АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-796/1409/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Куренков Є.С.

Доповідач: Махлай Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору про іпотечний кредит, іпотечних договорів, договору поруки, про виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження,

в с т а н о в и л а :

у травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УніКредит Банк», у якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсними договір про іпотечний кредит від 10.10.2008 року, іпотечні договори від 10.10.2008 року, укладені між ПАТ «УніКредит Банк» та ним та між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_5, договір поруки від 10.10.2008 року, укладений між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_4, виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна записи про майно, яке передано в іпотеку посилаючись на те, що зазначені договори укладені з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», його не було проінформовано про сукупну вартість кредиту та умови договору є несправедливими.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.09.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що ним було отримано споживчий кредит та не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів». Висновки суду про те, що перед укладенням договору він отримав інформацію від банку про сукупну вартість кредиту ґрунтуються лише на припущеннях. Суд не врахував, що зміст договору про іпотечний кредит суперечить вимогам діючого законодавства, що за договором він був зобов`язаний повідомляти про отримання кредиту у іншому банку, страхувати майно лише у страховій компанії, акредитованій банком, що обмежує його свободу. Крім того, договором передбачено підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку без укладення додаткових угод. Договір не містить умов про припинення договору. Крім того, договір містить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача і є несправедливим.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Апелянт та треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Треті особи про причини неявки не повідомили та будь-яких клопотань не подавали.

Апелянт та його представник ОСОБА_3 подали клопотання про відкладення розгляду справи на строк не раніше 15.03.2013 року посилаючись на те, що представник апелянта перебуває на стаціонарному лікуванні.

З урахуванням того, що сам апелянт про поважність причини своєї особистої неявки суд не повідомив, згідно з довіреністю апелянт має також іншого представника - ОСОБА_7, про поважність причин неявки якого також суд не повідомлено причини неявки апелянта колегією суддів визнано неповажними.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк», яке надалі змінило назву на ПАТ «УніКредит Банк укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до якого останній надав позивачу кошти в сумі 269 930 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1, строком до 10.10.2028 року зі сплатою 12,9 % ( а. с. 24- 31).

З метою забезпечення виконання зобов'язання цього ж дня між сторонами укладено іпотечний договір №МКШ-00000001490781, за умовами якого позивач передав відповідачу в іпотеку вищевказану квартиру.

Цього ж дня між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №МКТ6-0000000149078, за умовами якого ОСОБА_5 передав в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, укладеним з ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2

Крім того, 10.10.2008 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №МКТС-000000014907/Р, за яким остання взяла на себе солідарне зобов'язання перед банком за своєчасне виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладено з волі обох сторін, сторони визначили всі необхідні умови договору та будь-яких умов, які б суперечили чинному, на час укладення договору, законодавству договір не містить.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 цього ж Кодексу що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони кредитного договору визначили у договорі всі істотні умови, як щодо суми кредиту, плати за користування кредитними коштами, строку та порядку повернення цих коштів, відповідальність сторін у випадку порушень зобов`язань по договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як на час укладення кредитного договору так і протягом дії цього договору позивач був згоден з умовами договору. Позивач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування.

Договір відповідає вимогам ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладення договору. Даною нормою передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Обов`язкового укладення додаткових угод у разі зміни відсоткової ставки законодавством, яке діяло на час укладення договору, не передбачено.

Колегія суддів не може погодися з доводами апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції, що банком до укладення кредитного договору була надана позивачу інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки у самому кредитному договорі детально викладено як суму кредиту, так і усі суми, які необхідно буде сплатити за користування кредитними коштами. У графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору викладено помісячно суми, які необхідно сплачувати протягом дії договору.

Пунктом 5.4 договору про іпотечний кредит передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, одержувати від банку інформацію про стан заборгованості, а також право дострокового погашення кредиту.

Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладення договору передбачено, що споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Позивач, маючи достовірну інформацію про умови кредитування та про розмір сум, які необхідно сплатити за користування кредитом від укладення кредитного договору не відмовився, як і не скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що позивач на час укладення договору достовірно знав про орієнтовну сукупну вартість кредиту ґрунтуються на оцінці доказів в їх сукупності та є правильними. Сама по собі відсутність письмової інформації за встановлених обставин не є підставою для визнання договору недійсним.

Умови, за наявності яких у договорах про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів»про несправедливі умови в договорах, викладені у ч. 5 ст. 11 цього Закону. Судом першої інстанції правильно встановлено, що оспорюваний договір таких умов не містить.

Доводи апелянта про те, що судом не досліджувалася відповідність оспорюваного договору вимогам закону колегія суддів вважає надуманими, оскільки суд перевіряв відповідність договору чинному, на час його укладення законодавству та дійшов правильного висновку про відсутність порушень законодавства при укладенні як кредитного договору так і договорів, укладених у забезпечення виконання основного зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді