Справа № 22ц/1290/4498/12
Провадження № 22ц/1290/4498/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого -Коновалової В.А.,
суддів -Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.,
при секретарі: Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 04 липня 2012 року
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого вказав, що 08.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1201/0408/88-018 про надання кредиту на споживчі цілі у сумі 50000 доларів США на строк з 08.04.2008 року по 08.04.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 08.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 2324, відповідно до умов якого на забезпечення виконання за вказаним кредитним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач в порушення умов кредитного договору не здійснював своєчасних платежів по кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28.09.2011 року складає 67400,26 доларів США, що еквівалентно 537422,71 грн.
Повідомлення про зміну умов кредитного договору від 08.04.2008 року № 1201/0408/88-018 та дострокове повернення кредиту із попередженням звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено умовами зазначених договорів, відповідачу направлено 26.01.2010 року. Проте, станом на 28.09.2011 року порушення за вказаними зобв'язаннями відповідачем не усунуто.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму бору за кредитним договором № 1201/0408/88-018 від 08.04.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 67400,26 доларів США, що еквівалентно 537422,71 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 04 липня 2012 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Сведбанк»задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 суму бору за кредитним договором № 1201/0408/88-018 від 08.04.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 67400,26 доларів США, що еквівалентно 537422,71 грн. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невірну оцінку судом наданих доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, який в день прийняття рішення приймав участь у судовому засіданні в Апеляційному суді Луганської області, не надавши можливість відповідачу надати розрахунок пені за неналежне виконання умов договору.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.
Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що 08.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк»(правонаступником всіх прав і обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1201/0408/88-018 про надання кредиту на споживчі цілі у сумі 50000 доларів США на строк з 08.04.2008 року по 08.04.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних. 08.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 2324, згідно умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач в порушення умов кредитного договору не здійснював своєчасних платежів по кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28.09.2011 року складає 67400,26 доларів США, що еквівалентно 537422,71 грн. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сведбанк»та звернув стягнення на предмет іпотеки.
Із апеляційної скарги та пояснень відповідача та представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що рішення суду в частині суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 45413 дол. США., прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 13205,01 дол. США., та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності в частині вимог про стягнення пені, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині визначення пені в доларах підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не врахував та не дав належної правової оцінки тому, що відповідно до ч 1 ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ч. 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є Закон України "Про банки і банківську діяльність", Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Таким чином, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.
У відповідності до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Порядок нарахування та розмір пені, передбачені п. 8.1 кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості за кредитним договором від 08.04.2008 року, пеня нарахована позивачем складає 56905,83 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 13120,32 грн. за несвоєчасну сплату процентів, всього 70026 грн. 15 коп.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розрахунок пені, оскільки він не відповідає матеріалам справи, так як не містить підтверджуючих вихідних даних прострочених сум як кредиту, так і процентів за користування кредитом, тобто доказів, що прострочена сума на відповідні періоди, на які посилається представник відповідає дійсності. Також розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.
Приймаючи остаточне рішення по справі в цій частині вимог апеляційний суд враховує доводи апелянта надані ним під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції щодо зменшення розміру пені, посилаючись на смерть матері та хворобу дитини, та те, що згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання між сторонами по загальному правилу мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тому судова колегія вважає необхідним застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.
За змістом ч. 3 статті 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Судова колегія вважає, що наведені апелянтом причини виникнення заборгованості такі як важке матеріальне становище сім'ї, а саме хвороба дитини та смерть матері, про що свідчать надані відповідачем докази є достатньою підставою для зменшення розміру пені.
За таких обставин, з урахуванням зазначених вище положень статей Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що пеня, яка має бути стягнута з відповідача підлягає визначенню у гривні та у сумі 35000 грн., виходячи з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та засад розумності і справедливості.
Посилання представника апелянта на те, що позивачем пеня необґрунтовано нарахована на всю суму тіла кредиту не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 3.8 кредитного договору № 1201/0408/88-018 від 08.04.2008 року передбачено, що сторони за взаємною згодою домовилися без укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язання за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язання за цим договором при настанні обставин: якщо позичальник порушує строки платежів, встановлених у п. 3.3 цього договору та/або при невиконанні зобов'язань позичальника, передбачених п.п. 5.1.7, 5.1.11 цього договору. При настанні зазначених вище обставин, строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору.
Відповідно до п. 3.10 даного кредитного договору у випадку порушення умов п.п. 3.8, 3.9, та 6.1 цього договору та/або умов іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.
Отже, відповідно до умов договору банк має право, керуючись чинним законодавством, зокрема ст. 611 ЦК України, вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми наданого йому кредиту згідно вимог договору та сплати процентів за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та процентів в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 3 договору, у разі зокрема, порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за договором.
Як вбачається із матеріалів справи, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Ці обставини не заперечувалися відповідачем.
28 січня 2010 року банк направив відповідачу повідомлення про зміну умов кредитного договору № 1201/0408/88-018, зазначивши, що позичальником порушені взяті зобов'язань щодо строків сплати платежів, які встановлені договором. Строк виконання ОСОБА_1 зобов'язань у повному обсязі (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настає на тридцятий календарний день з 26.01.2010 року. Так банк повідомляв про те, що умови кредитного договору змінено.
Із поштового повідомлення вбачається, що повідомлення про зміну умов кредитного договору № 1201/0408/88-018 від 08.04.2008 року, що полягає у вимозі у 30-денний строк усунути порушення по виконанню зобов'язання за вказаним кредитним договором та сплатити заборгованість достроково у повному обсязі, ОСОБА_1 отримано 29 січня 2010 року (а.с. 19зв).
Таким чином, банк надав докази про виконання вимог пунктів 3.8, 3.9 та 3.10 кредитного договору щодо повідомлення позичальника про зміну умов кредитного договору та встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми кредиту та процентів за користування кредитом.
Отже, наданий позивачем розрахунок пені відповідає умовам кредитного договору № 1201/0408/88-018 від 08.04.2008 року та матеріалам справи.
Посилання апелянта на те, що позивачем здійснені розрахунки пені без врахування положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»на що суд не звернув уваги не заслуговують на увагу, оскільки в преамбулі зазначеного вище закону передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності. Системний аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не поширюються на правовідносини які виникли між публічним акціонерним товариством «Сведбанк»та ОСОБА_1 стосовно невиконання умов кредитного договору, оскільки у даному спорі відповідач є фізичною особою і правовідносини виникли між банком і фізичною особою. Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та відповідачем по справі виникли договірні правовідносини у сфері кредитування, тому відповідач при порушенні строків погашення кредиту несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі визначеному у п. 8.1 кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно змінити, визначивши суму боргу за кредитним договором від 08.04.2008 року, в рахунок якого звернуто стягнення на предмет іпотеки як 58618,01 дол. США (що еквівалентно 467396 грн. 56 коп.) за кредитом і процентами та 35000 грн. пені.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 6.192,533,629,1054,549,551 ЦК України, ст.ст. 303, 309,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 04 липня 2012 року змінити, визначивши суму боргу за кредитним договором від 08.04.2008 року, в рахунок якого звернуто стягнення на предмет іпотеки як 58618,01 дол. США (що еквівалентно 467396 грн. 56 коп.) та 35000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: