Справа № 22ц/1290/6296/12
Провадження № 22ц/1290/6296/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого -Максюти І.О.
суддів Масенка Д.Є., Коротких О.Г.
при секретарі Ільченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Краснодоні Луганської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2012 року позивачка звернулася з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Краснодоні Луганської області про встановлення факту,що має юридичне значення, а саме факту перебування на утриманні. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок професійного захворювання, яке було отримано при виконанні трудових обов'язків на підприємствах вугільної промисловості помер її чоловік ОСОБА_2, з яким вони проживали разом однією сім'єю, вели сумісне господарство, були пов'язані спільним побутом. Згідно довідки обласної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 08.09.2010 року був встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яким він хворів за життя. Вона перебувала на утриманні у померлого чоловіка, як непрацездатна особа за віком. У зв'язку з чим просила суд встановити факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка - ОСОБА_2, на момент його, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши пояснення представника відповідача, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Таких вимог закону суд дотримався при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 15.02.1968 року перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 (а.с.18), проживала однією сім»єю з чоловіком по день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), вела з ним спільне господарство (а.с.19). Довідкою МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням серії 2-20 ПС №001862 встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з наявним у нього за життя професійним захворюванням (а.с.10). ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував страхові виплати у зв'язку з втратою працездатності через професійне захворювання в розмірі 1144,22 грн. (а.с.23), а також пенсію у розмірі 3661.26 грн (а.с.21). На момент смерті чоловіка позивачка була непрацездатною, оскільки досягла 55-річного віку та отримувала пенсію за віком в сумі 724,12 грн. (а.с.22), розмір якої забезпечував прожитковий мінімум на той період.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з положень ст. ст. 21, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове, державне пенсійне страхування», ст. 75 Сімейного кодексу України.
Врахувавши, що розмір пенсії позивачки забезпечував прожитковий мінімум на момент смерті її чоловіка, суд прийшов до висновку, позивачка не перебувала на утриманні померлого чоловіка.
За ст. 33 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Таким чином, для одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) необхідно, крім того, що особа, яка претендує на одержання таких виплат, була непрацездатною, ще й доведення нею перебування на утриманні померлого, або ж наявність у неї права на одержання від нього утримання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для визначення соціальної допомоги, якою є одноразова допомога та щомісячні страхові виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ст. 52 Закону України Закону України «Про прожитковий мінімум на 2010 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на час смерті ОСОБА_2 становив 706 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
З огляду на це, з доводами апеляційної скарги про те, що єдиним та постійним джерелом доходів дружини померлого була не отримувана нею пенсія, а страхові виплати та пенсія померлого чоловіка, погодитися неможливо.
Та обставина, що дохід останнього перевищував розмір пенсії позивача, не може незаперечно свідчити, що позивач перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки інших доказів перебування на утриманні нею не надано.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що пенсія та страхові виплати, які одержував померлий не були основним джерелом доходу позивачки, вона не потребувала матеріальної допомоги, оскільки працювала при житті чоловіка до часу досягнення пенсійного віку, що підтверджується відомостями про роботу, наявними у її трудовій книжці (а.с.12-16), отримувала на час смерті чоловіка пенсію за віком на пільгових умовах, яка досягала мінімуму доходів категорії громадян, до якої вона відноситься, тому підстав вважати, що вона перебувала на утриманні чоловіка немає.
Судом дотримано вимог закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 317 ЦПК України судова колегія ,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: