Головуючий суду 1 інстанції - Орлов І.В.
Доповідач - Околот Г.М.
Справа № 22ц/1290/6720/12
Провадження № 22ц/1290/6720/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: судді Околота Г.М.
суддів: Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.
при секретарі : Константіновій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, спричиненої самовільним захопленням земельної ділянки, який у подальшому уточнила у судовому засіданні та в обґрунтування своїх вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки , яка розташована за адресою -АДРЕСА_1 , що підтверджено державним актом про право власності на земельну ділянку № ЛГ 074720 від 22.01.2004 року. У 2007-2008 роках відповідач ОСОБА_3, яка проживала за адресою -АДРЕСА_2, не маючи відповідних дозвільних документів на будівництво , на земельній ділянці, яка її для будівництва не надавалася , здійснила самовільне будівництво торгівельно-виставочного комплексу з автомийкою, яким зайняла частку належній її земельній ділянки загальною площею 0,0153 га. За самовільне будівництво на самовільно занятій земельній ділянці, ОСОБА_3 вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 17.09.2010року була засуджена за ч.3 ст. 197-1 КК України та їй призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5500 грн.
Позивач вважає, що самочинне будівництво порушує її права як власника земельної ділянки , оскільки на протязі 5 років вона позбавлена можливості використовувати земельну ділянку на власний розсуд та розпоряджатися нею. Уразі протиправних дій відповідача ОСОБА_3 її спричинена моральна шкода, оскільки відповідач незаконно збудувала на належній їй земельній ділянці торгівельно виставочний комплекс разом з каналізаційною ямою. Після вироку суду який набув чинності, відповідач добровільно не звільнила земельну ділянку і вона знову була змушена звертатися до суду за захистом своїх прав власника і усунення перешкод у користуванні належним її майном. Після ухвалення рішення про знос інженерно-будівельних споруд, розташованих на самовільно занятій земельній ділянці, відповідач ОСОБА_3 продовжує не виконувати рішення суду, використовує незаконно побудований ТВЦ та здає його в оренду, чим перешкоджає її користуватися та розпоряджатися на власний розсуд належній їй на праві власності земельною ділянкою, у зв'язку з чим вона просить стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 40000 грн. ( а.с. 1, 17-18)
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 04 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди, спричиненої самовільним захопленням земельної ділянки, а також судові витрати у розмірі 10 грн.. (а.с. 113-114)
Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального права. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що , суд першої інстанції при визначені компенсації розміру моральної шкоди спричиненої самовільним захопленням земельної ділянки не врахував тривалості порушень її прав як власника земельної ділянки, розташування на ділянці зливної ями, яка спричиняє її шкоду, можливість відновлення її прав , ставлення відповідачки до скоєного нею злочину та тривалого невиконання рішення суду, а також вимоги принципу справедливості та розумності.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , дала пояснення з підстав викладених у апеляційній скарзі, просить суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі. .
Відповідач ОСОБА_3 з апеляційною скаргою не згодна, просить її відхилити , а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ,і ці обставини сторонами не оспорюються.
Згідно вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 17.09.2010 року , залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Луганської області від 30.11.2010 року та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.08.2011 року , ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5500 грн. у доход держави та встановлено, що ОСОБА_3 навмисно , без відома ОСОБА_2 на самовільно зайнятій частці земельної ділянки площею 0,0153 га., яка належить на праві власності ОСОБА_2, без дозвільних документів у період часу з 03.02.2007 року по січень 2008 року здійснила самовільне будівництво торгівельно-виставочного комплексу з автомийкою , а саме покладення асфальту , розміщення зливної ями та драбини на другий поверх с задньої сторони фасаду будинку ТВК на ділянці НОМЕР_1 та проведення оздоблювальних робіт ТВК , у тому числі у тій його частині , яка знаходиться на ділянці НОМЕР_1 яка належить ОСОБА_2 ( а.с. 2-9, 108-109)
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_2 частково та стягнув з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. , і в цій частині рішення суду відповідачем ОСОБА_3 не оскаржено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову щодо обставин і підстав, з яких його було пред'явлено та з доведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди і необхідності компенсації шкоди, відповідно із положеннями ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України .
Ці висновки суду ґрунтуються на законі, відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно з ч.4 ст. 61 ЦПК України підставами звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили і він є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно -правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Артемівський районний суд м. Луганська у своєму вироку прийшов до висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, а апеляційний суд Луганської області та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалах від 30.11.2010 року та 11.08.2011 року зазначили, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винності ОСОБА_3.у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.
Тобто протиправність та незаконність дій ОСОБА_3 зазначена у вищевказаних судових документах, що є чинними і ці її дії призвели до порушення прав позивача ОСОБА_2
Водночас із рішенням суду у частині визначення розміру компенсації моральної шкоди колегія суддів повною мірою погодитись не може.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Відповідно до положень ст.ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. . Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім,ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.05.1995 року (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 25.05.2001 року та № 1 від 27.02.2009 року), під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності.
Колегія суддів вважає, що у разі самовільного захоплення ОСОБА_3 частини земельної ділянки ОСОБА_2 та самовільного будівництва протягом 2007-2008 років на ній ТВК , а у подальшому на протязі 2009-2012 років чекаючи вирішення кримінальних та цивільних справ, щодо незаконних дій відповідача та усунення перешкод у користуванні належній їй земельній ділянці , позивач ОСОБА_2 безумовно зазнала глибоких моральних страждань.
Колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг моральних страждань які зазнала позивач ОСОБА_2 самовільним зайняттям земельної ділянки та порушенням її прав власника, довгого очікування справедливих рішень судів щодо захисту порушених прав як власника землі, тривалого невиконання відповідачем ОСОБА_3 рішень суду щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно побудованих споруд, зливної ями, яке продовжується і у теперішній час і позбавляє позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю та вимагає додаткових зусиль для поновлення своїх порушених прав, вважає, за необхідне, з урахуванням ст.. 23 ЦК України та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості стягнути з відповідача ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн .
Принцип розумності і справедливості на думку колегії виявляється у тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, рішення суду, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів
ВИ Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04 грудня 2012 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 40 000 (сорок тисяч ) гривень на відшкодування моральної шкоди, спричиненої самовільним захопленням земельної ділянки.
Рішення апеляційної інстанції ї набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді