Справа №2-2925/12

Категорія 45

2/295/123/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі :

головуючого - судді Комісарчук О.В.

секретаря Содель А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь половину вартості автомобіля марки «Mersedes Vito» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що за період перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль, який згідно вимог чинного законодавства є спільним майном подружжя, а тому підлягає поділу.

В судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги. Підтримала позов в частині вимог щодо автомобіля. Пояснила, що спірний автомобіль разом з відповідачем придбали в період шлюбу за спільні кошти подружжя. Зазначила, що відповідач самостійно без її згоди розпорядився спільним майном, на даний час автомобіль належить іншим особам, а тому просить стягнути на свою користь половину вартості автомобіля.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснив, що автомобіль він придбав за власні та за позичені кошти, а тому він є його особистим майном. Автомобіль вимушений був віддати за борги, оскільки не зміг повернути кошти. Тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з урахуванням меж позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. ст. 69-71 Сімейного кодексу України, де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, при розділі майна частки подружжя є рівними.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.05.2008 року (а.с. 3) по 17.12.2010 року. Під час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки «Mersedes Vito» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.17).

Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача, що автомобіль є його особистим майном, так як належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини він суду не надав. Надана ним суду розписка про позику 75 тисяч грн., яка отримувалась і мала бути повернута в період перебування сторін у шлюбі, не може засвідчувати відповідний правовий режим майна, як особиста власність, і впливати на характер спірних правовідносин. Остання не вказує, що позика бралася саме на придбання спірного майна, не містить відомостей, за які грошові кошти повернута та чи повернута взагалі (а.с. 39). Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що відповідач по справі дійсно позичив у нього кошти в сумі 75 000 грн. Зі слів відповідача йому відомо, що він мав намір придбати автомобіль. В судовому засіданні пояснив, що відомості про вартість автомобіля, час та обставини його придбання йому відомо зі слів відповідача. Таким чином, показання свідка ОСОБА_3 не можуть бути доказами того, що спірний автомобіль був придбаний за особисті кошти відповідача, а тому є його особистою власністю.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

За клопотанням позивача для встановлення дійсної вартості автомобіля по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза. Згідно висновку експерта від 02.10.2012 р. середня вартість автомобіля Mersedes Vito 111 Long 2004 року випуску станом на 27.08.2012 року становить 147231,06 грн. Судом приймається, як достовірний доказ на підтвердження дійсної вартості автомобіля на момент розгляду справи висновок № 240 від 05.09.2012 року судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 169-170), оскільки це є висновок експерта, проведений за ухвалою суду, з повідомленням сторін, особою, яка має посвідчення судового експерта та попереджена судом про кримінальну відповідальність.

Заперечення представника відповідача про те, що вартість автомобіля відповідно до висновку експертизи завищена, є неаргументованими, не підтверджено належними та допустимими засобами доказування, клопотань про виклик в судове засідання експерта для надання відповідних пояснень або призначення повторної експертизи відповідачем не заявлено, а тому суд не бере їх до уваги. Також суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що вартість придбаного автомобіля підтверджується документом, який наданий при перетині кордону на митниці (а.с.187-188), оскільки з його змісту не вбачається дійсна вартість автомобіля на момент розгляду справи.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач розпорядився спільним автомобілем подружжя без згоди позивача. Зі змісту довіреності, виданої 07.06.2010 року ОСОБА_2, вбачається що він надав право ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснювати представництво його інтересів, в тому числі щодо користування, експлуатації та продажу автомобіля «Mersedes Vito» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який в подальшому був реалізований згідно біржового контракту 64/10/АК від 10.06.2010 року універсальної біржі «Примус», зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4, а в подальшому був знятий нею з обліку 24.03.2011 року та цього ж дня реалізований ТОВ «Діксан» на підставі договору купівлі-продажу та відповідно до акту прийому-передачі був переданий ОСОБА_5 (а.с. 124, 145, 148-150). Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що розпорядження вказаним автомобілем відбулось за згодою позивача, в інтересах сім'ї або на її потреби.

Відповідно до п. 30. постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на той факт, що автомобіль придбаний під час перебування сторонами у шлюбі і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідач розпорядився автомобілем на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, не в інтересах сім'ї та не на її потреби, суд вважає за можливе, врахувати при поділі майна дійсну вартість автомобіля відповідно до висновку експерта та стягнути з відповідача на користь позивача половину вартості автомобіля у розмірі 73615,53 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 10,11,15, 60, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Визнати автомобіль марки «Mersedes Vito» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля марки «Mersedes Vito» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в сумі 73615,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 736,15 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя :

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2013 року.

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

31.01.2013 року Справа № 2-2925/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 31.01.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

31.01.2013 року Справа № 2-2925/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 31.01.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

31.01.2013 року Справа № 2-2925/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 31.01.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук