Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Мельника Ю.М.,
суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.
секретар судового засідання Приходько Л.В.
за участю: представника позивача Денисюка І.В.
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго" на рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2012 року ТзОВ „Рівнетеплоенерго" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
На обґрунтування позовних вимог товариство вказувало, що відповідач, будучи власником нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , із 11 листопада 2009 року не сплачував кошти за надані йому позивачем послуги теплопостачання, внаслідок чого позивач заборгував 3205 грн. 85 коп.
Із цих підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 3205 грн. 85 коп., збитки внаслідок інфляційних процесів на суму 439 грн. 49 коп., три проценти річних в розмірі 253 грн. 21 коп. та судові витрати по справі.
Рішенням Рівненського міського суду від 18 грудня 2012 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі , ТЗОВ „Рівнетеплоенерго" вказувало на його незаконність.
Зазначало, що при постановленні рішення суд першої інстанції на порушення вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " безпідставно відмовив у стягненні заборгованості із відповідача , не врахувавши при цьому , що відповідач незаконно та всупереч встановленому нормативними актами порядку відключив обігрівальні прилади в приміщенні від мережі центрального теплопостачання.
Із цих підстав просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .
Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив із того , що з моменту , коли ТЗОВ "Рівнетеплоенерго" стало надавати послуги з теплопостачання в м. Рівне (11 листопада 2009 року), між позивачем та відповідачем не було договірних Провадження № 22-ц/787/225/2013 Головуючий у 1 інстанції : Ковальов І.М.
Доповідач : Мельник Ю.М.
правовідносин , а позивач не надавав відповідачеві послуг з теплопостачання , оскільки відповідач 30 вересня 2009 року відключив приміщення від мережі теплопостачаня і послугами відповідача не користувався.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого суду і вважає, що цей висновок зроблено судом із порушенням норм матеріального права.
Сторони в судовому засіданні пояснили , що ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.
1 лютого 2007 року ОСОБА_3 уклав із КТП "Комуненергія" договір № 113 на відпуск теплової енергії до цього приміщення.
Під час дії вказаного договору , а саме 30 вересня 2009 року ОСОБА_3 відключив це приміщення від мережі централізованого теплопостачання. (а.с. 17).
Зміст рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10 листопада 2009 року № 194 вказує на те, що ТЗОВ "Рівнетеплоенерго" , як переможець конкурсу на надання послуг теплопостачання, розпочав надавати послуги з теплопостачання в м. Рівне.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " визначено , що послуги , які спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням є комунальними послугами.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах
Таким чином , необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов"язок , а не право сторін.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутність договору про наданя послуг з теплопостачання , не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення коштів за послуги теплопостачання.
Окрім того , відповідно до п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки , встановлені договором чи законом.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Із матеріалів справи вбачається , що 30 вересня 2009 року ОСОБА_3 відключив нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 від централізованого теплопостачання. (а.с. 17).
Вказана обставина сторонами не заперечувалася.
Представник відповідача в суді пояснював , що після відключення приміщення від мережі теплопостачання він послугами позивача не користувався і не зобов"язаний був їх оплачувати.
Колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача не грунтується на законі.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , які з метою захисту прав усіх мешканцівбагатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів , а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Відповідно до п. 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі , коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженергого обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків , опалення , вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки , державних будівельних норм з питань складу , порядку розроблення , погодження та затвердження проектної документації для будівництва , а також норм проектування реконструкції та ремонту в частині опалення.
Згідно п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання , затвердженим наказом Міністерства будівництва , архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено , що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії , створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади та тільки після відповідного акта про відключення власник має право на припинення йому нарахувань за послуги теплопостачання з підстав його неотримання.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_3 при відключенні нежитлового приміщення від мережі теплопостачання не дотримався вимог вказаного Порядку і провів від"єднання без рішення постійно діючої комісії та відповідного акта про відключення.
Оскільки ОСОБА_3 порушив визначений нормативними актами порядок відключення приміщення від мережі теплопостачання , то його доводи про припинення нарахування за послуги тепопостачання з підстав їх неотримання не грунтуються на вимогах закону.
Суд першої інстанції вказаного не врахував і без законних на те підстав відмовив позивачеві у задоволенні його позову в частині стягнення заборгованості за послуги тепопостачання.
Оскільки відповідач за період із 11 листопада 2009 року і до 1 травня 2010 року не сплатив позивачеві 3205 грн. 85 коп. за послуги з теплопостачання і в добровільному порядку не бажає сплачувати ці кошти , то колегія суддів вважає за необхідне ухвалити рішення про стягнення вказаної суми в судовому порядку.
Окрім того , колегія суддів прийшла до висновку , що вимоги позивача про стягнення суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання грошового зобов"язання , на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідношення, яке виникло між сторонами з приводу надання послуг з централізованого опалення та щодо оплати цих послуг , якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК) щодо отримання грошових коштів за надані послуги, є грошовим зобов'язанням.
У зв'язку з цим на зазначені правовідносини поширюється дія норми ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином , відповідач зобов"язаний сплатити позивачеві 4220 грн. 45 коп. ( 3205 грн. 85 коп.( сума боргу) + 439 грн. 49 коп. (втрати внаслідок інфляційних процесів) + 253 грн. 21 коп. ( 3 % річних) + 214 грн. 60 коп.(судовий збір) + 107 грн. 30 коп. ( судовий збір).
Із урахуванням зазначеного , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ст. 309 , ст. 316-317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго" задовольнити .
Рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 4220 грн. 45 коп. (чотири тисячі двісті двадцять гривень сорок п"ять копійок) .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді :