ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 січня 2013 року справа № 2а-14537/12/2670
о 11 год. 15 хв.
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Соколової О.А.,
при секретарі судового засідання Боронило К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури міста Києва,
прокуратури Подільського району міста Києва
про визнання бездіяльності протиправною,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача1 Демиденко Л.В.,
представника відповідача2 Короля І.В., -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до прокуратури міста Києва (далі - відповідач-1), прокуратури Подільського району міста Києва (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність відповідачів стосовно заяви позивача від 16.05.2011 року.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клочковою Н.В. від 25.10.2012 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративної справі, яку 06.12.2012 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Соколової О.А. від 02.01.2013 року відкрито провадження в адміністративної справі та призначено судовий розгляд справи на 24.01.2013 року.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 04.10.2007 року Подільський районний суд м. Києва виніс постанову по справі № 2-а-196/07, якою задовольнив його позов та зобов'язав Київську міську раду винести рішення по заяві позивача від 17.10.2001 року. Оскільки рішення суду не було виконано боржником державний виконавець 30.01.2008 року звертався до Шевченківського районного суду м. Києва для вирішення питання щодо подання клопотанням до прокуратури м. Києва про кримінальну відповідальність посадових осіб Київської міської ради. Водночас позивач, також вирішив звернутися до прокуратури міста Києва із заявою 16.05.2011 року про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб Київської міської ради згідно статті 382 КК України. Прокуратура міста Києва не розглянула його звернення та направила його до прокуратури Подільського району міста Києва, порушуючи тим самим наказ Генерального прокурора України № 1/2 від 30.12.2010 рік «Про особливості організації роботи прокуратур міст з районним поділом». Крім того, позивач зазначає, що прокуратура Подільського району міста Києва також проігнорувала обов'язок розгляду його заяви, відправивши її до органу, який, взагалі, не має відношення до справи. Жодної відповіді на його звернення від 16.05.2011 рік він не отримав.
Щодо строків звернення до суду з цим позовом позивач зазначив наступне. За відсутністю реагування з боку прокуратури міста Києва 30.06.2011 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, який 30.06.2011 року прийняв ухвалу про відмову у відкриття провадження у справи. В подальшому позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва, який після тривалого розгляду справи 06.08.2012 року прийняв постанову, якою скаргу позивача на бездіяльність Прокуратури міста Києва щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заяві від 16.05.2011 року залишив без задоволення, яку залишено без змін Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 09.10.2012 року. Приймаючи рішення суди виходили з того, що прокуратурою м. Києва заяву позивача розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян», отже заява позивача від 16.05.2011 року не є заявою про злочин в розумінні ст.ст. 94-97 КПК України і за своєю суттю є лише скаргою на невиконання рішення суду. Враховуючи вищевикладене суди обох інстанцій прийшли до висновків, що спір стосовно бездіяльності прокуратури щодо розгляду заяви позивача від 16.05.2011 року належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладені висновки суду позивач з цим позовом знову звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував та надав заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що листом № 5\4-р-11 від 20.05.2011 року звернення позивача № 1965 від 16.05.2011 року прокуратурою міста Києва направлено за належністю до прокуратури Подільського району м. Києва. Положеннями п.1.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 66/13-к від 24.06.2004 року встановлено, що заявою про злочин слід вважати усні чи письмові звернення громадян, які містять відомості про вчинені чи підготовлювані злочини або про ознаки злочинного діяння. Оскільки звернення скаржника не містило необхідних та достатніх даних про скоєння злочину працівниками Київської міської ради, а за своєю суттю було скаргою щодо невиконання рішення Подільського районного суду міста Києва. Прокуратурою міста Києва звернення було передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури, а саме до Прокуратури Подільського району м. Києва. В подальшому прокуратурою району листом №1557ж від 25.05.2011 року звернення скаржника направлено до ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві для проведення перевірки невиконання постанови Подільського районного суду № 2а-196/07 від 04.10.2007 року. Листом № В/20 від 09.06.2011 року заявнику надано письмову відповідь. Відповідач-1 вважає, що звернення позивача розглянуто по суті у строк, встановлений законодавством.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечував та надав пояснення, відповідно яких він вважає, що прокуратурою району правомірно направлено до ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Заслухавши пояснення позивача і представників відповідачів, та дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до прокуратури м. Києва 16 травня 2011 року з заявою, в якій він зазначив, що Київська міська рада більше трьох років не виконує рішення суду. Звернення прийнято у позивача 16.05.2011 року в прокуратурі міста Києва з прийому прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян. В зазначеному зверненні позивач порушує питання щодо невиконання Постанови Подільського районного суду міста Києва у справі № 2-а-196/07, яким Київську міську раду зобов'язано прийняти рішення по його заяві від 17.10.2001 року. (а.с.15)
