Номер провадження № 22-ц/785/791/13

Головуючий у першій інстанції Бочаров

Доповідач Каранфілова В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Каранфілової В.М.

суддів - Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі - Каланжовій Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Малиновського району м. Одеси на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ОСОБА_1, відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоградівська сільська рада Овідіопольського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, -

встановила:

13 березня 2012 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області за участю третьої особи Новоградівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в просив суд визнати неправомірними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438094 від 28.11.2005 року, виданого відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору міни землі від 26 листопада 2004 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2005 року. Вказуючи при цьому, що вказане рішення скасоване апеляційним судом Одеської області 21.02.2012 року, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни землі від 26.11.2004 року дійсним відмовлено.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухав суддю -доповідача, вивчив матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що позов було подано безпідставно, оскільки будь-які інтереси держави не було порушено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів порушення державного інтересу в особі Овідіопольської РДА чи Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, а крім того, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.02.2012 р., яке набрало законної сили, скасоване рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 31.08.2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, ухвалене нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни.

Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га серії ЯБ № 438094, зареєстрований у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010552900095 28 листопада 2005 року, який позивач просить визнати неправомірним та скасувати, отримано ОСОБА_1 на підставі договору міни землі від 26.11.2004 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вищевказаного скасованого рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2005 р.. Вказаний договір було підписано сторонами договору 26.11.2004 р., за вказаним договором ОСОБА_1 ОСОБА_2 передались у власність земельні ділянки загальною площею 29,16 га рілля, зазначені у державному акті на право власності на землю серії І-ОД № 090641, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Новоградівської с/р № 54 від 16.01.2001 р., а ОСОБА_1 передалось у власність ОСОБА_2 майно (а.с. 10-11).

Суд також обґрунтовано дійшов до висновку, що земельна ділянка знаходиться не у власності держави, в особі Овідіопольська РДА, інтереси якої в даному спорі захищає прокурор, а у приватній власності. Законним власником вказаної земельної ділянки з 16.01.2001 року -з дня отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД № 090641 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54 від 16.01.2001 р. -є ОСОБА_2 Саме він має повноваження стосовно володіння, користування та розпорядження вказаною ділянкою з зазначеної дати, а не Овідіопольська РДА.

Оскільки ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки, вищевказаний державний акт не скасовано, то суд обґрунтовано дійшов до висновку, що він може бути належним позивачем по такому позову, якщо вважатиме, що порушені чи оспорені його права. При цьому вимагати застосування наслідків недійсного правочину вправі будь-яка особа, якщо вона доведе свою зацікавленість (ч. 6 ст. 216 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно із ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави -є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 -прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. При цьому, пунктом 11 Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що,

оскільки, правом на звернення до суду за захистом -наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, - то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Колегія погоджується з висновком суду, що позивач не довів порушення державного інтересу в особі Овідіопольської РДА чи Державної інспекції сільського господарства в Одеській області у відносинах між приватними особами -власником земельної ділянки та її фактичним користувачем. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що особа, яка відповідно до закону вправі самостійно порушувати питання про застосування наслідків недійсності правочину - ОСОБА_2, взагалі не була притягнута до участі в розгляді справи, що через неповноту суб'єктного складу, також є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту. Такий висновок, суду було обґрунтовано системним аналізом ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», пунктом 27 Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 р. «Про затвердження порядків ведення Поземельної Книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», ст.ст. 16, 21 ЦК України. У вказаних нормах йдеться про спосіб скасування записів у поземельній книзі. Так само згідно зі ст. 152 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають захисту способами встановленими цією статтею. Проте право на задоволення позову має особа, яка звернулась до суду якщо вона є носієм певного матеріального права, яке вона намагається захистити. Оскільки, право власності на спірну земельну ділянку належить фізичній особі, яка не притягалась до участі в розгляді справи суд першої інстанції вірно зазначив, про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому висновок про невірне обрання способу захисту втрачає своє процесуальне значення, оскільки особа, яка звернулась до суду, не є носієм такого права та не має права відповідно до закону на звернення в інтересах фізичних осіб, а також для встановлення правових наслідків в інтересах вказаних особі та/або держави.

На підставі викладеного апеляційний суд не може взяти до уваги довід апелянта щодо вірного обрання способу захисту інтересів держави.

Щодо посилання в апеляційної скарзі на неприпустимість переходу права власності на земельну ділянку та Постанову Пленуму ВСУ від «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», то на момент розгляду справи в апеляційному порядку такого рішення не існує, а тому і посилання в апеляційної скарзі на цю обставину не можуть бути взяти до уваги колегією суддів.

Так, само посилання апелянта на безпідставне використання земельної ділянки за умови відсутності в діях відповідача складу будь-якого правопорушення та належних та допустимих доказів цього, може мати значення тільки для власника земельної ділянки -фізичної особи ОСОБА_2, права якого після скасування вказаного вище рішення Малиновського районного суду м. Одеси було відновлено та не оспорюється заступником прокурора Малиновського району м. Одеси. З такої процесуальної ситуації слід зробити висновок, що задоволення позовних вимог заступника прокурора передбачає захист інтересів приватної особи ОСОБА_2, що не підпадає під виключення для представництва прокурором інтересів фізичних осіб передбачених Законом України «Про прокуратуру України», який згідно зі ст. 2 ЦК України є самостійним учасником цивільного обігу реалізовує свою право на захист на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції викладених в рішенні, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Малиновського району м. Одеси відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області В.М.Каранфілова

Л.Л.Троїцька

В.П.Фальчук