Справа №1490/5687/12 24.01.2013 24.01.2013 24.01.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/784/31/13 Категорія: п.п.4,6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ст.198, ч.1 ст.396 КК України
Головуючий суду першої інстанції: Тустановський О.М. Головуючий апеляційної інстанції: Кваша С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 рік м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
Головуючого: Дзюби Ф.С.
суддів: Пісного І.М., Кваші С.В. за участю прокурора: Брек Г.С.
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.11.2012 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Себіно Новоодеського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта н/середня, не працюючого, раніше судимого 11.09.2007 року Новоодеським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 29.01.2009 року Новоодеським районним судом Миколаївської області за ст.ст.185 ч.2, 71 ч.З КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 29.11.2010 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 21 день,
Засуджено:
за п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить;
за ч.4 ст.187 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29.01.2009 року та остаточно призначено покарання в виді 13 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, освіта н/середня, не працюючого, не судимого,
Засуджено:
за п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України - до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить;
за ч.4 ст.187 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить.
На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Корабельного районного суду від 07.05.2012 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Себіно Новоодеського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого в відповідності зі ст.89 КК України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
Засуджено:
за ч.1 ст.396 КК України - до 2 років позбавлення волі;
за ст.198 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначено покарання в виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 за спричинення матеріальної шкоди - 13174 грн.
Постановлено стягнути за спричинення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 з ОСОБА_4 - 5000 грн.; з ОСОБА_3 - 5000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за проведення експертиз - 7257 грн.
За вироком суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнанні винним в тому, що 21.01.2012 року, приблизно о 23.00 год., ОСОБА_4 и ОСОБА_3 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, вступили між собою в попередню змову, направлену на протиправне відкрите заволодіння чужим майном і грошима, діючи спільно, з корисливих мотивів, прийшли до домоволодіння потерпілого ОСОБА_9, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Біля входу до літньої кухні ОСОБА_3 напав на ОСОБА_9, кинув в нього відро, яке взяв у дворі. Після чого ОСОБА_3 наніс удар ногою в верхню частину тіла ОСОБА_9, заломив йому руку і повалив на підлогу. В цей момент ОСОБА_4 наніс ОСОБА_9 декілька ударів ногою в обличчя. Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 затягнули ОСОБА_9 в літню кухню та зв'язали ОСОБА_9 руки спортивними брюками.
Під час обшуку домоволодіння, ОСОБА_4 побачив, що потерпілий ще живий та наніс останньому зі значною силою не менше двох ударів кулаком в обличчя, а потім ще не менше трьох ударів ногою по шиї та обличчю ОСОБА_9 Від ударів, нанесених ОСОБА_4 на голові ОСОБА_9 відбувся розрив шкіри. Далі ОСОБА_4 одним ривком зірвав з голови потерпілого фрагмент шкіри.
Продовжуючи свої злочинні наміри, направлені на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 викрали майно потерпілого на загальну суму 10398 гривень.
Таким чином, в результаті спільних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які нанесли потерпілому зі значною силою численні удари в область верхньої частини тіла, голови та шиї, від чого останній втратив свідомість. При цьому ОСОБА_3 будучи об'єднаним з ОСОБА_4 єдиним умислом на умисне вбивство потерпілого виконав необхідну частину дій, яку він з ОСОБА_4, діючи в групі, вважав необхідними для позбавлення життя ОСОБА_9
В результаті узгоджених умисних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які виразилися в нанесенні ударів ОСОБА_9, останній помер на місці скоєння злочину.
В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 просить вирок суду в відношенні ОСОБА_3 змінити та призначити йому покарання за ч.4 ст.187 КК України в виді позбавлення волі на строк 5 років, а за п.п. 4,6,12 ч.2 ст.115 КК України виправдати за відсутністю складу злочину.
На думку апелянта висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи, крім того покарання за ч.4 ст.187 КК України не відповідає особі засудженого, судом не враховані пом'якшуючі покарання обставини.
Стверджує, що доказів наявності у ОСОБА_3 умислу на скоєння вбивства в матеріалах справи немає. Під час відтворення обстановки та обставин події засуджені вказували, що їх ціллю було заволодіння майном потерпілого, а не його вбивство.
Наполягає на тому, що в діях ОСОБА_4 вбачається ексцес виконавця.
Вважає, що показання свідка ОСОБА_10 змусили дати працівники міліції, тому вони є недопустимими доказами.
На думку сторони захисту в суді першої інстанції не доведено, що ОСОБА_3 наносив тілесні пошкодження, від яких настала смерть потерпілого, що підтверджується відсутністю слідів крові на одязі ОСОБА_3 та показаннями засудженого ОСОБА_4
Зазначає, що слідство не встановило від яких саме ударів ОСОБА_3 та в які частини тіла потерпілого настала його смерть.
В висновку судово-медичної експертизи вказано, що смерть наступила від тупих ударів в голову та шию потерпілого, куди ОСОБА_3 ударів не наносив. Всі ці удари, як вбачається з показань ОСОБА_4, наносив він сам.
Вказує, що суд першої інстанції повинен був всесторонньо, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, в тому числі і питання достатності доказів вини ОСОБА_3 в скоєнні вбивства.
Апелянт вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст.187 КК України суд не врахував часткове визнання своєї вини, сприяння встановленню істини по справі, вчинення злочину в силу збігу особистих, сімейних та інших обставин, знаходження на утриманні вагітної дружини та трьох малолітніх дітей.
В апеляції ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання за ч.4 ст.187 КК України в виді позбавлення волі на строк 5 років, а за п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України виправдати за відсутністю складу злочину за тих же підстав, що і його захисник ОСОБА_5
В апеляції ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та перекваліфікувати його дії зі п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.
Зазначає, що показання він та ОСОБА_3 давали під фізичним та психологічним тиском працівників міліції.
Стверджує, що фактично був затриманий 27.01.2012 року, а по матеріалам справи 29.01.2012 року і ці два дні з нього вимагали надати показання.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючих покарання обставин, а саме часткове визнання своєї вини.
Наполягає на тому, що змови з ОСОБА_3 на умисне вбивство потерпілого у них не було, вони прийшли до останнього з метою заволодіння чужим майном. Не заперечує, що наносив тілесні ушкодження ОСОБА_9, але умислу вбивати потерпілого у нього не було, тому і просить перекваліфікувати його дії зі п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку засуджених, захисників на підтримку апеляцій, прокурора про залишення вироку суду без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину при викладених у вироку обставинах підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.
Будучи допитаним в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 вину в скоєнні вбивства не визнав та пояснив, що в змову з ОСОБА_4 на скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України не вступав та ніяких дій направлених на вбивство не вчиняв. Визнав вину в скоєнні відкритого заволодіння майном потерпілого в змові з ОСОБА_4
Засуджений ОСОБА_4 в суді першої інстанції вину в скоєнні злочину визнав частково та пояснив, що умислу на вбивство потерпілого в нього не було, визнав себе винним в скоєнні відкритого викрадення чужого майна та спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, від яких настала його смерть.
Проте вина засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження в наступних доказах по справі в їх сукупності, які суд першої інстанції належним чином дослідив та дав їм вірну оцінку.
Із показань свідка ОСОБА_11 (сусіда потерпілого), які він давав в ході досудового розслідування та в суді першої інстанції вбачається, що 24.01.2012 року, коли він увійшов до літньої кухні домоволодіння ОСОБА_9, то побачив, що він лежав на полу. Руки у нього були зв'язані, а в області голови було багато крові.
Дані показання свідка ОСОБА_11 підтверджуються протоколом огляду місця події від 24.01.2012 року, згідно якого на полу літньої кухні домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, за власним місцем проживання виявлений труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті, руки якого були зв'язані спортивними брюками. В ході огляду місця події з різних поверхностей домоволодіння вилучені змиви речовини бурого кольору, фрагменти волосся та інші предмети. Для фіксування результатів огляду місця події проводилося фотографування (т.1 а.с.10-15, 25-75).
Відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи № 466 від 11.04.2012 року із чотирьох слідів папілярних узорів, вилучених в ході огляду місця події із домоволодіння ОСОБА_9 та придатних для дослідження, один слід вилучений з зовнішньої сторони дверей в кімнату №1 можливо залишений ОСОБА_3 (т.4 а.с.185-192).
Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи трупа №175 від 16.03.2012 року, смерть ОСОБА_9 наступила від тупої взаємної травми голови та шиї, скальпованої рани на волосистій частині голови, субдурального и субарахноїдальних крововиливів, розриву шийних хребців з розривом широкої та латеральних зв'язок шиї з пошкодженням оболонок та речовини спинного мозку.
Механізм виявлення та локалізація тілесних пошкоджень виявлені при судово-медичному дослідженні на трупі ОСОБА_9 дозволяють стверджувати, що вони виникли в результаті ударів, продемонстрованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с.58-61) та підтверджує їх причетність до скоєного злочину.
Даний судово-медичний висновок підтвердив в суді першої інстанції експерт ОСОБА_12
Будучи допитаним в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 показав, що в грудні 2011 року, в вечірній час він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з території домоволодіння ОСОБА_9 скоїли крадіжку металу, який потім продали. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали говорити про те, щоб знову викрасти метал у ОСОБА_9 та наступного разу його потрібно «оглушити».
Також вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 (дружини ОСОБА_3), з яких слідує, що 21.01.2012 року в вечірній час у неї вдома знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та розпивали спиртні напої. Після 22.00 годин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли разом в невідомому напрямку. Повернувшись, принесли харчі та горілку. Вона побачила, що у ОСОБА_4 руки та одяг були в крові. На її питання, що сталося, ОСОБА_4 відповів, що вони побили чоловіка. Потім вона взнала, що в сусідньому селі вбили чоловіка.
Показання свідка ОСОБА_13 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14, яка їх повністю підтвердила та доповнила, що ОСОБА_4 після вжиття спиртних напитків заснув, а ОСОБА_3 почав його будити, а потім ОСОБА_4 встав та сказав, що йде з ОСОБА_3 «на справу». Коли вони повернулись то побачила, що у ОСОБА_4 руки були в крові та багнюці, а права кисть руки опухла та побита. В цей момент ОСОБА_3 та ОСОБА_4 між собою говорили, що когось побили. Зранку вона чула від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які говорили, що їх ніхто не спіймає (т.1 а.с.214-216).
Обставини скоєного підтвердила на досудовому слідстві свідок ОСОБА_15, яка пояснила, що 21.01.2012 року вона була у ОСОБА_13 вдома, де вживала спиртні напої разом з ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14 Потім вона пішла до себе додому, а коли через півтори години вернулася, то ОСОБА_3 з ОСОБА_4 вже не було. Наступного дня до неї в гості прийшов ОСОБА_4 та розповів, що в с. Себіно вони побилися з кимось та прозвучало слово «прибили» (т.1 а.с.210-213).
Збут викрадених речей у потерпілого ОСОБА_9 засудженими підтверджується наступними показаннями свідків в сукупності з письмовими доказами по справі.
Будучи допитаним в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснив, що в ніч з 21.01 по 22.01.2012 року йому зателефонував двоюрідний брат ОСОБА_3 та попросив відкрити ворота в двір. Коли він це зробив, у двір заїхав автомобіль ВАЗ 2107, з якого вийшли ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вони вигрузили з автомобілю три мішка з цукром, який пересипали в бочки та один алюмінієвий бідон. За це ОСОБА_3 дав йому 100 грн. В бідоні були бутлі з м'ясом та салом. Також він побачив на руці у ОСОБА_4 золотий перстень.
Показання свідка ОСОБА_16 підтверджуються даними протоколів виїмки від 28.01.2012 року та 29.01.2012 року, відповідно яких за місцем проживання ОСОБА_16 вилучено три пластмасових бочки з цукром, алюмінієвий бідон, бутель з чотирма кусками сала, які були викрадені із домоволодіння потерпілого (т.1 а.с.226-230).
Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції показав, що в кінці січня 2012 року до його домоволодіння в м. Нова Одеса на автомобілі ВАЗ 2107 приїхало троє молодих хлопців та запропонували купити у них мідний кабель від зварювального апарату. Довжиною приблизно 30 метрів. Він погодився та купив кабель за 430 грн.
Свідок ОСОБА_18 на досудовому слідстві пояснював, що приблизно 26.01.2012 року він в м. Миколаєві зустрів свого знайомого ОСОБА_4, який попросив його здати в ломбард золоте кільце, оскільки останній не мав при собі паспорту. Він погодився та здав за своїми документами кільце за 1900 грн., квитанцію та гроші віддав ОСОБА_4
Потерпіла ОСОБА_8 в суді першої інстанції пояснила, що потерпілий був її чоловіком, з яким вона останнім часом не проживала, але періодично приходила до нього за місцем проживання та вказала перелік речей, які зникли після скоєного злочину.
