Друкована форма електронної копії процесуального рішення

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

21 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

Суддів - Боголюбської Л.Б., Дзюбіна В.В.

за участю: прокурора Горбаня В.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

при розгляді в судовому засіданні в м. Києві кримінальної справи за апеляціями прокурора Рака П.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Голосіївського районного суду

м. Києва від 27 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_4 був засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ст.187 ч.4, ст.115 ч.2 п.6 КК України.

У поданій 10 травня 2012 року апеляції прокурором було порушено питання про скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд внаслідок неправильного застосування кримінального закону.

Щодо аргументації своїх доводів, то прокурор тільки зазначив, що «суд виключив з дій засудженого ч.3 ст.187 КК України», а він вважає, що дії останнього слід кваліфікувати за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187 КК України.

Тому у постанові від 15 травня 2012 року головуючим суддею місцевого суду правильно було вказано на те, що апеляція прокурора не відповідає вимогам ст.350 КПК України (1960 року), оскільки ним не наведені обґрунтування доводів своєї позиції, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.352 ч.1 КПК України (1960 року) апелянту було запропоновано усунути недоліки апеляції.

У апеляції, поданій прокурором 29 травня 2012 року, фактично були змінені вимоги, бо порушувалось питання про постановлення вироку

Справа №11/796/66/2013 - Категорія 115 ч.2 п.6 КК України.

Головуючий у першій інстанції -Дідик М.В. Доповідач - Бєлан Н.О.

апеляційним судом, яким пропонувалось призначити засудженому покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України.

На обґрунтування цього прохання у мотивувальній частині апелянт зазначив, що, на його думку, «потрібно розмежовувати дії за ч.3 ст.187 та ч.4 ст.187 КК України, оскільки, як встановлено, спочатку умисел ОСОБА_4 спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням до приміщення (гаражу), в якому знаходились потерпілі, що охоплюється ч.3 ст.187 КК України. Лише після заволодіння майном (мобільним телефоном) дії останнього переросли в розбій, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи із заподіянням тілесних ушкоджень та умисне вбивство з корисливих мотивів». Тому, на переконання прокурора, дії ОСОБА_4 повинні кваліфікуватись ще й за ч.3 ст.187 КК України.

За змістом постанови судді-доповідача Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2012 року, апеляція не відповідає вимогам ст.350 КПК України (1960 року), оскільки не наведені обґрунтування її доводів, у зв'язку з чим головуючому -судді місцевого суду належало застосувати положення ст.352 КПК України (1960 року).

Про такі ж недоліки апеляції прокурора зазначалось і в ухвалі судової колегії від 1 жовтня 2012 року.

Разом з тим, вимоги суду про усунення недоліків апеляції проігноровані, бо при складанні нової її редакції від 25 жовтня 2012 року апелянтом не виконані вимоги ст.350 КПК України (1960 року) щодо змісту апеляції, і який фактично не змінений, що ускладнює визначити межі її розгляду, більш того, прийняти рішення у відповідності до вимог закону.

Так, фактично посилаючись на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив частину пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, прокурор в апеляції взагалі не навів обставини вчинення цього злочину, як вони встановлені на досудовому слідстві. Крім того, відсутнє й обґрунтування такої позиції апелянта, як і не зазначені докази на підтвердження його доводів щодо дій засудженого, які утворюють сукупність злочинів, передбачених ст.187 ч.3 КК України та ч.4 цієї ж статті, а у резолютивній частині апеляції відсутнє й прохання про визнання того винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України.

За поясненнями прокурора в апеляційній інстанції, він вважає апеляцію державного обвинувача прийнятною до розгляду в апеляційній інстанції, що також підтримали й потерпілі.

Захисник та засуджений заперечували проти і наполягали на не виконанні прокурором вимог, передбачених ст.350 КПК України, а у такому випадку справу належить повернути до суду.

Поряд з цим, прокурор не навів переконливих обґрунтувань щодо своєї позиції, яка й не ґрунтується на матеріалах справи.

Отже, ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що головуючому у справі належить перевірити питання щодо виконання прокурором вимог ст.350 КПК України (1960 року) при складанні нової редакції апеляції, а також вимог суду першої інстанції у відповідних постановах про усунення недоліків та прийняти рішення відповідно до правил, передбачених ст.352 ч.2 КПК України (1960 року).

Керуючись ст.359 КПК України (1960 року), колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Кримінальну справу відносно ОСОБА_4 повернути до Голосіївського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.352 КПК України (1960 року).

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О. Бєлан

Секретар    А.В. Северин