ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"21" червня 2006 р. | Справа № 22/217-06-4479А |
За позовом Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";
до відповідача Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області;
про визнання нечинним рішення.
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Антохіна О.С. - за довіреністю;
Від відповідача:Романенко Т.О. - за довіреністю, Крученко Г.О. –за довіреністю.
Суть спору: про визнання рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 20.02.2006р. №34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін нечинним.
Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, подав до суду доповнення до адміністративного позову від 13.06.2006р. №21/583, в яких виклав пояснення обставин справи та звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнято Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області (надалі по тексту –Держінспекція) з порушенням встановленого Законом України “Про державну податкову службу в Україні” (надалі по тексту –Закон) порядку, що передує проведенню перевірки, порядок проведення перевірки, висновки викладені у акті перевірки від 03.02.2006р. №000029 (надалі по тексту - акт перевірки) та рішенні від 20.02.2006р. №34 не відповідають обставинам справи.
Факт порушення відповідачем порядку, що передує проведенню перевірки позивач обґрунтовує тим, що ЗУ «Про ціни та ціноутворення»встановлює, що державні органи, які здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені ЗУ “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень передбачених пунктами 6-9 статті 11. В зв’язку з чим, відповідач повинен був дотримуватись встановлених Законом вимог до порядку проведення перевірки. Позивач вважає, що відповідач допустив слідуючи порушення: в акті перевірки не зазначив яка саме перевірка проводилась планова виїзна чи позапланова виїзна, не надав позивачу документів (якщо проводилась планова виїзна перевірка –письмове повідомлення з зазначенням дати початку та закінчення перевірки, якщо проводилась позапланова виїзна перевірка –рішення суду), які надають право відповідачу для проведення перевірки.
Факт невідповідності висновків викладених у акті перевірки та рішенні щодо неправомірного застосування позивачем при визначенні споживачам вартості спожитої електричної енергії тарифу, який діяв на кінець розрахункового періоду, коли дата зміни тарифу не збігалася з датою початку розрахункового періоду, замість тарифу який діяв на початок розрахункового періоду, обставинам справи, позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до п.7.9 Правил у договорах про постачання електричної укладених зі споживачами, які зазначені в додатку №2 до акту передбачена схема визначення вартості електричної енергії - сума добутків рівнів тарифу помножується на обсяг спожитої електричної енергії.
Факт невідповідності висновків викладених у рішенні щодо неправомірного завищення тарифів для споживачів, які проживають в сільській місцевості, позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно включив в додаток №1 до акту перевірки споживачів - фізичних осіб, які проживають по вул. К.Либкнехта, вул.Лабораторній, вул.Сьомій, ж/м Чорноморка, оскільки зазначені вулиці відносяться до м.Одеси, згідно відмітки про реєстрацію місця проживання зазначеної у паспорті споживачів. Таким чином, їх не можна віднести до категорії населення, яке проживає в сільській місцевості.
Відповідач заявлений позивачем адміністративний позов не визнає, надав суду заперечення від 29.05.2006р. №13-1117, в якому зазначає, що не допускав порушення порядку проведення перевірки правильності застосування ВАТ «Одесаобленерго»тарифів на електроенергію. Згідно з вимогою прокуратури Одеської області від 29.12.05р. №07/1, Держінспекція включила до плану роботи на 1 квартал 2006р. перевірку структурних підрозділів позивача, в тому числі Іллічівського РЕМ. Перевірка здійснювалась на підставі ст.13 ЗУ «Про ціни і ціноутворення», п.6 п/п «а»Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабміну України від 13.12.200р. №1819 та посвідчень від 13.12.2000р. №1819, від 18.01.06р. №17 підписаних начальником Держінспекції. За результатами перевірки був складений акт, яким зафіксовано факт порушення Іллічівським РЕМ ВАТ «Одесаобленерго»вимог п.7.9 Правил, а саме при розрахунках зі споживачами, коли дата зміни тарифу не збігалася з датою початку розрахункового періоду, для визначення вартості спожитої електричної енергії застосовувався тариф який діяв на кінець розрахункового періоду, замість тарифу який діяв на початок розрахункового періоду, завищення тарифів для споживачів, які проживають в сільській місцевості.
Вказані порушення призвели до необґрунтованого отримання позивачем додаткової виручки у сумі 100 756,41грн., яка підлягає вилученню до держбюджету.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що постановою НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 до Правил були внесені зміни, в тому числі і до порядку визначення енергопостачальниками величини коштів, яку має сплатити споживач за спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію, якими встановлено, що енергопостачальник має право застосовувати тариф який діяв на кінець або початок розрахункового періоду. В зв’язку з чим, з додатково отримана виручка розраховувалась за період з 01.01.05р. по 24.11.05р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області була включена прокуратурою Одеської області до плану перевірки додержання енергопостачальними організаціями ЗУ “Про енергозбереження” від 17.01.2006р. В зв’язку з чим, Держінспекція провела вибіркову перевірку порядку застосування Іллічівським РЕМ ВАТ «Одесаобленерго»тарифів на електричну енергію за період з 01.01.2005р. по 01.01.2006р. За результатами перевірки складено акт від 03.02.2006р. №000029 на підставі якого Держінспекція прийняла рішення від 20.02.2006р. №34 про застосування до ВАТ “Одесаобленерго” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого встановила наступне: при розрахунках зі споживачами, коли дата зміни тарифу не збігалася з датою початку розрахункового періоду, Іллічівський РЕМ ВАТ “Одесаобленерго” допустив необґрунтоване застосування тарифів за використану електроенергію, які діяли на кінець розрахункового періоду, замість тарифів, які діяли на початок розрахункового періоду, чим порушив вимоги п.7.9 Правил, а також завищення тарифів для споживачів, які проживають в сільській місцевості. За вчинене порушення Держінспекція вирішила вилучити у ВАТ «Одесабленерго»в доход державного бюджету додатково отриману виручку у сумі 100 756,41грн. та стягнути штраф у двократному розмірі суми додатково отриманої виручки –201 512,82грн.
Так, у відповідності до ЗУ «Про ціни та ціноутворення»на Держінспекцію з контролю за цінами покладено функцію державного контролю за додержанням підприємствами державної дисципліни цін.
ВАТ «Одесаобленерго» є підприємством основна діяльність якого - постачання електричної енергії споживачам –фізичним та юридичним особам. При визначенні вартості спожитої споживачами електроенергії, позивач повинен дотримуватися порядку застосування тарифу визначеного Правилами.
Із аналізу існуючих правовідносин між ВАТ «Одесаобленерго»та споживачами - Міське управління житлово-комунального господарства (договір №И9186/1059 від 25.05.04р.), Іллічіський морський рибний порт (договір №И9168/2005 від 06.05.04р.), ЗАО Пивоварня “Ефес Україна” (договір №9068/2006 від 26.05.04р.), ЗАТ “Іллічівськзовніштранс” (договір №И9078 від 07.04.2003р.), ТОВ “Ятрань” (договір №И9854/1666 від 20.05.2004р.), відповідач вважає, що договором не передбачена одна із схем визначення вартості спожитої споживачем у розрахунковому періоді електроенергії, встановлених п.7.9 Правил, тобто не зазначено який потрібно застосовувати тариф на кінець або початок розрахункового періоду. Тому, при визначенні вартості спожитої електричної енергії вищеперерахованими споживачами, коли дата зміни тарифу не збігалася з датою початку розрахункового періоду, потрібно було застосовувати тариф який діяв на початок розрахункового періоду. Із виданих споживачам рахунків на оплату вартості спожитої електроенергії у 2005р. вбачається, що ВАТ «Одесаобленерго»застосовувало тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.
Однак, на думку суду, з огляду на вищенаведені обставини та з урахуванням вимог чинного законодавства, твердження відповідача щодо порушення позивачем державної дисципліни цін, шляхом недотримання встановленого порядку застосування тарифів є безпідставними та спростовуються з врахуванням наступного.
Правовідносини між споживачами електричної енергії та енергопостачальником регулюються ЗУ «Про електроенергетику», Правилами та іншими нормативно-правовими актами. Правила (п.7.1 в редакції від 22.08.2002р.) встановлюють, що розрахунки споживачів з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом здійснюються за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Пунктом 7.9 Правил ( в редакції від 22.08.2002р.) передбачено дві схеми визначення вартості спожитої електроенергії споживачами:
- обсяг спожитої у розрахунковому періоді електроенергії помножується на тариф який діяв на початок розрахункового періоду;
- обсяг спожитої електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідні їм обсяги електричної енергії. Вказаний пункт правил передбачає, що обрана схема обов’язково зазначається у договорі.
З наданих позивачем копій договорів про постачання електричної енергії, укладених з вище перерахованими, сторони погодили схему визначення вартості електроенергії, а саме розмір коштів, які має сплатити споживач за спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію, визначається на підставі поданого споживачем “Акту про обсяги спожитої електроенергії”, як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії. Фактично відповідач повинен був перевірити дотримання позивачем встановленої договором схеми визначення вартості електричної енергії. У разі виявлення порушення провести розрахунок додатково отриманої виручки виходячи з різниці суми яка повинна була розраховуватися споживачу, згідно схеми визначеної договором (обсяг спожитої електричної енергії на суму добутків рівнів тарифу відповідного класу) за мінусом суми розрахованої з порушенням встановленої договором схеми (обсяг на тариф який діяв на кінець розрахункового періоду).