З протоколів відтворення обстановки та обставин події від 28.01.2012 року за участю ОСОБА_3 та за участю ОСОБА_4 від 02.02.2012 року вбачається, що останні в деталях розповіли та показали на місці скоєння злочину за місцем проживання ОСОБА_9 свої дії. Під час слідчої дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали місце в балці, де вони заховали банку, в якій знаходилися викрадені речі з дому потерпілого (часі, монети, ладанка). Також вказали місце, де після скоєння злочину спалили своє взуття, перчатки, мішки з-під цукру (т.2 а.с.19-42, 85-102).
Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 28.01.2012 року за участю ОСОБА_7 вбачається, що він підтвердив свої показання та показав свої дії під час скоєння злочину. При цьому усвідомлював, що прибувши до домоволодіння потерпілого, зрозумів, що речі, які він повинен був перевозити були викраденими (т.2 а.с.123-150).
Також вина засуджених в скоєнні злочинів, за які вони засуджені підтверджується їх показаннями, які вони давали в ході попереднього досудового слідства, що об'єктивно узгоджується з іншими доказами, які вказують на причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до скоєння злочину (т.2 а.с.9-11, 11,31, 34-41, 48-49, 70-74, 79, 85-93, 96-101, 111-112, 132-144, 147-149, 170-171).
Крім того вина засуджених підтверджується даними протоколу огляду предметів, відповідно до якого оглянуті вісім механічних часів, три монети, ладанка, вилучені в ході відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3 (т.5 а.с.19-20).
Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи №43 від 03.03.2012 року слідує, що при дослідженні лоскута від трупу ОСОБА_9 встановлено, що скальпована рана утворилася від переростягу тканини, що можливо при відриві відсутнього фрагменту шкіри від шкірного лоскута, наданого на дослідження (т.4 а.с.156-157).
Згідно до висновку судово-імунологічних експертиз №85,86,87,89,90,91,92,93 від 24.02.2012, 27.02.2012, 02.03.2012, та 03.03.2012 року на змивах, соскобах та вирізу тканини, зроблених в літній кухні та в будинку в ході огляду місця події домоволодіння ОСОБА_9, знайдена кров людини, яка може належати потерпілому (т.3 а.с.116-117, 127-128, 138-139, 149-150, 160-161, 171-172, 182-183, 193-194).
Як слідує з висновку судово-імунологічної експертизи №94 від 27.02.2012 року на спортивних брюках, якими були зв'язані руки ОСОБА_9, виявлена кров людини, яка може належати потерпілому (т.3 а.с.204-205).
Як вбачається з висновку судово-імунологічної експертизи №84 від 14.03.2012 року фрагмент зубу, вилучений в ході огляду місця події біля трупу ОСОБА_9, може належати потерпілому (т.3 а.с.105-106).
Як слідує з висновку судово-біологічної експертизи №6 від 28.02.2012 року вилучені в ході огляду місця події з домоволодіння ОСОБА_9 мікрооб'єкти схожі на волосся, являються волоссям з голови людини, котрі були вирвані та можуть належати потерпілому (т.4 а.с.93-100).
Як випливає з висновку цитологічної експертизи №52/ц від 13.03.2012 року на викрутці, вилученій за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, и яку після скоєння злочину брав руками останній, виявлена кров людини, яка може належати потерпілому (т.4 а.с.134-135).
Таким чином, колегія суддів дослідивши докази по справі, дійшла до правильного висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що спричинення смерті ОСОБА_9 вчинено з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів, в ході яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діючи спільно, нанесли численні удари в область голови та шиї потерпілому, від яких настала його смерть, що свідчить про те, що у засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був умисел на вчинення даного злочину.
Суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.115 ч.2 п.п.4,6,12 КК України, як умисне протиправне спричинення смерті іншої особи скоєне з особливою жорстокістю з корисних мотивів за попередньою змовою групою осіб та ст.187 ч.4 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Ствердження захисника та засуджених, що в матеріалах справи немає доказів наявності у засуджених умислу на скоєння вбивства не заслуговують на увагу, тому що з протоколів відтворення обстановки та обставин події від 28.01.2012 року за участю ОСОБА_3 та за участю ОСОБА_4 від 02.02.2012 року вбачається, що останні в деталях розповіли та показали на місці скоєння злочину, як наносили удари потерпілому.
