Справа№2-4173/07 2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді Федусик А.Г., при секретарі - Пальоної І.М.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дарування недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Колмакова Нона Вікторівна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що в 2003 році з метою поліпшення житлових умов він звернувся до агенції нерухомості, де йому запропонували для придбання декілька варіантів квартир. З запропонованих йому підійшла квартира АДРЕСА_1, яка належала відповідачу. Після цього вони домолись з відповідачем про купівлю-продаж спірної квартири і він передав ОСОБА_2. аванс за неї. В день укладення угоди відповідач попросив його оформити продаж квартири не договором купівлі-продажу, а договором дарування, мотивуючи це бажанням зменшити витрати на оформлення договору. 14.08.2003 року між ним та відповідачем був оформлений договір дарування спірної квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Колмаковою Н.В.. Фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким відповідач продав, а він придбав у власність спірну квартиру і оплатив за неї відповідачу 22000 доларів США. В цей час в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_6. про визнання недійсним розпорядження органу приватизації про приватизацію спірної квартири, визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та договорів дарування, виселення та стягнення моральної шкоди, предметом якої є спірна квартира. З урахуванням зазначеного позивач просив суд визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 14.08.2003 року, оскільки цей правочин є удаваним, визнати дійсним договір купівлі-продажу та визнати за ним право власності на спірну квартиру, оскільки саме цей правочин між ними був укладений. Крім цього, у зв'язку з тим, що позивач тільки декілька місяців тому дізнався про те, що його право власності на квартиру оспорюється, він вважав, що з поважних причин пропустив строк на звернення до суду з цим позовом і просив цей строк йому поновити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позов підлягає задоволенню, оскільки дійсно між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 19-21, 30-55). Про причини неявки суду не повідомив. Приватний нотаріус Колмакова Н.В. в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с. 14, 18, 59). Про причини неявки суду не повідомила.

З урахуванням думки представника позивача про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, свідків, розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі представлених доказів, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1. задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2. на підставі договору дарування від 09.07.2003 року належала на праві власності квартира АДРЕСА_1.

В липні 2003 року сторони домовились про продаж ОСОБА_2. позивачу зазначеної квартири за 22000 доларів США, що еквівалентно 111100 грн..

14.08.2003 року сторони виконали дії, направлені на набуття та припинення цивільних прав та обов'язків, які виразилися в тому, що відповідач передав, а позивач прийняв у власність спірну квартиру та оплатив за неї відповідачу 22000 доларів США, що еквівалентно 111100 грн..

Зазначене підтверджується поясненнями представника третьої особи ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5., реєстрацією позивача за зазначеною адресою та реєстрацією права власності за позивачем в ОМБТІ та РОН.

Відповідно до ч.1 ст.41 ЦК України (в редакції 1963 року) угодами визнаються дії громадян та організацій, направлені на набуття та припинення цивільних прав та обов'язків.

2

Згідно ст.224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що 14.08.2003 року між сторонами була укладена угода купівлі-продажу, відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв у власність спірну квартиру та оплатив за неї відповідачу 22000 доларів США, що еквівалентно 111100 грн..

Зазначену угоду на прохання відповідача було оформлено договором дарування, який 14.08.2003 року було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №4359 (а.с. 5).

Відповідно до ч.2 ст.58 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку сторони насправді мали на увазі.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування від 14.08.2003 року, визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 14.08.2003 року та визнання права власності, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що договір дарування є удаваною угодою, яка є недійсною, і відповідно до ст.58 ЦК України (в редакції 1963 року) повинні бути застосовані правила, які регулюють угоду купівлі-продажу спірної квартири, яка насправді фактично сторонами була укладена.

Також суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про поновлення йому строків на звернення до суду з цим позовом, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач пропустив цей строк з поважних причин, і відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України цей строк повинен бути поновленим.

Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. витрати на оплату держмита в розмірі 1111 грн. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10-11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.41, 58, 59, 224, 243 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 257, 261,267 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Поновити строк на звернення ОСОБА_1до суду з вимогами про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 14.08.2003 року, та визнання дійсним договору купівлі-продажу цієї квартири від 14.08.2003 року.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 14.08.2003 року між ОСОБА_1з одної сторони, та ОСОБА_2з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського   нотаріального округу Колмаковою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №4359.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14.08.2003 року між ОСОБА_1з одної сторони, та ОСОБА_2з другої сторони.

Визнати за ОСОБА_1право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1витрати на оплату держмита в розмірі 1111 грн. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

Рішення може бути оскаржене позивачем в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через Суворовський районний суд міста Одеси, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення, та надання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.