Справа №2а-576/07
м. Одеса
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванова Е.А.
при секретарі - Косіциної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса справу за позовом військового
прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А3438
про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути на користь ОСОБА_1 з військової частини А3438 заборгованість перед ОСОБА_1 по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1353грн. 10 коп. та по речовому майну у натуральному вигляді на суму 1669грн.20 коп., мотивуючи це тим, що з 1995р. до 29.12.2003 року прапорщик ОСОБА_1 проходила службу старшим інструктором поваром в Збройних силах України, та забезпечувалась речовим майном, але станом на 11.03.2000р. вона не отримала ні речове майно а ні компенсацію за нього на загальну суму 1353, 10грн., та після 11.03.2000р по час звільнення 29.12.2003 року їй не видали речове майно у натуральному вигляді на суму 1669грн.20 коп.
В судовому засіданні помічник військового прокурора позовні вимоги змінив та просив забов'язати військову частину А3438 сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість перед останньою по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 3022грн.30коп, пояснив це тим, що згідно наказу командира військової частини А3438 від 29.12.2003 року №277 прапорщик ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у запас за п.63 підпункт „в" за станом здоров'я „Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України". Оскільки ОСОБА_1 була виключена зі списків особового складу в/ч А3438 та всіх видів забезпечення, то з цього часу перестала бути військовослужбовцем та на неї не поширюються обмеження встановлені п.2 ст. 1 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. тому відповідно до вимог Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей" та п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України в мирний час" Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 має право на отримання грошової компенсації замість речового майна. Видачею ОСОБА_1 довідки 21.11.2006 року з розрахунком грошової компенсації за речове майно відповідач підтвердив визнання боргу.
ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що є інвалідом 2 групи. Під час проходження служби її не забезпечували належним речовим майном в наслідок чого виникла заборгованість. Після звільнення з Збройних Сил України протягом двух років вона зверталась до начальника речової служби військової частини за отриманням довідки з розрахунком грошової компенсації за належне речове майно, але тільки 21.11.2006 року вона отримала її, тому не мала можливості звернутися до суду раніше.
Представник військової частини А3438 ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити з тих підстав що п.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.00р. №1459 призупинив дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх семей» та що позивач також пропустив річний термін звернення до суду, який він просив застосувати, та що йому не відомо чи зверталась
ОСОБА_1 за отриманням довідки про вартість неотриманного речового майна раніше, так як начальник до якого вона зверталась з цього приводу, був переведений до іншої військової частини. Окрім того він послався на відсутність фінансування за цією статтею військової частини, яка отримує кошти з державного бюджету.
Вислухавши представника військового прокурора Одеського гарнізона, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Представник відповідача визнає, що ОСОБА_1 служила прапорщиком у військової частині А3438 протягом 1995-2003 років та була звільнена з лав Збройних сил України наказом №277 від 29.12.2003 року відповідно до п.63 пп."в" (а.с. 5) та що під час проходження служби речовим майном у повному обсягу не забезпечувалась і замість нього грошову компенсацію не отримувала, тому суд на підставі ч.3 ст. 72КАС України вважає ці обставини доведеними.
Згідно довідки №8 на отримання грошової компенсації за належне речове майно від 29.11.2006 року (а.с. 7) вартість не отриманого ОСОБА_1 речового майна станом на 11.03.00р. складає 1353, 10грн., а після ll.03.00p та до 29.12.2003 року складає 1669, 20 грн.
Спірні правовідносини регулюються ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і ч.1енів їх сімей» №2011 від 20.12.1991 р. у якій зазначено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, та Постановою КМУ №1444 від 28.10.04р. „Про забезпечення військовослужбовців ЗС України речовим майном у мирний час" (аналогічна норма містилась у п.22 Постанові Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 p. № 1135 „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час"
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 (який набрав чинності 11.03.2000р.) була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей" (2011-12) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
До цього часу Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 не скасований та не конституційним не визнавався, тому суд вважає, що у позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна у розміру 1669грн.20 коп.3а період після 11.03.2000року до звільнення.
Посилання представника військового прокурора на Постанову Кабінету Міністрів України №1144 від 28.10.04року суд не приймає до уваги, так як відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Стосовно стягнення грошової компенсації за період до 11.03.2000року, у розміру 1353грн.10 коп., то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права не пропущений, так як з копії довідки вбачається, що ОСОБА_1 отримала її тільки 21.11.06 року, про що свідчить підпис начальника речової служби відповідача.
Суд не приймає до уваги аргумент представника відповідача на відсутність коштів для виплати компенсацій так як фінансування здійснюється з державного бюджету, так як Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Конституційний Суд України у рішенні по справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так,
що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В Законі України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 не зазначено, що його дія поширюється на правовідносини, що виникли до набрання їм чинності.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо компенсації за речове майно право на отримання якого виникло до 11.03.2000р. вимоги законні та підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459/3, ст. .9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей", ст. ст. 9, 17, 18, 94, ст. 158 -163, 167, КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А3438 задовольнити частково.
Зобов'язати військову частини А3438 сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1353грн. 10коп. в іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,
Постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
Постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.