В додатках до поданої заяви позивач додав копію постанови Подільського районного суду міста Києва у справі № 2-а-196/07 та копію постанови про закінчення виконавчого провадження. Відповідно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження (ВП № 5599395) від 22.02.2008 року виконавчий лист № 2-а-196/07 від 27.10.2007 року, виданий Подільським районним судом міста Києва, відповідно частини 3 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» повернутий до суду, який видав виконавчий документ, оскільки виконати рішення без участі боржника не можливо. У вказаній постанові зазначено, що рішення суду боржником, Київською міською радою, в добровільному порядку не виконано. Державним виконавцем під час проведення виконавчих дій приймались заходи стосовно боржника, зокрема: накладені двічі штрафи, направлено клопотання до суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Київської міської ради. (а.с.14)
Прокуратурою міста Києва листом від 20.05.2011 року за вих. № 05/4-р-11 звернення позивача надіслано до прокуратури Подільського району міста Києва для організації перевірки та за наявності підстав вжити заходи прокурорського реагування.
В свою чергу прокуратура Подільського району міста Києва 25.05.2011 року звернення позивача направила до ВДВС Подільського РУЮ, водночас, зазначивши, що це звернення надсилається до них за належністю з питань невиконання рішення суду.(а.с. 71)
Позивач у судовому засідання наголошував, що зазначені листи відповідачів він не отримував, про їх існування дізнався під час судових розглядів його позовних заяв. (а.с. 73)
Крім того, у судовому засідання представником відповідача -1 надано копію лист ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 09.06.2011 року, в якому виконавча служба повідомляє, що постанова Подільського районного суду міста Києва по справі № 2-а-196/07 від 27.10.2007 року перебувала на виконанні в іншому органі - у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. (а.с. 72)
Враховуючи надані пояснення позивача щодо причин пропуску звернення до суду з цим позовом, суд, з огляду на вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України, прийшов до висновку визнати причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом поважними.
Статтею 15 цього Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» в органах прокуратури вирішуються звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах визначається Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 р. N 9гн, в редакції чинної на час розгляду звернення позивача від 16.05.2011 року (втратила чинність 21.06.2011 року). (далі за текстом - Інструкція).
Згідно з п. 1.4 Інструкції, звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, службових осіб.
Відповідно до п. 3.2 цієї Інструкції по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Як зазначає представник відповідача-1 заява позивача була передана на вирішення до підпорядкованої прокуратури.
Водночас, суд погоджується з доводами позивача, що його звернення підлягало розгляду у прокуратурі міста Києва, з огляду на вимоги Наказу Генерального прокурора від 30.12.2010 року № 1/2гн «Про особливості організації роботи прокуратур міст з районним поділом» (далі Наказ), який був чинний на час розгляду звернення позивача.
Згідно п. 3.7 Наказу установлено, що прокурори міст з районним поділом вирішують звернення громадян і юридичних осіб, які містять відомості про порушення законів піднаглядними органами, підприємствами, установами і організаціями, їх посадовими особами, а також скарги на рішення чи дії прокурорів районів у місті.
З огляду на те, що відповідно п.3.1 Наказу піднаглядним органам прокуратур міст з районним поділом є орган місцевого самоврядування, суд прийшов до висновку, що звернення позивача повинно було розглянуто відповідачем -1 та надано відповідь позивачу по суті звернення.
Суд також погоджується з доводами позивач, що Відповідача -2 отримавши звернення позивача, не розглянув його, безпідставно перенаправив його до органу (ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві), який не мав відношення до виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведена правомірність дій щодо перенаправлення заяви позивача, отже ними була допущена протиправна бездіяльність щодо розгляду звернення позивача.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам (а.с. 3).
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Прокуратури Подільського району міста Києва про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 (тридцяти двох) грн. 19 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 січня 2013 року.
Постанову у повному обсязі складено 31 січня 2013 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова