Справа №1-1/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Воловик

Номер провадження 11/788/61/13 Суддя-доповідач - Сахнюк В. Г.

Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сахнюка В. Г.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Матеки А.В.,

засудженого - ОСОБА_2,

адвоката - ОСОБА_3,-

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2, на вирок Ямпільського районного суду Сумської області, від 28 листопада 2012 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, раніше судимий:

1)27.04.1973 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ст. 142 ч. 1 КК України до 6 років позбавлення волі;

2)24.06.1981 року Ямпільським районним судом Сумської області за ст. 81 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

3)19.08.1993 року Шосткинським міжрайонним судом Сумської області за ст. 141 ч. 4 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений 28.01.2000 року

по закінченню строку;

засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за вчинення такого злочину.

03.10.2004 року, приблизно о 19.00 год., в с. Орлівка, Ямпільського району Сумської області ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з особою, засудженою Ямпільським райсудом Сумської області, вирок від 15.06.2006 року, прийшли в господарство ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_2, де на грунті неприязних відносин між ним та ОСОБА_5 виникла бійка, в ході якої ОСОБА_2 вдарив останнього два-три рази дерев'яною палицею (поліном) по голові, від чого ОСОБА_5 присів, а ОСОБА_2 в цей час вдарив його ногою в область грудної клітини. Після чого, ОСОБА_5 був доставлений в Ямпільську ЦРЛ, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої тупої механічної травми голови, що супроводжувалася переломом кісток черепу, крововиливом під тверду мозкову оболочку. Дані тілесні ушкодження є тяжкими і такими, що спричинили смерть потерпілого. Перелом грудини, за ступенем тяжкості є тілесним ушкодженням середньої тяжкості.

В поданій апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 вважає, що вирок суду є необґрунтованим з мотивів однобічності судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи та істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, тому просить вирок суду відносно засудженого ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Свої вимоги адвокат мотивує тим, що ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав, оскільки у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він участі не брав.

Також, адвокат зазначає, що в мотивувальну частину вироку суд поклав недостовірні та протирічні покази свідків та покази самого ОСОБА_2, які він давав в ході досудового слідства, коли ще визнавав свою вину.

Окрім того, в процесі судового слідства не були з'ясовані всі істотні обставини справи, докази провини ОСОБА_2 відсутні, належним чином не з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочинів, інкримінованих ОСОБА_2, всебічно і повно не досліджені обставини, на підставі яких може бути встановлена суб'єктивна сторона злочину.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, оскільки злочину він не скоював. Також, зазначає, що в процесі судового слідства не були з'ясовані всі істотні обставини справи, а його вина не доведена.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив відхилити апеляції засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд, піддавши аналізу досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 і вірно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України.

Так, при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2 за вчинене, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_2, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом було враховано, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, вчинив злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, має рецидив злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано призначив покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, яке є справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах розцінив невизнання ОСОБА_2 вини у вчиненому як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненому встановлена судом дослідженими доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що дійсно 03.10.2004 року пізно ввечері їй повідомив син, що під забором біля їхнього будинку хтось хропить. Вона вийшла на вулицю подивитися, що трапилося, то дійсно під забором біля їхнього будинку лежав закривавлений ОСОБА_5 Вона побігла до ОСОБА_7 та разом з нею і ОСОБА_8 викликали швидку допомогу. Після, мати ОСОБА_5, ОСОБА_9 розповідала, що її сина ОСОБА_10 у сінах їхнього будинку побили два незнайомі чоловіки.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що дійсно 03.10.2004 року на прохання своєї тещі він їздив на автомобілі під керуванням ОСОБА_12 разом зі своїми знайомим ОСОБА_13 та ОСОБА_2 в с. Орлівка припинити хуліганські дії з боку ОСОБА_5, який проживав по - сусідству з його тещею. Ввечері, коли вони приїхали до його тещі, то він, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 пішли до будинку ОСОБА_5 шукати останнього, але ОСОБА_5 вони не знайшли .Через деякий час, він пішов до тещі та розмовляв з тещею у її будинку, а ОСОБА_15 та ОСОБА_2 знову пішли шукати ОСОБА_5 Після того, як вони повернулися, то сказали, що ОСОБА_5 знову не знайшли, вони сіли в автомобіль і поїхали в сел. Свеса. По дорозі в машині вони майже не розмовляли. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_13 йому нічого не говорили, що вони побили ОСОБА_5 Через день він дізнався, що помер. Через деякий час він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_2 приїздили до матері ОСОБА_5, просили у неї вибачення та допомагали грошима.

Свідок ОСОБА_16 підтвердила, що дійсно у неї з ОСОБА_5 виник спір з приводу пішохідної дороги через її огород. Через це ОСОБА_5 їй погрожував фізичною розправою. Вона дійсно 3.10.2004 року просила свого зятя ОСОБА_11, щоб той приїхав її захистив. ЇЇ зять ОСОБА_11 приїхав ввечері на автомобілі до неї, як потім вона дізналася, що він був з його знайомими ОСОБА_13 та ОСОБА_2 Вони ходили до будинку ОСОБА_5 шукати останнього, але не знайшли. Потім її зять ОСОБА_11 зайшов до неї у будинок та розмовляв з нею. ОСОБА_13 та ОСОБА_2 прийшли до будинку трохи пізніше . Хто бив ОСОБА_5 вона не знає.

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні показав, що дійсно в жовтні 2004 року, дати точної не пам'ятає, ввечері прибігла до нього додому ОСОБА_6 та повідомила, що у неї під забором лежить ОСОБА_5 з розбитою головою. Після чого вони викликали швидку допомогу. Через деякий час вони пішли до матері ОСОБА_5, яка їм розповіла, що сина ОСОБА_10 побили вдома у сінах незнайомі чоловіки.

Також, з оголошених та досліджених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_9, які вона давала в ході досудового слідства, встановлено, що 03.10.2004 року ввечері до неї в будинок зайшли 4 чоловіки, трьох з яких вона не знала, а одного вона взнала, що то був житель села Орлівка ОСОБА_14, вони у неї спитали, де її син, вона відповіла, що не знає. Через декілька хвилин вона зрозуміла, що її син зайшов у веранду і у веранді на нього хтось напав і там почалася бійка. По крику вона зрозуміла, що чоловіків було декілька. Через 5 хвилин її син зайшов у кімнату, на голові у нього була кров, він пояснив, що його побили 2 чоловіки, хто вони, він їх не знав. Після цього, її син переодягнувся і сказав, що піде повідомити про це в міліцію. Пізніше ввечері до її додому прийшов знайомий сина ОСОБА_17 і повідомив, що її сина на швидкій допомозі повезли в лікарню . ІНФОРМАЦІЯ_2 її син помер.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах поклав в основу вироку покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_16, і особливо покази ОСОБА_13, а також в ході досудового слідства покази ОСОБА_2 про визнання ним вини, які суд обґрунтовано поклав в основу вироку, а також досліджені в судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_9, оскільки вони послідовні, як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні, а також співпадають з показами представника потерпілої ОСОБА_7 та з іншими матеріалами справи.

Окрім того, факт вчинення ОСОБА_2 злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

- протоколом огляду місця події (л.с. 8-10), згідно якого були зафіксовані сліди вчиненого злочину, а саме: було виявлено поліно у верхній частині якого були сліди бурого кольору, схожих на кров. Також у веранді будинку ОСОБА_5 на дощатому полу були виявлені великі п'ятна бурого кольору, схожих на кров;

- протоколом огляду предметів та документів (л.с. 73), згідно якого були оглянуті: дерев'яне поліно з слідами бурого кольору схожих на кров та куртка чоловіча на якій були сліди бурого кольору;

- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 (л.с. 136-137), згідно якого ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_5 він вдарив палкою по руці та по плечу, від чого палка зламалася. Також ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_2 вдарив палкою в область голови ОСОБА_5;

- висновками судово -цитологічної та судово-імунологічної експертиз (л.с. 100-103, 90-94).

Колегія суддів вважає, що наведені докази по справі давали суду підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5

За наведених обставин колегія суддів не може погодитись з мотивами апеляції адвоката та засудженого ОСОБА_2 про те, що суд не мав достатніх підстав для визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Не може погодитись колегія суддів і з мотивами апеляції захисника та засудженого про те, що суд незаконно визнав засудженого ОСОБА_2 винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 в подальшому, в ході судового розгляду справи, ОСОБА_2 став заперечувати свою причетність до вчинення злочину.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах визнав таку зміну пояснень ОСОБА_2, як обраний ним спосіб забезпечення заходів захисту від пред'явленого обвинувачення у вчиненні вказаного злочину.

Крім того, колегія суддів відмічає, що посилання апелянтів щодо неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, носять загальний характер та конкретних посилань на порушення законом судом вони не зазначають.

Колегія суддів, знаходячи вирок суду законним, не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку, а відповідно, і для задоволення апеляцій.

Керуючись ст. ст. 362; 366; 377 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області, від 28 листопада 2012 року, відносно ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2, без задоволення.

СУДДІ:

Сахнюк В. Г. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.