АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 11/796/301/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Короткова О.С.

Категорія - ч.1 ст.187 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т. М.,

суддів Ковальської В.В., Кияшка О.А.,

за участю прокурора Отроша В.М.,

розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 ( в інтересах засудженого ОСОБА_3) на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою, з 08.08.2012 року.

По справі вирішено питання речових доказів.

Судом встановлено, що 24.07.2012 року близько 02 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, помітив раніше незнайомого чоловіка. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу на зазначеного чоловіка, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з метою заволодіння його майном. Реалізуючи цей умисел ОСОБА_3, підійшовши ззаду до ОСОБА_4, схопив його за руки та повалив на землю, з метою попередження можливого опору потерпілого притиснув його коліном до землі та почав знімати з шиї та рук срібні прикраси, що належали ОСОБА_4, а саме: срібний перстень вагою 4,5 грами, вартістю 800 гривень, срібний ланцюг вагою 12 грамів, вартістю 380 гривень, срібний хрестик вагою 5 грамів, вартістю 290 гривень, а також заволодів коштами потерпілого в сумі 110 гривень, мобільним телефоном марки «FLY DS 120» вартістю 450 гривень, в якому знаходилась флеш картка на 4 Гб., що входить у вартість викраденого мобільного телефону, дві сім-картки операторів «Лайф» та «МТС», які для потерпілого матеріальної цінності не представляють. Вартість майна ОСОБА_4, яким ОСОБА_3 заволодів, становить 2030 гривень.

Після чого ОСОБА_3 почав наносити ногами удари по голові ОСОБА_4, який від нанесених ударів втратив свідомість та залишився лежати на землі. Заволодівши майном потерпілого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В апеляції захисник ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_3, просить вирок суду змінити, призначивши засудженому покарання не пов'язане з позбавленням волі. При цьому захисник посилається, що підставою для зміни вироку є невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок суворості. Так, захисник вважає, що суд при обранні ОСОБА_3 покарання мав би врахувати конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме те, що раніше він не судимий, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, на момент вчинення злочину неофіційно працював, за місцем проживання позитивно характеризується, визнав свою вину та добровільно відшкодував потерпілому збитки, має постійне місце проживання. Ці обставини, на думку захисника, були підставою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, при призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як убачається з вироку та протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, не оспорював зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, у зв'язку з чим, у відповідності зі ст. 299 КПК України, за згодою засудженого та його захисника судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.

За поясненнями засудженого, зміст ст. 299 КПК України про неможливість у такому випадку оспорювати ці фактичні обставини справи, йому був роз'яснений і зрозумілий ( а.с. 140).

Відповідно до ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.299 і ст. 301-1 цього ж Кодексу, докази не досліджувались, не перевіряються.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них на підставі ст. 299 КПК України не досліджувались, а інших доказів, які б викликали сумнів у доведеності вини ОСОБА_3 апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції, щодо таких фактичних обставин справи, перевірці апеляційним судом не підлягають.

Юридична кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч.1 ст.187 КК України є правильною.

Згідно ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 дотримані.

Так, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, матеріали, що його характеризують, відношення засудженого до вчиненого та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, які пом'якшують ОСОБА_3 покарання, суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.187 КК України.

Доводи апелянта про те, що при призначенні покарання ОСОБА_3 суд мав би врахувати конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме те, що раніше він не судимий, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, на момент вчинення злочину неофіційно працював, за місцем проживання позитивно характеризується, визнав свою вину та добровільно відшкодував потерпілому збитки, має постійне місце проживання і це, на думку захисника, є підставою для застосування ст.ст. 69, 75, КК України колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи. Всі зазначені захисником обставини судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_3, враховані.

За таких обставин, підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання, із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає, оскільки більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, може бути призначено за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Таких обставин судом першої інстанції не встановлено, не встановила їх і колегія суддів під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку і призначення більш м'якого покарання, із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, як про йдеться в апеляції захисника ОСОБА_2 не вбачається, тому вирок суду залишається без змін, а апеляція без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15, розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366КПК України (1960р.), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

С У Д Д І :

_______________ ______________ ______________

Верховець Т.М. КовальськаВ.В. Кияшко О.А.