має надсилатись боржнику не пізніше наступного дня; але постанова від 07.04.06 надіслана позивачеві 11.05.06 та ДП „Луганськвугілля” було позбавлене можливості оскаржити дану постанову.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою за матеріалами даної справи 07.06.06, про що свідчить відмітка штемпелю на поштовому конверті (а.с.10).
Відповідно до ст. 181 КАС України позовна заява може бути подана до суду у 10-тиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивачем пропущений 10-денний строк для звернення з позовом до суду, передбачений ст. 181 КАС України.
Позивач подав обґрунтоване клопотання про відновлення строку для оскарження постанови ДВС у Ленінському районі м. Луганська від 07.04.06, оскільки первісно він вчасно звернувся до суду, але не врахував положення ст. 181 КАС України, тому позовну заяву було повернуто.
Даний строк для подання позову є процесуальним, а тому згідно ст. 102 КАС України його може бути відновлено за наявності поважних причин для його пропуску.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливим задовольнити клопотання позивача та відновити строк для звернення до суду, визнавши причини пропуску цього строку поважними.
Щодо обґрунтованості позовних вимог, то як вбачається з матеріалів справи, на час її слухання постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.03 не оскаржувалась, є дійсною, надані відповідачем документи /платіжна вимога від 05.07.00 № 145, відповідь на претензію № 09/229, заява стягувача/ свідчать про обґрунтоване відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню 11594 грн. 49 коп. боргу . Факт відкриття виконавчого провадження за постановою від 07.04.06, дійсно, не є відкриттям виконавчого провадження за змістом виконавчих документів, що зазначені у Законі № 606 за станом на 07.04.06, оскільки п. 3 ст. 18 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа в інших передбачених законом випадках. Тобто у даному випадку йдеться про відкриття виконавчого провадження при направленні виконавчого документа за належністю (за територіальністю), тому суд не вбачає підстав для скасування постанови від 07.04.06 за доводами, зазначеними позивачем у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане виконавче провадження було закінчене за постановою державного виконавця ДВС у Перевальському районі від 27.03.06 відповідно до вимог ст. 37 Закону № 606 у зв’язку з направленням виконавчого документу за належністю до іншого органу державної виконавчої служби - за місцезнаходженням юридичної особи боржника –ДП "Луганськвугілля”, тому виконавче провадження за постановою від 07.04.06, що оскаржується, відкрите правомірно, відповідно до норм Закону № 606 та Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за № 865/4158.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що платіжна вимога не відноситься до вичерпного переліку документів, які підлягають до виконання, що наданий у ст. 3 Закону № 606 у редакції, чинній з 06.04.06 за Законом України № 3538, та у ст.18-1 Закону № 606 у редакції, чинній з 01.04.04 за Законом України від 10.07.03 № 1095. До того ж, станом на 14.11.01 (дата первісного відкриття виконавчого провадження за платіжною вимогою від 19.10.00 № 172) Закон № 606 не містив зазначеної позивачем статті 18-1, оскільки Закон № 606 доповнено ст.18-1 згідно із Законом України від 28.11.02 № 327-ІV.
У доповненні до відповіді на відзив від 26.06.06 позивач посилається на те, що відповідачем порушений Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04 № 38/5 (далі - Порядок), не винесена мотивована постанова, не складений акт приймання-передачі матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що виконавче провадження може передаватись з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, у тому числі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС. В даному випадку відповідними органами ДВС були відкриті виконавчі провадження щодо різних боржників - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та ДП „Луганськвугілля”. Як зазначалось вище, боржника - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” було замінено його правонаступником - ДП „Луганськвугілля”. За таких обставин, необґрунтованим є посилання позивача на те, що відповідачем порушений вказаний Порядок та норми цього Порядку у даному випадку не застосовані відповідачем правомірно.
Статтею 1 Закону № 606 передбачено, що примусове виконання повинне здійснюватись на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, оскаржувана постанова від 07.04.06 винесена на законних підставах і відповідає вимогам законодавства, у тому числі Закону № 606.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат у вигляді судового збору на позивача відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 102, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.07.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.М.Зюбанова