ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "08" листопада 2006 р.                                                                   Справа № 11/224

За позовом державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області

                          

до відкритого акціонерного товариства “Вижницька сільськогосподарська машинно-технологічна станція” с. Іспас Вижницького району Чернівецької області

про стягнення  податкового боргу в сумі 19946,74 грн.

Суддя С.М. Гушилик

Представники:

Від позивача – Дутчак М.М. – зав. юрид. відділу

Від відповідача – не з’явився

Пунктом 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

З урахуванням об’єктивного складу сторін, предмету спору та місце знаходження відповідача згідно із статтями 12, 15 ГПК України дана справа відноситься до підвідомства господарських судів та підсудна господарському суду Чернівецької області, однак розглядається за правилами КАС України.

СУТЬ СПОРУ:  Державна податкова інспекція у Вижницькому районі Чернівецької області звернулась з позовом до  ВАТ “Вижницька сільськогосподарська машинно-технологічна станція” с. Іспас Вижницького району Чернівецької області  про стягнення  податкового боргу в сумі 19946,74 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності є платником податків, зборів і обов’язкових платежів. Відповідно до проведеної перевірки за відповідачем рахується заборгованість в сумі 19946,74 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 18491,57 грн. з яких 2000,47 грн. пені, по податку з прибутку підприємств в сумі 73,49 грн., по комунальному податку в сумі 63,86 грн. з яких 43,46 грн. пені, пеня  по сплаті єдиного податку в сумі 1299,55 грн. та пеня по іншим видам податків в сумі 18,27 грн.

У відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон  № 2181) в разі,  якщо податковий борг відповідачем добровільно не сплачений він підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 02.10.2006 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.10.2006 року за участю представників сторін.

Ухвалою від 18.10.2006 року слухання справи  було відкладено  на 08.11.2006 року в зв’язку з неявкою представника відповідача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, пояснення на позов не надав, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, а тому проаналізувавши надані матеріали, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору без його участі за документами, наданими позивачем.

Оцінивши наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно пункту 5.3.1 статті 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену платником податків у податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання декларації. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами зазначеними у п.п. “а”-“в”  п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181  передбачено, що “у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутись до контролюючого органу  із скаргою про перегляд цього рішення”.

05.05.2004 року податковим повідомленням – рішенням № 001232320/0 визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 786,10 грн. та податковим повідомленням – рішенням № 001192320/0 визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 15705 грн., що разом склало 16491,10 грн. і  нарахована (згідно облікової картки) пеня за період 2002 рік – 40,89 грн. та період 2004 по 2006 рік 1959,58 грн.

Вказані рішення, прийняті ДПІ у Вижницькому районі, відповідачем не оскаржувались.

Заборгованість по комунальному податку в сумі 20,40 грн. визначена самим платником в податкових розрахунках за квітень та вересень 2006 року, крім того, згідно ст.16 Закону № 2181,  йому нарахована пеня  по сплаті  податку на прибуток за лютий 2006 року в сумі 73,49 грн., пеня по сплаті комунального податку за лютий 2006 року в сумі 43,46 грн., пеня по сплаті податків не віднесених до інших категорій за лютий 2006 року  в сумі 18,27 грн. та пеня по сплаті єдиного податку за 2001 рік в сумі 1299,55 грн.

Відповідно до п.15.2.1 ст.15 Закону у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Виходячи з викладеного позивач пропустив строк для стягнення пені по сплаті ПДВ за 2002 рік в сумі 40,89 грн., та пені по сплаті єдиного податку, нарахованої за 2001 рік  в сумі 1299,55 грн. так як він звернувся до суду 03.10.2006 року, а мав би звернутись на протязі трьох років з моменту узгодження податкового зобов’язання, а тому суд дійшов висновку, що в задоволені позову в частині стягнення 1340,44 грн., позивачу слід відмовити.

Вказаний податковий борг відповідачем не сплачений, а тому враховуючи приписи даної норми права, у відповідача існує узгоджене податкове зобов’язання в сумі 18606,30 грн., в тому числі : по сплаті ПДВ в сумі 16491,10 грн. та пеня в сумі 1959,58 грн., пеня по  сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 73,49 грн., по комунальному податку 20,40 грн. та пеня в сумі 43,46 грн., пеня по сплаті податків не віднесених до інших категорій в сумі 18,27 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, у зв’язку з чим з відповідача стягується заборгованість в сумі 18606,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись п.3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 71,86,94,157,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовну заяву задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вижницька сільськогосподарська машинно-технологічна станція” с. Іспас Вижницького району Чернівецької області, (ідент. код 30749737, р/р 260075065 в ЧОД АППБ “Аваль” МФО 356464) у дохід бюджету, в особі державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області, вул. Буковинська, 14, (Інд.код 214243947) за рахунок активів 18606,30 грн.  податкового боргу.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вижницька сільськогосподарська машинно-технологічна станція” с. Іспас Вижницького району Чернівецької області, (ідент. код 30749737, р/р 260075065 в ЧОД АППБ “Аваль” МФО 356464) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 186,06 грн.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.185, ч.1,3,5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першою інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             С.М. Гушилик