Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судова палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Шпинти М.Д., Матюхи Ю.В.

З участю прокурора: Горбань О.В.

Захисника:ОСОБА_1

Обвинуваченої: ОСОБА_2

Потерпілої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне апеляцію потерпілої ОСОБА_3 та прокурора Панчук А.А. на постанову Рівненського районного суду від 19 листопада 2012 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, гр.України, уродженки

с. Дроздинь, Рокитнівського району

Рівненської області, жительки

АДРЕСА_1, з професій но-технічною освітою, заміжньої,

завідувача фельдшерсько-акушерським пунктом с.

М. Шпаків, Рівненського району, Рівненської області, раніше не судимої.

повернута прокурору Рівненського району для проведення додаткового розслідування.

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що працюючи завідуючою ФАП с.М.Шпаків Рівненського району 14 червня 2012року неналежно виконувала свої службові обов'язки, внаслідок недбалого ставлення до них, в результаті чого встановила неправильний діагноз неповнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, надала першу медичну допомогу, яка не передбачена протоколом медичної допомоги, користувалась окремими лікарськими засобами, які не передбачені формуляром лікарських засобів, не забезпечила госпіталізацію дитини на вищий рівень надання медичної допомоги, тобто вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.140 КК України.

Повертаючи справу на додаткове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства, суддя зазначив, що по даній справі під час досудового слідства було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду і зазначені недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні. При цьому у постанові зазначено, що було порушено вимоги ст.217, 218 КПК. Цивільний позивач не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи. Всупереч вимогам ст.218 КПК не складено окремий протокол про ознайомлення захисника з матеріалами справи. Пред'явлене обвинувачення не відповідає вимогам ст.132, 223 КПК і є неконкретним. В обвинувальному висновку не наведено доказів вини обвинуваченої.

В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи доводить, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки висновки суду зроблені без детального дослідження всіх обставин справи. При цьому зазначає, що вказані у постанові судді порушення процесуального закону не є істотними, передбаченими ст.370 КПК і не порушують будь які права обвинуваченої. Винність ОСОБА_2 у вчиненому злочині доведена забраними в справі доказами і їх оцінку належить дати лише в ході судового розгляду.

За цих обставин вважає, що висновки суду про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів істотного порушення вимог КПК за яких справа не може бути призначена до судового розгляду небгрунтовані. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Потерпіла ОСОБА_3 вважає постанову суду незаконною, а справу такою що підлягає розгляду. Вказані порушення не є суттєвими і суд мав би розглянути справу по суті. Просить постанову судді скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченні на апеляції захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції законною. Вказує, що органом досудового слідства батьки дитини не були визнані потерпілими. Неповнота досудового слідства визначається також відсутністю висновків експерта щодо настання смерті дитини внаслідок саме непрофесійних дій працівника, не наведено, які ж саме пункти інструкції було порушено ОСОБА_2 У зв"язку з наведеним просить постанову залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Горбань О.В. про скасування постанови суд першої інстанції, потерпілу ОСОБА_3 про незаконність постанови і направлення справи на судовий розгляд по суті, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченої ОСОБА_2, які вважають постанову законною, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно ст.246 КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, проведення дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується в залежності від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси.

За змістом ст.140 КК України кримінальна відповідальність настає у випадку невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, або тяжкі наслідки неповнолітньому.

Виходячи з наведеного, ця норма кримінального закону є бланкетною і відсилає до інших нормативних актів, зокрема, до „Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року, „Декларації щодо незалежності і професійної свободи лікаря", відповідних пунктів посадової інструкції, тощо.

Тобто, діяльність медичних та фармацевтичних працівників регламентована різними нормативними актами, інструкціями, наказами. Тому, орган досудового слідства. відповідно вимог ст.132 КПК мав би зазначити у чому виявилась незаконність дій медичного працівника та в порушення якого Закону, інструкції ОСОБА_2 вчинила злочин.

Пред'явлення особі конкретного обвинувачення регламентовано і в ст.7 Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає ніякого покарання без закону. Стаття 7 Конвенції в більш широкому значенні визначає принцип, згідно якого лише закон може визначити покарання за правопорушення, а також принцип, згідно якого кримінальний закон не повинен тлумачитись розширено на шкоду обвинуваченому, наприклад, за аналогією. Відповідно до цих принципів будь-який злочин повинен бути чітко визначений в законі, зокрема, необхідно, щоб кожний міг зрозуміти з тексту відповідної статті, а в разі необхідності за допомогою тлумачення, які дії чи бездіяльність тягнуть за собою відповідальність (рішення у справі "Коккінакіс проти Греції").

Що ж стосується допущених при вчиненні окремих слідчих дій чи процесуальних дій порушень закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, або які є не істотними, - такі обставини не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно повернув справу на додаткове розслідування з мотивів неконкретності обвинувачення.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову Рівненського районного суду від 19 листопада 2012 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст,140 КК України прокурору Рівненського району залишити без зміни, а апеляції потерпілої ОСОБА_3 та прокурора, який приймав участь у справі - без задоволення.

Головуючий:

Судді: