Справа №2a-528/07

м. Одеса

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2007 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Іванова Е.А. при секретарі - Косіциной В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса справу за позовом Прокуратури м. Одеси в інтересах Держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць,  призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 4 525грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура м. Одеси звернулась до суду з позовом у якому просить стягнути з Державного підприємства Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» на користь Одеського відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету на рахунок Державного казначейства суму штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році у розміру 4525грн.

Помічник прокурора м. Одеси ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив,  що відповідач відповідно до діючого на той час законодавства повинен був у 2004 році відповідно до нормативу створити 1 робоче місце для інвалідів,  але воно відповідачем створено не було,  тому відповідач повинен сплатити штрафну санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати працівника відповідача,  що становить 4525грн.

Представник Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позовні вимоги підтримав у повному обсягу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився,  про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

В матеріалах справи (а.с. 15) знаходиться відгук у якому представник відповідача позовні вимоги визнав частково,  обґрунтовуючи це тим,  що у 2000 році до ДП Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» на посаду двірника була прийнята інвалід першої групи ОСОБА_2,  яка працювала на підприємстві до 01.04.2004 року. Тому він вважає,  що підприємство виконало норматив робочих місць,  а також зазначає,  що рахунки підприємства були арештовані,  тому сплата штрафних санкцій не можлива.

Суд заслухавши прокурора,  представника Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.03.2000року до ДП Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» була прийнята на роботу на посаду двірника ОСОБА_2 (а.с. 20),  яка згідно посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с. 21) на той час була інвалідом другої групи з 12.06.1996р. безстроково. На підприємстві вона працювала до 01.04.2004 року.

Відповідно до змін та доповнень до Статуту ДП „Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд" від 09.02.2001 року зареєстрованих 05.03.2001 року в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності за №0256 найменування підприємства було викладено в такій редакції: „Житлово-експлуатаційна дільниця" корпорації „Украгропромбуд".

24.01.2005 року „Житлово-експлуатаційна дільниця" корпорації «Украгропромбуд" подала відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік,  в якому вказало середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу -24 особи,  та відсутність працівників,  яким до чинного законодавства встановлена інвалідність.

28.03.2005 року Одеське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів виконало розрахунок суми штрафних санкцій до ДП Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,  що склало суму 4525грн. з розрахунку 108 600(грн.):24(місяців) =4525грн.

25.10.2005 року до господарського суду Одеської області з позовом звернулась прокуратура м. Одеси в інтересах Держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у якому

просить прийняти рішення,  яким стягнути з ДП Житлово-експлуатаційної дільниці корпорації «Украгропромбуд» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році у розмірі 4525грн.

23.12.2005 року господарський суд Одеської області прийняв рішення за вказаним позовом яким в позові відмовив.

Рішення від 23.12.2005 року було оскаржено до Вищого господарського суду України,  який зі свого боку 17.07.2007р. прийняв постанову,  якою касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів задовольнив частково та скасував рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2005р. та передав справу до господарського суду Одеської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно Указу Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» №1573 /99 від 15.12.1999р. та Додатку до нього Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади. Відповідно до п. п.1,  15 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. №1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління,  який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому,  а також має статус юридичної особи.

Відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є территоріальним органом урядового органу державного управління- Фонду соціального захисту інвалідів. Відповідно до п.10 Положення Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту відділення є юридичною особою.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закону) в редакції Закону N 910-IV від 05.06.2003 для підприємств,  установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих,  а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до копії Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік по формі N 10-ПІ,  (а .с. 6) середньооблікова кількість штатних працівників становила 24 особи. Чисельність інвалідів -штатних працівників,  які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідачем відповідно до нормативу становила 1 особу. Фактично у звітному періоді у відповідача працював один інвалід у першому кварталі 2004року. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2004 році складала 4525 грн.

Згідно відповіді Суворовського центру зайнятості №337 від 27.05.2005 року (а.с. 9) відповідач не подавав до державної служби зайнятості відповідно до вимог Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та Інструкції щодо їх заповнення» №244 від 06.07.1998р. (діяла до 01.01.2006р.) звіти Форми N 3-ПН протягом 2004 року стосовно вільних місць для працевлаштування інвалідів,  які повинен був подавати.

Частиною першою статті 18 Закону №910 обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,  органи місцевого самоврядування,  громадські організації інвалідів.

Працювання на підприємстві одного інваліда протягом кварталу не є виконання нормативу,  так як п.5 постанови КМУ від 28.12.2001р. №1767 «Про затвердження порядку сплати підприємствами,  установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів,  акумуляції,  обліку та використання цих коштів» (діючого до 01.01.2007р) визначає,  що при обчислені суми штрафних санкцій використовується середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу,  що визначається у порядку,  встановленому Інструкцією зі статистики чисельності працівників,  зайнятих в народному господарстві. В свою чергу п.3.3.1-3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників,  зайнятих у народному господарстві,  затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.1995р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.1995р. встановлював порядок розрахунків середньооблікової чисельності,  відповідно до якого позивач 28.03.2005р. зазначив у розрахунку суми штрафних санкцій фактичну кількість робочих місць зайнятих інвалідом,  а саме=0 (повний розрахунок приведений у касаційної скарзі позивача на рішення господарського суду від 23.12.2005року арк.. справи 48.)

Таким чином,  з урахуванням наведених приписів чинного законодавства неповідомлення відповідачем органів працевлаштування,  перелічених у статті 18 Закону,  про наявність такої вакантної посади унеможливило направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання завдань Закону зазначених у його вступної частині - гарантування інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній,  політичній і соціальній сферах життя суспільства,  створення необхідних умов,  які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами та не дозволило реалізувати їх право згідно  ст. . 17 Закону працювати на підприємствах (об'єднаннях),  в установах і організаціях із звичайними умовами праці,  в цехах і на дільницях,  де застосовується праця інвалідів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" №2960 від 06.10.2005,  який набрав законної сили,  відповідно до Прикінцевих положень,  з 01.01.2006,  були внесені зміни до законодавчих актів,  зокрема до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991р.. Та п.п.5 п.2 частини 1 цього Закону передбачено,  що до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій,  передбачених цим Законом,  не застосовуються строки,  визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки правовідносини між сторонами відбувались у 2004 - 2005 роках до прийняття та набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів"(набрав чинності з 01.01.2006р.),  та КАС України,  то приписи даного Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене суд вважає,  що у позивача відсутнє право для стягнення суми штрафних санкцій у зв'язку з пропуском строку для такого стягнення з огляду на наступне.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено,  що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,  тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру,  спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Штрафні санкції,  заявлені позивачем до стягнення,  є саме адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,  але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

У звіті форми № 10-ПІ за 2004 рік зазначається кількість інвалідів,  які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Звіт відповідача форми N 10-ПІ за 2004 рік отриманий позивачем 24.01.2005,  отже з цієї дати позивач протягом 6 місяців,  до 25.07.2005,  мав звернутися до суду з вимогами до відповідача про стягнення штрафних санкцій. Такий строк є таким,  що не підлягає відновленню судом.

Оскільки позов заявлено після закінчення даного строку,  право на стягнення штрафних санкцій у позивача відсутнє.

Керуючись  ст.  ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Прокуратури м. Одеси в інтересах Держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до „Житлово-експлуатаційної дільниці" корпорації «Украгропромбуд» про стягнення штрафних санкцій за невиконання у 2004 року нормативу робочих місць,  призначених для працевлаштування інвалідів,  у сумі 4 525грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, 

Постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

Постанова,  якщо її не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до  ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.