Дані обставини, вказані в цій процесуальній дії в сукупності з висновками судово-медичної експертизи, які були вище досліджені, дає колегії суддів підстави вважати, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були спільними щодо спричинення смерті ОСОБА_9
Думка сторони захисту та самих засуджених, що показання свідка ОСОБА_10 про обговорення скоєння разом з засудженими розбійного нападу на ОСОБА_9 змусили дати працівники міліції є безпідставними. Так, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_10 він власноручно написав, що показання, які він надавав слідчому ним прочитані, є вірними та будь-яких зауважень під час процедури допиту не подавав.
Позиція сторони захисту та засуджених в тій частині, що засуджений ОСОБА_4 не бачив, як ОСОБА_3 наносив тілесні пошкодження є надуманими тому, що вони суперечать дослідженим доказам в суді першої інстанції про доведеність їх умислу на скоєння вбивства потерпілого.
Доводи захисника, що під час скоєння злочину в діях ОСОБА_4 вбачається ексцес виконавця позбавленні підстав, так як судом доведено, що засуджені раніше, ще до скоєння злочину, обговорювали можливість нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, щоб він не перешкоджав їм грабувати його речі.
Крім того на досудовому слідстві при допиті в якості обвинуваченого ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_3 приймав активну участь в нанесенні ударів руками та ногами по тілу потерпілого разом з ним і на той момент вони діяли спільно, а після затримання ОСОБА_4, ОСОБА_3 просив його всю вину в скоєнні злочину взяти на себе, так як ОСОБА_3 раніше був судимий (т.5 а.с.82-83).
Твердження захисника та засудженого ОСОБА_3, що слідство не встановило від яких саме ударів ОСОБА_3 та в які частини тіла потерпілого настала його смерть, а у висновку судово-медичної експертизи вказано, що смерть наступила від тупих ударів в голову та шию потерпілого, куди ОСОБА_3 ударів не наносив є голослівними.
Так, як вбачається з самого висновку судово-медичної експертизи механізм виявлення та локалізація тілесних пошкоджень виявлені при судово-медичному дослідженні на трупі ОСОБА_9 дозволяють стверджувати, що вони виникли в результаті ударів, продемонстрованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події.
При цьому, на думку колегії судів, ОСОБА_3, який не вчиняв дії, якими була причинена смерть потерпілому, але будучи об'єднаним з ОСОБА_4 єдиним умислом на умисне вбивство потерпілого виконав необхідну частину дій, яку він з ОСОБА_4, діючи в групі, вважав необхідними для реалізації умислу на позбавлення життя ОСОБА_9
Тому посилання сторони захисту, що експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що виникнення смертельних тілесних ушкоджень від удару продемонстрованого ОСОБА_3 при відтворенні обстановки та обставин події малоймовірно не відповідають дійсності.
Думка засудженого ОСОБА_4, що показання він та ОСОБА_3 давали під фізичним та психологічним тиском працівників міліції не заслуговує на увагу, оскільки проведеною перевіркою прокуратурою Новоодеського району та обласною прокуратурою дані обставини не підтвердилися. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції щодо застосування недозволених методів слідства відносно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ними не оскаржувалася, тому є законною та обґрунтованою.
Ствердження ОСОБА_4, що фактично він був затриманий 27.01.2012 року, а по матеріалам справи 29.01.2012 року і ці два дні з нього вимагали надати показання не знайшли свого підтвердження, так як відповідно до протоколу затримання та допиту в якості підозрюваного він таких зауважень не вносив.
Посилання засудженого ОСОБА_4, що суд не вірно кваліфікував його дії, як спричинення смерті потерпілому, а потрібно було кваліфікувати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень, котрі потягли смерть потерпілого тому, що умислу вбивати ОСОБА_9 у нього не було є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з дотриманням вимог ст.ст. 65-67 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, який є тяжкими злочинами, даних про особи засуджених які характеризуються за місцем проживання негативно, на утриманні у ОСОБА_3 є неповнолітні діти. Обставини, що пом'якшують покарання не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку, рецидив злочинів.
Тому посилання захисника та засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що суд першої інстанції не врахував часткове визнання своєї вини, сприяння встановленню істини по справі та те, що у ОСОБА_3 вчинив злочин в силу збігу особистих, сімейних та інших обставин, а також знаходження у останнього на утриманні вагітної дружини та трьох малолітніх дітей не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, про що просять апелянти.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.11.2012 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.
Головуючий :
Судді: