АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
------------------------------------------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Кияшка О.А.,
суддів Васильєвої М.А., Мороза І.М.,
за участю:
прокурора Отроша В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, з середньою спеціальноюосвітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- вироком Вишгородського районного суду Київської області від 24.02.2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, який ухвалою Апеляційного суду Київської області змінений в частині покарання та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2009 року за 2 ст. 205, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2009 року та за сукупністю вироків призначено засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі,
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 18 год. 40 хв., між ним та ОСОБА_5, які знаходилися поблизу будинку № 22-а, по вул. Богатирській в м. Києві, виник словесний конфлікт. Під час конфлікту у ОСОБА_1, з мотивів раптово-виниклих по відношенню до ОСОБА_5 неприязних стосунків, виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 усвідомлюючи та передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_5 дістав правою рукою з кишені своєї куртки розкладний ніж, яким умисно з мотивів неприязних стосунків наніс останньому один удар в область грудної клітини, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудей з права. Після цього ОСОБА_5 було доставлено до лікарні, де він того ж дня помер. Тим самим ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_5
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування.
Обґрунтовуючи апеляцію ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що судом не взято до уваги його показання та показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з яких вбачається, що потерпілий наносив йому удари, намагаючись заволодіти грошовими коштами. При цьому ОСОБА_5 сам наштовхнувся на ніж, який він дістав з метою самозахисту.
До початку апеляційного розгляду справи, засуджений ОСОБА_1 подав зміни до апеляції, в яких просить вирок суду першої інстанції змінити в частині кваліфікації його дій та призначеного покарання, визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію зі змінами, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, вказавши на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, провівши часткове судове слідство, судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Протягом досудового слідства у справі та її судового розгляду ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та наполягав на тому, що не мав умислу на вбивство ОСОБА_5
Будучи допитаним у судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 також показав, що не мав умислу на вбивство ОСОБА_5 Конфлікт був розпочатий самим ОСОБА_5, який в ході суперечки з приводу оплати виконаних останнім будівельних робіт витягнув його з автомобіля, забрав у нього з кишені гроші та почав наносити удари кулаками в область голови. Оскільки ОСОБА_5 був вищим і сильнішим за нього, він дістав з кишені розкладний ніж, висунув лезо та почав тримати в руці з метою самозахисту. Намагаючись знову нанести йому удар кулаком, ОСОБА_5 наштовхнувся на його ніж, спричинивши собі тілесне ушкодження, він якого у нього почалась сильна кровотеча. Він допоміг посадити ОСОБА_5 в машину та вони одразу ж поїхали у лікарню. Однак, у зв'язку з тим, що перша лікарня, до якої вони звернулись, була дитячою, там відмовили у наданні ОСОБА_5 медичної допомоги, після чого вони були вимушені їхати до іншої лікарні. Після приїзду в іншу лікарню ОСОБА_5 забрали лікарі, а він залишився чекати працівників міліції, яким розповів про обставини спричинення ОСОБА_5 тілесного ушкодження та передав ніж, яким було спричинено тілесне ушкодження.
В ході досудового і судового слідства ОСОБА_1 давав подібні за змістом показання.
Згідно з висновком судово-медичного експерта № 72/1072 від 30.05.2011 року при судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_5 виявлено одна колото-різана рана на грудях справа, глибиною 12 см, з ушкодженням плеври, легені, перикарда і стінки висхідної частини дуги аорти, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та перебуває у прямому причинному зв'язку з причиною смерті.
З висновку експерта № 1710 від 04.04.2011 року вбачається, що при огляді ОСОБА_1 виявлено синець в лобній ділянці, який відноситься до легких тілесних ушкоджень та міг утворитись ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок одноразового травматичного впливу рукою, що відповідає показанням ОСОБА_1 про нанесення йому ОСОБА_5 удару в область голови.
З показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які вони давали в судовому засіданні та які визнані судом першої інстанції достовірним, вбачається, що ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_5 ножове поранення під час фізичної сутички, яку розпочав сам потерпілий, витягнувши ОСОБА_1 з автомобіля, яка стала наслідком конфлікту з приводу оплати праці за виконані ОСОБА_5 будівельні роботи.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 підтвердив, що він бачив, як під час конфлікту ОСОБА_5 витягнув з кишені ОСОБА_1 гроші.
Таким чином, із зібраних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_5 один удар ножем в область грудей в ході фізичної сутички, яку розпочав сам потерпілий, витягнувши обвинуваченого з автомобіля, забравши у нього гроші та завдавши йому щонайменше одного удару в область голови.
При цьому, ОСОБА_1 після заподіяння ОСОБА_5 тілесного ушкодження одразу ж зупинив свої дії, спрямовані на фізичне протистояння з потерпілим, допоміг перенести потерпілого в автомобіль, поїхав разом з ним до лікарні, допомагав у його транспортуванні, дочекався працівників міліції, яким дав пояснення та видав ніж, яким заподіяв потерпілому тілесне ушкодження.
На думку колегії суддів, обставини спричинення ОСОБА_1 тілесного ушкодження ОСОБА_5, які мали ситуаційний характер та не були заздалегідь сплановані засудженим, нанесення потерпілому лише одного поранення, а також подальша поведінка обвинуваченого, спрямована на рятування життя потерпілого, свідчать про те, що ОСОБА_1, завдавши потерпілому один удар ножем в область грудей з мотиву особистих неприязних стосунків діяв з прямим умислом на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, не мав наміру на вбивство потерпілого, не бажав настання наслідків у виді смерті потерпілого, хоча міг і повинен був їх передбачити.
Висновок суду першої інстанції про наявність у підсудного умислу на умисне вбивство ОСОБА_5 не відповідає фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині є неправильною, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не бажав завдавати ОСОБА_5 удару ножем і потерпілий сам на нього наштовхнувся, спростовуються наявними у справі судово-медичними даними щодо глибини проникаючого поранення, яка становить 12 см, та характеру спричинених внутрішніх пошкоджень, які свідчать про нанесення обвинуваченим цілеспрямованого удару ножем із значною силою.
Необґрунтованими є доводи апеляції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак необхідної оборони, оскільки він спричинив потерпілому тілесне ушкодження не під час суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, а під час взаємного конфлікту, який хоч і був розпочатий потерпілим, але в подальшому був підтриманий обвинуваченим, який мав можливість його припинити, однак вчинив активні дії, спрямовані на його продовження, а саме, як вбачається з показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - завадив потерпілому уїхати з місця конфлікту, витягнувши його з машини у такий же спосіб, як перед цим його витягнув з машини потерпілий.
Таким чином, злочин було вчинено не з мотиву самозахисту, а на ґрунті раптово виниклих під час конфлікту особистих неприязних сосунків.
З урахуванням необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_1 на менш тяжкий злочин, колегія суддів вважає за доцільне помякшити йому покарання.
При визначенні розміру нового покарання ОСОБА_1., колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше скоював злочини, а також його позитивну поведінку після вчинення злочину, бажання допомогти потерпілому, відсутність наміру ухилятись від слідства та суду.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1., колегія суддів не вбачає.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, є рецидив злочинів.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у розмірі, наближеному до середнього розміру покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК України, та при призначенні покарання за сукупністю вироків застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.
Підстав для призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.121 КК України, як про це просить у своїй апеляції засуджений, колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.п. 11, 15 розділу 11 КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 із змінами задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначити йому за ч.2 ст.121 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі до ст. 71 КК України частково приєднати ОСОБА_1 до цього покарання невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2009 року та за сукупністю вироків визначити для відбування остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року залишити без зміни.
СУДДІ:
_________________ _________________ _________________