Справа № 2/12021977/2012
Провадження № 22ц/782/210/13
УХВАЛА
Іменем України
28 січня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого -Коновалової В.А.,
суддів -Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.,
при секретарі: Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Ухвалою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2012 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній цивільній справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2012 року про відмову у відкритті провадження у справі та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку (ст. 76 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що 02 лютого 2012 року набрало чинності рішення суду за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УПСК», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальний збиток та моральну шкоду, яку заподіяно ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, суд вважав, що є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет, а саме про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і з тих самих підстав, тобто за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 січня 2011 року.
Проте с таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2011 року ОСОБА_1 звертався з позовом до акціонерного товариства «УПСК», ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та в уточненій позовній заяві просив стягнути на його користь з акціонерного товариства «УПСК»страхове відшкодування у сумі 20287,10 грн., з ОСОБА_2 франшизу в сумі 510 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УПСК», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Суд стягнув з акціонерного товариства «УПСК»на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у сумі 20787,10 грн. та судові витрати в сумі 1300 грн.; а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в сумі 510 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати в сумі 536,50 грн.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року, рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року в частині стягнення з акціонерного товариства «УПСК»на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у сумі 20787,10 грн. та повернення судових витрат -1300 грн. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у стягнення матеріальної шкоди та судових витрат з акціонерного товариства «УПСК». При цьому, в рішенні апеляційного суду та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що на час вчинення ДТП водій ОСОБА_2 не мав законних підстав для керування автомобілем ВАЗ-2108, підстави для стягнення страхового відшкодування із Страхової компанії відсутні, оскільки дія страхового полісу від 15 серпня 2010 року № ВЕ/5454535 на ОСОБА_2 не розповсюджується.
Тобто, вищезазначені позовні вимоги про стягнення матеріального збитку в сумі 20787,10 грн., щодо яких прийнято судові рішення, позивачем були пред'явлені саме до акціонерного товариства «УПСК», а не до ОСОБА_2.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в сумі 20787 грн. 10 коп.
Наведене свідчить про те, що позивачем по даній справі позов про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в сумі 20787,10 грн. заявлений до ОСОБА_2, оскільки рішенням апеляційного суду відмовлено ОСОБА_1 у стягнення цієї матеріальної шкоди у вказаному розмірі з акціонерного товариства «УПСК». Тобто, рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 20787 грн. 10 коп., заподіяної джерелом підвищеної небезпеки не приймалося.
Отже, спір щодо стягнення майнової шкоди у сумі 20787 грн. 10 коп. виник з того самого предмету спору і тих самих підстав, але не між тими самими сторонами, ніж за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УПСК», щодо якого прийнято судом рішення від 02 лютого 2012 року.
Тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що є рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, у суду першої інстанції в даному конкретному випадку не було достатніх правових підстав для винесення ухали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки немає підстав вважати, що спір виник між тими ж сторонами, то у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті провадження у справі, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312,319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2012 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
.
Головуючий :
Судді: