Справа № 0313/1158/2012 Провадження №11/773/35/13 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З.

Категорія: ч.4 ст.27, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212, ч.2 ст.28, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364 КК України Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Денісова В.П.,

суддів - Силки Г.І., Борсука П.П.,

з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисника - ОСОБА_1,

засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника цивільного позивача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Ратнівського районного суду від 05 листопада 2012 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українець, громадянин України, з вищою освітою, уродженець с. Межисить Ратнівського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працював директором СГПП «Прогрес» та головою ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4», раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 222 КК України до штрафу в розмірі 375000 (триста сімдесят п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України - до штрафу в розмірі 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень; за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 3641 КК України - до штрафу в розмірі 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 212 КК України - до штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Ратнівської міжрайонної податкової інспекції 1328925 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

У рахунок погашення судових витрат та штрафу звернуто стягнення на арештоване майно ОСОБА_2.

У рахунок погашення судових витрат та штрафу ОСОБА_2, задоволеного цивільного позову Ратнівської МДПІ звернуто стягнення на арештоване майно СГПП «Прогрес» на праві приватної власності.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, українець, громадянин України, з вищою освітою, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працював на посаді голови СВК «Білорусь», раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України до штрафу в розмірі 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 3641 КК України - до штрафу в розмірі 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень з позбавленням права виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України - на 3 роки обмеження волі з позбавленням права виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено до відбуття 3 роки обмеження волі з позбавленням права виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, українець, громадянин України, з вищою освітою, уродженець с. Датинь Ратнівського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_3, одружений, на утриманні має дитину-інваліда, непрацюючий, депутат Ратнівської районної ради шостого скликання, раніше не судимий,

засуджений ч. 2 ст. 364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та до штрафу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч гривень); за ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу в розмірі 3000 гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань остаточно ОСОБА_4 призначено покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та звернення штрафу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень до самостійного виконання.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в доход держави по 674 грн. 24 коп. з кожного за проведення експертиз.

В задоволенні цивільних позовів ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» на суму 641133,10 гривень відмовлено повністю.

В задоволенні цивільного позову ПАКТ «Брокбізнесбанк» на суму 485442,63 гривень відмовлено повністю.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він будучи засновником, власником та головою ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4» і наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, а також підбурювання до службового підроблення, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Так, він в кінці травня 2007 року, в с. Видраниця Ратнівського району підробив офіційні документи шляхом внесення в них неправдивої інформації та надав підроблені документи Волинській філії АТ «Брокбізнесбанк» з метою одержання кредиту в розмірі 500 000 гривень, зокрема:

- заяву про видачу кредиту від 30.05.2007 року в якій вказав неправдиве цільове призначення кредиту - придбання сільськогосподарської техніки. В дійсності ж кредитні кошти були перераховані на рахунки СГПП «Прогрес», засновником, власником та директором якого являється засуджений. В даній заяві ОСОБА_2 також вказав, що для забезпечення виконання зобов'язання в заставу він пропонує належне ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4» майно: комбайн Claas Mega-208, 2002 року випуску, яке в дійсності належала СГПП «Прогрес»;

- заяву про дачу дозволу на передачу в заставу майна від 05.06.2007 року, в якій голова ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2 вказав, що він як власник господарства надає згоду на передачу в заставу майна - комбайну марки Mega-208, 2002 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, яке в дійсності належало СГПП «Прогрес» на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_4.

- перелік основних засобів, які знаходяться на балансі ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4» станом на 01.06.2007 року, в якому вказав, що на балансі даного господарства знаходиться зернозбиральний комбайн Claas Mega-208, 2002 року випуску, який в дійсності належав СГПП «Прогрес» на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_4;

- платіжне доручення №1, рахунок НОМЕР_6 від 21.05.2007 року, накладна НОМЕР_6 від06.06.2007 року, договір купівлі-продажу від 21.05.2007 року, в яких вказав, що кошти в розмірі 400 000 грн., згідно кредитного договору №07/07 від 05.05.2007 року, будуть перераховані на рахунок СГПП «Прогрес» за сільськогосподарську техніку, яка в дійсності даним господарством в не придбавалась, в інспекції Держтехнагляду у Ратнівському районі на облік не ставилась;

- платіжне доручення №2, договір купівлі-продажу від 30.05.2007 року, рахунок №105 від 30.05.2007 року, в яких вказав, що кошти в розмірі 100 000 грн., згідно кредитного договору №07/07 від 05.05.2007 року, будуть перераховані на рахунок СФГ «Надія» за трактор МТЗ-1021, який в дійсності СФГ «Надія» не купувався, в інспекції Держтехнагляду у Ратнівському районі на облік не ставився.

