П О С Т А Н О В А
іменем України
28 січня 2013 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ ПрисяжнюкаО.Б. за участю ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та апеляцію ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працюючого помічником народного депутата, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 19 червня 2012 року о 15 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1, на а/д Київ-Одеса, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, автомобіль якого внаслідок удару зіткнувся з автомобілем «Subary»,д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкоджень даних автомобілів.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції змінити вказавши в ній про те, що дії ОСОБА_2 призвели до зіткнення його автомобіля з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та не пов'язані з пошкодженням автомобіля «Subary», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повно дослідив всі обставини справи та не надав належної оцінки зібраним по справі доказам. Так, на думку ОСОБА_2, суд безпідставно не прийняв до уваги висновок спеціаліста № 651/2012 від 23 липня 2012 року та не викликав в судове засідання вказаних ним свідків.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в супереч вимогам закону провів судовий розгляд справи без його участі. За тиках обставин, апелянт стверджує, що винесене судом рішення є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству.
Разом з апеляцією ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки він не був повідомлений про дату судового засідання, а копію постанови суду отримав за межами строку передбаченого на апеляційне оскарження судових рішень.
Заслухавши ОСОБА_2, який просив поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення та підтримав подану ним апеляцію і просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляція задоволенню з наступних підстав.
Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
В матеріалах справи міститься конверт з повідомленням ОСОБА_2 про дату судового розгляду, яке було повернуто до Дніпровського районного суду м. Києва без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які відомості з приводу того коли апелянт отримав копію оскаржуваної постанови. З огляду на це, вважаю, за можливе визнати причину пропуску ОСОБА_2 строку на подачу апеляції поважною та поновити його.
Що стосується законності оскаржуваної постанови, то суд першої інстанції, під час розгляду справи прийшов до висновку, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції під час руху, що призвело до зіткнення його автомобіля завтомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, автомобіль якого внаслідок удару зіткнувся з автомобілем «Subary»,д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 В прийнятому рішенні суд зазначив, що вина ОСОБА_2 у чинені інкримінованого йому правопорушенні повністю підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Проте, вважаю таке рішення суду незаконним і необґрунтованим.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Однією з передумов повноти, об'єктивності і всебічності судового розгляду є оцінка доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Про те, суд першої інстанції, під час розгляду справи, цих вимог закону не дотримався, не дослідив належним чином всі обставини справи та не надав належної оцінки всім зібраним доказам. Так, в своєму рішенні, суд послався, як на беззаперечні докази вини апелянта у даному ДТП, на покази ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які узгоджуються між собою, а також на протокол про адміністративне правопорушення та на схему дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, в матеріалах справи є ще висновок спеціаліста № 651/2012 від 23 липня 2012 року, відповідно до якого зіткнення автомобіля ОСОБА_2 з автомобілем яким керував ОСОБА_3 не має ніякого причинно-наслідкового зв'язку з зіткненням яке відбулося між останнім транспортним засобом з автомобілем «Subary».
Даний висновок суд першої інстанції не прийняв до уваги, у зв'язку з тим, що його було складено без присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак, цей висновок ґрунтується на дослідженні протоколу огляду місця пригоди, схемі до протоколу та письмових поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди, матеріалах виплатної справи та фотознімках місця ДТП і пошкодженнях транспортних засобів в електронному вигляді та зовсім не потребували присутності учасників ДТП. Крім того, даний висновок було складено і без участі ОСОБА_2, а тому аж ніяк не може свідчити про упередженість даного висновку спеціаліста по відношенню до ОСОБА_2
Відповідають висновкам спеціаліста і пояснення ОСОБА_2 та пояснення свідка ОСОБА_5
За таких обставин, вважаю висновки суду щодо наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди що сталася, за вище вказаних обставин, необґрунтованими та дещо передчасними, оскільки зібрані докази, які містяться в матеріалах справи з цього приводу є суперечливими та прямо не вказують на те, що зіткнення автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, з автомобілем «Subary», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, відбулося як наслідок зіткнення автомобіля яким керував ОСОБА_2 з автомобілем під керуванням ОСОБА_3
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, вина ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, а саме недотримання під час руху безпечної дистанції, в наслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, повністю підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим апелянтом.
За тиках обставин, вважаю за можливе постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року змінити, виключивши з описової та мотивувальної частини постанови вказівку на те, що від дій водія автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2, відбулося зіткнення спочатку з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 відчого останній зіткнувся з автомобілем «Subary», д.н.з. НОМЕР_3. Вказати в описовій та мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 в порушення вимог п. 13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції під час руху, в результаті чого відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, у зв'язку з чим в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи те, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, сплинули, то провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З урахуванням вище наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку, задовольнити. Поновити ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року.
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення - змінити.
Виключити з описової та мотивувальної частини постанови вказівку на те, що від дій водія автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2, відбулося зіткнення спочатку з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 від чого останній зіткнувся з автомобілем «Subary», д.н.з. НОМЕР_3.
Вказати в описовій та мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1, в порушення вимог п. 13.1 ПДР не дотримався безпечної дистанції під час руху, в результаті чого відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, у зв'язку з чим в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Присяжнюк О.Б.