Між тим, в акті перевірки, який у відповідності до п.3.1 Інструкції є підставою для прийняття рішення та в оспорюваному рішенні відповідач встановив, що договорами про постачання електричної енергії, укладеними зі споживачами –юридичними особами, зазначеними в додатку №2 до акту, не передбачена схема визначення вартості спожитої електроенергії, тому позивач повинен був застосовувати тариф який діяв на початок розрахункового періоду, але застосовував тариф який був встановлений на кінець розрахункового періоду, чим допустив порушення застосування тарифів, що призвело до неправомірного отримання додаткової виручки. Додатково отриману виручку відповідач розрахував шляхом різниці виставленої до оплати суми згідно тарифу якій діяв на кінець розрахункового періоду та суми яка повинна була виставлятись з урахуванням тарифу який діяв на початок розрахункового періоду.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що відповідач не перевіряв правильність застосування позивачем тарифів стосовно споживачів у яких договором про постачання електроенергії встановлена схема визначення вартості електричної енергії, в зв’язку з чим неправомірно включив до акту перевірки споживачів у яких в договорі передбачена схема визначення вартості електричної енергії та зробив висновки, що потрібно було при визначенні вартості спожитої цими споживачами електричної енергії застосовувати тариф який діяв на початок розрахункового періоду.
Щодо встановленого відповідачем факту, що позивач допустив завищення тарифів для населення яке проживає в сільській місцевості, суд приходить до наступного.
Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабміну України від 26.07.99р. №1357, постачання електроенергії фізичним особам здійснюється на підставі договору на користування електричною енергію. При укладенні договору позивач витребовує у споживача копію паспорту –документ, що посвідчує особу та фіксує місце її реєстрації. Як вбачається з копій паспортів, споживачів, які зазначені в додатку №1 до акту, а це - Магац С.І., Загородня О.О., Горєлов А.В., Присуха Г.Ю., вони зареєстровані у Київському районі м.Одеси, вул.Лабораторна, споживачі - Запорожец А.А., Напалова Є.А - у Київському районі м.Одеса, вул.Сьома, у паспорті споживача Дєєвої В.С. зазначено, що вона проживає у Київському районі м.Одеси, ж/м Чорноморка.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані вулиці знаходяться в межах м.Одеси і тому населення яке проживає на цих вулицях не відноситься до категорії населення, яке проживає в сільській місцевості.
Відносно тверджень позивача, що відповідачем був порушений порядок, що передує проведенню перевірки та порядок проведення перевірок, встановлений ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»суд приходить до наступного.
У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що ст.13 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» встановлює, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»та враховуючи, що нормативно-правові акти якими відповідач керується при здійсненні перевірки, не встановлюють порядку проведення перевірки, то Держінспекція повинна була в частині порядку, що передує проведенню перевірки та порядку проведення перевірки керуватися вказаним Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка відповідачем була проведена за дорученням прокуратури Одеської області. Але і в цьому випадку відповідач повинен дотримуватись порядку проведення перевірки, встановленого Законом. Як вбачається зі змісту акту перевірки, в ньому не зазначається яку саме відповідач проводив перевірку планову виїзну чи позапланову виїзну перевірку. Крім того, відповідач не надав суду доказів які б підтверджували виникнення права на здійснення ним перевірки позивача. Відповідно до ст.11 Закону, право на проведення планової виїзної перевірки надається лише у тому випадку, коли підприємству, що підлягає перевірці не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення встановленого Законом порядку, що передує проведенню перевірки і відповідно порядок проведення перевірки, а також не підтвердив відповідними доказами виникнення права на проведення перевірки, в зв’язку з чим складений відповідачем акт перевірки та прийняте рішення є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки та оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для визнання рішення нечинним.
Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є буді-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 ст.71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, прийняте Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області рішення від 20.02.2006р. №34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме ЗУ «Про ціни і ціноутворення», Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, Положенню про Державну інспекцію з контролю за цінами, у зв’язку з чим визнається судом нечинним.
Позивачу, згідно ст.94 КАС України відшкодовується з Державного бюджету України судові витрати.
Керуючись ст.ст.94, 162, 163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 20.02.2006р. №34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.
Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п. 3 ст. 186 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 22.06.2006 р.
Суддя Торчинська Л.О.