копія
Провадження № 11/792/20/13
Справа № 2220/3131/2012 Головуючий в 1-й інстанції Босюк В.А.
Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 січня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого -судді Дуфнік Л.М.,
суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,
з участю прокурора Павлишина В.І.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 30 листопада 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 30 листопада 2012 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Універсальна»на користь потерпілого ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2000 грн. за надання правової допомоги, на користь Шепетівської центральної районної лікарні за лікування потерпілого ОСОБА_1 3040 грн. 18 коп.
Автомобіль ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_1, залишено на штрафмайданчику Шепетівського МВВС як такий, на який накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду, 23 травня 2012 року близько 01 год. 20 хв., ОСОБА_4, керуючи на підставі довіреності належним ОСОБА_5 автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, на 249 км + 940 м автодороги Городище - Рівне -Старокостянтинів, біля кафе-бару «Асторія», що в м. Шепетівка, рухаючись в напрямку з м.Шепетівка на м.Славута, під час здійснення розвороту ліворуч для подальшого зворотнього руху в напрямку м. Шепетівка проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу водію мотоцикла марки «Хонда»ОСОБА_1, який рухався в напрямку з м. Славута на м. Шепетівка, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого здійснив зіткнення з мотоциклом під керуванням останнього. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перемістив керований ним автомобіль з місця пригоди, не викликав карету швидкої допомоги для надання потерпілому ОСОБА_1 медичної допомоги, не повідомив про вказану пригоду в міліцію, чим порушив вимоги п. п. 1.5; 2.3(б); 2.10 (а,б,в,г,д), 10.1; 10.4, 12.3 Правил дорожнього руху України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, закритого перелому внутрішньої кісточки правої гомілки, закритих переломів четвертої, п'ятої плеснових кісток лівої ступні, саден на поверхнях кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я.
У своїй апеляції, як вбачається з її змісту, захисник в інтересах засудженого -адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок місцевого суду в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин невеликої тяжкості вперше, визнав повністю вину та розкаявся у вчиненому, на час вчинення ДТП у стані алкогольного сп'яніння не перебував, іншого джерела існування в нього та його сім'ї, окрім як надання послуг таксі, немає. На даний час ОСОБА_4 та його дружина не працюють, завдану шкоду необхідно відшкодовувати, а коштів для цього немає через відсутність роботи.
Крім того захисник, посилаючись на матеріали справи, вважає безпідставним накладення судом арешту на автомобіль ВАЗ-21099 з метою забезпечення цивільного позову, оскільки даний автомобіль не є власністю ОСОБА_4, а перебуває лише у його користуванні, відтак стягнення на вказаний автомобіль для відшкодування збитків завданих ОСОБА_4 накладатись не може.
У запереченні на апеляцію захисника засудженого прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без зміни, посилаючись на те, що призначене ОСОБА_4 покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1 та його представника, які заперечили проти задоволення апеляції захисника та просили вирок суду залишити без зміни, посилаючись на те, що рішення суду про позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами є обґрунтованим, зважаючи на його поведінку як водія після вчинення дорожньо-транспортної пригоди , як і рішення про залишення під арештом транспортного засобу, який фактично належить засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Відповідно до санкції ч.1 ст.286 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами є додатковим альтернативним видом покарання.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року з наступними змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Встановлено, що після вчинення злочину засуджений ОСОБА_4 перемістив автомобіль з місця пригоди та зупинився лише після вимоги свідка ОСОБА_6, яка на той час перебувала в салоні автомобіля, не викликав карету швидкої медичної допомоги для транспортування потерпілого ОСОБА_1 до лікувального закладу, не повідомив про те, що сталося органи ДАІ.
Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що потерпілий ОСОБА_1 з 23.05.2012 по 01.06.2012 та з 18.06.2012 по 20.06.2012 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Шепетівської ЦРЛ, матеріально допомогти у реабілітації останнього не намагався і в добровільному порядку не відшкодував завдані збитки Шепетівській ЦРЛ, що спростовує доводи захисника про щирість каяття ОСОБА_4 у вчиненому.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_4, судом дотримано вимоги ст.65 КК України, враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого, який вважає, що засуджений не розкаявся у вчиненому, оскільки не намагався відшкодувати завдані збитки, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, обговорено питання щодо доцільності застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання -позбавлення права керувати транспортними засобами, під час якого державний обвинувач висловив думку про доцільність позбавлення такого права. Аналогічну думку висловив представник потерпілого ОСОБА_2 та сам потерпілий ОСОБА_1
Місцевим судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, здоровий та працездатний. Доводи апеляції захисника про те, що єдиним джерелом заробітку для ОСОБА_4 є надання послуг таксі, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували зайняття такою діяльністю засудженим в установленому порядку, не надано їх і апеляційному суду.
За таких обставин підстав для скасування вироку місцевого суду в частині призначення додаткового покарання не вбачається.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції захисника про безпідставне залишення під арештом з метою забезпечення цивільного позову автомобіля ВАЗ-21099, який знаходився у володінні та користуванні засудженого, оскільки питання про звільнення майна з-під арешту може бути вирішено в порядку цивільного судочинства за заявою особи, яка вважає, що це майно належить їй.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень»Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 30 листопада 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію захисника в інтересах ОСОБА_4 -без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.