На підставі цих підроблених документів Волинською філією АТ «Брокбізнесбанк» було надано кредит ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4» по кредитному договору № 07/07 від 05.06.2007 року в розмірі 500 000 грн., які останнім не були використані за цільовим призначенням по кредитному договору, а перераховані ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення №1 від 05.06.2007 року, рахунку НОМЕР_6 від 21.05.2007 року, платіжного доручення №2 від 05.05.2007, рахунку №105 від 30.05.2007року, накладної №30 від 06.06.2007 року на рахунки СГПП «Прогрес» та використані у господарській діяльності вказаного підприємства, директором та одноособовим власником якого являється засуджений.

Такими діями ОСОБА_2 Волинській філії АТ «Брокбізнесбанк» було спричинено матеріальну шкоду на суму неповернутого кредиту в розмірі 37 5000 грн.

На даний час кредитні кошти банку АТ «Брокбізнесбанк»в сумі 375 000 грн. не повернуті, задовольнити свої вимоги по відшкодуванню завданих збитків за рахунок заставного майна банк не в змозі у зв'язку з його відсутністю у власності ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4», а тому вказаній банківській установі внаслідок протиправних дій голови ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4»ОСОБА_2 спричинено матеріальні збитки на суму неповернутого кредиту в розмірі 375000 гривень., що більше як у п'ятсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і становить велику матеріальну шкоду.

Досудовим слідством не здобуто фактичних даних які б вказували на вчинення ОСОБА_2 при одержанні кредиту згідно договору №07/07 від 05.06.2007 року злочину проти власності.

Він же, будучи службовою особою, 30.05.2007 року, в селищі Ратне Ратнівського району Волинської області вніс до офіційного документу завідомо неправдиву інформацію а саме: до заяви про реєстрацію сільськогосподарської техніки про те, що комбайн „Claas Mega"-208, 2002 р.в., заводський №94501898 від 30.05.2007 року нібито був придбаний ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4»у фіктивного суб'єкта господарювання ТОВ «Ксілема», на підставі якої 30.05.2007року Ратнівською інспекцією Держтехнагляду вказаний комбайн було зареєстровано на ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4». Вказану заяву ОСОБА_2 завірив печаткою ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Він же, в грудні 2008 року, знаючи, що голова СВК «Білорусь» ОСОБА_3 наділений повноваженнями щодо укладення та підписання кредитних договорів і має право діяти від імені кооперативу, укладати угоди та вчиняти інші дії, що мають юридичне значення для СВК «Білорусь», тобто є службовою особою, що здійснює функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків запропонував останньому незаконно збільшити наявну в СВК «Білорусь» кредитну лінію з 105 000 грн. до 500 000 грн., а 395 000 грн. перерахувати йому для купівлі сільськогосподарської техніки, пообіцявши за це надати в користування СВК «Білорусь» належну йому сільськогосподарську техніку на пільгових умовах.

Погодившись на це, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_2, особисто підробив клопотання про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії згідно договору №902 від 24.07.2007 року на 395 000 грн., шляхом внесення у нього завідомо неправдивих відомостей про цільове призначення збільшення - для купівлі мінеральних добрив, яке підписав, завірив печаткою СВК «Білорусь» та подав до Ратнівського територіального відокремленого безбалансового відділенням № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

Для одержання зазначеного збільшення, ОСОБА_3 в смт. Ратне підписав та завірив печаткою СВК «Білорусь» завідомо неправдивий документ - кредитну заявку на збільшення кредитної лінії згідно договору №902 від 24.04.07 року на 395 000 грн. в якій вказав цільове призначення кредиту - придбання мінеральних добрив, яку подав до Ратнівського ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України». В дійсності ж кредитні кошти отримувались для ОСОБА_2

Для незаконного заволодіння кредитними коштами ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, в грудні 2008 року завірив печаткою кооперативу накладну №54 від 29.12.08, відповідно до якої СВК «Білорусь» нібито одержав у ФГ «Засвяття» 219,5 т аміачної селітри на загальну суму 395 000 грн., яку в подав до Ратнівського ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України». Однак, в дійсності ФГ «Засвяття» аміачну селітру не купував та не одержував.

На підставі підроблених документів ВАТ «Державний ощадний банк України» 30.12.2008 року збільшив кредитну лінію СВК «Білорусь» до 500000 грн. для оплати за нібито одержану аміачну селітру, шляхом укладення додаткової угоди №2 до договору відновлювальної кредитної лінії № 902 від 24.04.2007 року.

Отриманні кредитні кошти ОСОБА_3 перерахував згідно платіжного доручення № 3727364 від 30.12.2008 на ФГ «Засвяття» для придбання аміачної селітри на суму 395000 грн., які 30.12.2008 року перераховані на ФГ «Лисок» та цього ж дня зняті готівкою згідно грошового чека № ЛВ 5231266, та в подальшому отримані ОСОБА_2 для власних потреб.

Такими діями ОСОБА_2, що вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_3, завдано матеріальну шкоду ВАТ «Державний ощадний банк України», яка більше як в п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, ОСОБА_2 неодноразово, шляхом умовляння підбурював ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам СВК «Білорусь» збільшити наявну кредитну лінію до 500000 грн., а отримані кошти в сумі 395 000 грн. перерахувати йому для нібито купівлі сільського господарської техніки.

Цим же вироком ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що будучи головою СВК «Білорусь» та службовою особою яка наділена організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно-господарськими обов'язками, 24.04.2007 року уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» договір відновлювальної кредитної лінії №902, відповідно до якого СВК «Білорусь» надано цільовий кредит для поповнення обігових коштів в розмірі 105 000 грн.

Він же, в грудні 2008 року, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою незаконного отримання кредиту та надання неправомірної вигоди ОСОБА_2, особисто склав, тобто вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, підписав, завірив печаткою СВК «Білорусь» та подав в Ратнівське територіальне відокремлене безбалансове відділенням № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» завідомо неправдивий документ, а саме клопотання про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії згідно договору №902 від 24.07.2007 року на 395 000 грн. для нібито купівлі мінеральних добрив.

Він же, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою отримати для останнього кредитні кошти, перебуваючи в смт. Ратне, умисно підписав та завірив печаткою СВК «Білорусь» і подав до Ратнівського ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» завідомо неправдивий документ - кредитну заявку на збільшення кредитної лінії згідно договору №902 від 24.04.07 року на 395 000 гривень, в якій вказав цільове призначення коштів - придбання мінеральних добрив, які в дійсності отримувались для ОСОБА_2

Він же, за попередньою змовою з ОСОБА_2, в грудні 2008 року завірив печаткою кооперативу накладну №54 від 29.12.08 року, відповідно до якої СВК «Білорусь» нібито одержав у ФГ «Засвяття» 219,5 т аміачної селітри, на загальну суму 395000 грн., яка в подальшому подана до Ратнівського ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».Однак, в дійсності кооператив у ФГ «Засвяття»аміачну селітру не купував та не одержував.

На підставі цих документів 30.12.2008 ВАТ «Державний ощадний банк України» збільшено кредитну лінію СВК «Білорусь»до 500000 грн. для оплати за нібито одержану аміачну селітру (поповнення обігових коштів), шляхом укладення додаткової угоди №2 до договору відновлювальної кредитної лінії № 902 від 24.04.2007 року .

При збільшенні кредитної лінії на 395000 грн. ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 отриманні кредитні кошти перерахував згідно платіжного доручення № 3727364 від 30.12.2008 року на ФГ «Засвяття»за нібито купівлю аміачної селітри на суму 395000 гривень, які 30.12.2008 перераховані на ФГ «Лисок»та 30.12.2008 року зняті готівкою згідно грошового чека № ЛВ 5231266, та в подальшому отримані ОСОБА_2 для власних потреб.

Станом на 22.04.2011року СВК «Білорусь» незаконно отриманні кредитні кошти в розмірі 395 000 грн. використані не за цільовим призначенням та банку не повернуті.

Таким чином, умисними та противоправними діями ОСОБА_3, що вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_2, які полягають у наданні ОСОБА_3 завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту, чим завдано великої матеріальної шкоди ВАТ «Державний ощадний банк України», яка більше як в п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Даним вироком ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що, перебуваючи згідно наказу №90-к від 30 квітня 2002 року на посаді керуючого Ратнівського територіального відокремленого безбалансового відділення № 10002/070 філії Волинського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, в порушення вимог розпорядження №71б від 03.03.2008 року, згідно якого обов'язок щодо перевірки заставного майна покладено на територіальні відділення банків, а також п.п. 4.2-4.3, 6.3-6.5 Положення «Про забезпечення кредитних операцій заставою в установах ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк»від 22.07.2008 року № 230, згідно яких перевірка проводиться з метою встановлення факту наявності майна за місцезнаходженням, відповідності родових ознак, перевірка здійснюється у присутності членів інспекційної комісії (уповноваженого представника банку або представників банку) та заставодавця, під час перевірки встановлюється відповідність ідентифікуючих характеристик предмета застави правовстановлювальним документам: серійні номери, роки випуску, моделі тощо, а також в порушення ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 3.2.5, 4.3.1, 4.4.1, 4.9.1-4.9.4 «Положення про кредитування юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності», затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України»від 26.12.2002 року № 171, діючи умисно, в інтересах СВК «Білорусь», з метою протиправного збільшення відновлювальної кредитної лінії для СВК «Білорусь»на суму 395 000 гривень згідно договору №902 від 24.04.07 року, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби при огляді та оцінці майна, яке пропонується в заставу по забезпеченню кредиту, усвідомлюючи, що ним особисто не проведено первинної перевірки наявності, стану, умов зберігання та експлуатації, ідентифікуючих характеристик (адреси, серійних номерів, років випуску) майна, що пропонується в заставу, а саме: трактора JOHN DEER 8330, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуваючи в приміщенні ТВБВ №10002/070 ВАТ «Ощадбанк», що знаходиться в смт. Ратне вул. Каштанова, 16, підписав акт огляду та оцінки майна, яке пропонується в заставу від 24 грудня 2008 року, вказавши у даному офіційному документі завідомо неправдиві дані щодо проведення огляду трактора JOHN DEER 8330, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, та його фактичне місцезнаходження в належному стані у с. Замшани, Ратнівського району, Волинської області, хоча предмет застави за вищевказаною адресою був відсутній та взагалі у власності СВК «Замшанівський» не перебував.

На підставі даного офіційного документа, та за клопотанням ОСОБА_4 кредитним комітетом філії Волинське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» 25.12.08 року прийнято рішення про надання згоди про збільшення ліміту відновлювальною кредитної лінії для СВК «Білорусь» на суму 395 000 гривень під заставу вищевказаного трактора.

У подальшому, в період з 2009 року по серпень 2010 року ОСОБА_4, з метою приховання факту відсутності у власності СВК «Замшанівський» трактора JOHN DEER 8330, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2 та факту безпідставної видачі кредиту СВК «Білорусь», порушуючи вимоги п.п. 6.3-6.4 Положення «Про забезпечення кредитних операцій заставою в установах ВАТ «Ощадбанк», не проводив щоквартальні перевірки заставленого майна в СВК «Замшанівський».

Станом на 22.04.2011 року, тобто на останній день погашення кредиту, СВК «Білорусь» кредитні кошти в розмірі 395 000 гривень банку не повернуті, а майно, що нібито передавалось у заставу - трактор JOHN DEER 8330, 2007 року випуску заводський № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2 відсутній, і не може бути стягнутий в рахунок погашення кредиту.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 внаслідок зловживання своїм службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби безпідставно збільшено кредитну лінію для СВК «Білорусь»на 395000 гривень за кредитним договором № 902 від 24.04.07 року, що спричинило підрив авторитету ВАТ «Державний ощадний банк України» та завдало банківській установі майнову шкоду в сумі 395000 гривень, яка більше ніж у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить тяжкі наслідки.

Він же, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах СВК «Білорусь», всупереч інтересам служби при огляді та оцінці майна, яке пропонувалося в заставу по забезпеченню кредиту, усвідомлюючи, що ним особисто не проведено первинної перевірки наявності, стану, умов зберігання та експлуатації, ідентифікуючих майна, а саме: трактора JOHN DEER 8330, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуваючи в приміщенні ТВБВ № 10002/070 ВАТ «Ощадбанк», що знаходиться в смт. Ратне вул. Каштанова, 16, підписав акт огляду та оцінки майна, яке пропонується в заставу від 24 грудня 2008 року, вказавши у даному офіційному документі завідомо неправдиві дані щодо проведення огляду майна, та його фактичне місцезнаходження в належному стані у с. Замшани, Ратнівського району, Волинської області, хоча предмет застави за вищевказаною адресою був відсутній та взагалі у власності СВК «Замшанівський»не перебував.

На підставі даного офіційного документа та за клопотанням ОСОБА_4 кредитним комітетом філії - Волинське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» 25.12.08 року прийнято рішення про надання згоди про збільшення ліміту відновлювальною кредитної лінії для СВК «Білорусь»на суму 395 000 гривень під заставу вищевказаного трактора.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального та кримінально-процесуального закону, а також в силу м'якості призначеного засудженим покарання. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання відповідно до позиції державного обвинувача в судових дебатах. Апеляцію обгрунтовує тим, що судом безпідставно перекваліфіковані дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 364-1 КК України, так як на час вчинення ними даного діяння ст. 364-1 КК України не діяла. Крім того, не в повній мірі врахувавши усі обставини, суд призначив надто м'яке покарання засудженим, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених. Зазначає, що при призначенні покарань за ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1 КК України, відповідно до положення ч.2 ст.53 КК України, розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті КК України. Оскільки ч.2 ст.53 КК України, на яку посилається суд у вироку, не має зворотної сили в часі, то покарання у виді штрафу слід застосувати в межах ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1 КК України без застосування положень ч.2 ст.53 КК України.

Крім того, вироком суду ОСОБА_2 двічі призначено покарання за ч.1 ст.366 КК України, хоча кримінальні справи про обвинувачення останнього були об'єднані в одне провадження при попередньому розгляді справи та безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 з ч.2 ст.364 КК України на ч.2 ст.364-1 КК України, оскільки зазначена норма Закону на час вчинення злочинів останніми не діяла.

Також судом призначено покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.364 КК України в чинній редакції, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року, який набрав чинності з 01.07.2011 року, згідно якого відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, посилено призначенням додаткової міри покарання у виді штрафу, яке редакцією вищевказаного Закону на час скоєння злочину передбачене не було, а тому, відповідно до ч.2 ст.5 КК України при обранні покарання засудженому ОСОБА_4 слід застосовувати положення ч.2 ст.364 КК України на час вчинення злочину.

Також судом при призначенні покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 порушено вимоги ст.ст.50,65 КК України, оскільки збитки, завдані злочинами, останніми відшкодовані не були, пом'якшуючих обставин по справі не встановлено, тому обранні покарання є надто м'якими.

В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_3 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України виправдати за відсутністю в його діях складів даних злочинів. Зазначає, що даний вирок є незаконним та необгрунтованим та таким, що постановлений без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Висновки суду викладені у вироку не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд в своєму вироку ніяким чином не обгрунтував застосування суворішого виду покарання та його максимальної міри, також не навів жодних мотивів, що менш суворий вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.366 КК України у вигляді штрафу, буде недостатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, не надав жодної оцінки суперечливим доказам, які поклав в основу вироку, не навів мотивів відхилення інших доказів, на які зверталася увага стороною захисту, що в свою чергу є грубим порушенням ст.65 КК України, ст.62 Конституції України, ст.ст.4,5,53,65, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України, ст.65,67,323,324 КПК України, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати, а справу в цій частині закрити, оскільки вважає зазначений вирок незаконним через неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що будь-яких неправдивих відомостей до офіційних документів не вносив, отримані кредитні кошти не мав наміру не погашати і вони дійсно були витрачені на придбання сільськогосподарської техніки, так як зазначено в умовах кредитного договору, та в його діях відсутній умисел на вчинення вказаних злочинів, оскільки кредит перед Волинською філією АТ «Брокбізнесбанк» частково погашений.

Крім того, зазначає, що від сплати податків не ухилявся та жодних операцій, які б передбачали оподаткування не проводив, а тому, за таких обставин відсутній обов'язок сплати податків. Також вважає, що судом безпідставно задоволено цивільний позов Ратнівської МДПІ.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок в частині визнання його винним у інкримінованих злочинах скасувати, а справу в цій частині закрити. Вказує на незаконність вироку суду першої інстанції через неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що кредитні кошти надаються відповідно до вимог положення «Про кредитування юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності» затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» від 26.12.2002 року № 171 та на підставі рішення Кредитного комітету філії - Волинське обласне управління ВАТ «Ощадбанк». Тому, будучи керівником Ратнівського ТВБВ № 1002/070 філії - Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», не міг бути представником банку уповноваженим для проведення первинної перевірки запропонованого заставного майна та таких обов'язків на нього ніхто не покладав.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення прокурора, який апеляцію підтримав в судових дебатах та заперечив апеляції інших учасників процесу, засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію та заперечили апеляцію прокурора в судових дебатах, а засуджений ОСОБА_3 і в останньому слові просили вирок скасувати та виправдати останнього, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які свої апеляції підтримали та заперечили апеляцію прокурора і в судових дебатах і в останньому слові просили вирок скасувати, а справу щодо них закрити, представника цивільного позивача, який просив вирок суду в частині цивільного позову залишити без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.323, 324, 327, 334 КПК України (в редакції 1960 року) суд повинен оцінити зібрані докази в їх сукупності постановити законний і обґрунтований вирок. При цьому обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Мотивувальна частина такого вироку повинна містити, крім формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, мотивів злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає одні докази, обставини, приймаючи за основу інші.

Наведені вимоги законності свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати оцінку наявним доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон.

За результатами судового розгляду колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд постановив обвинувальний вирок з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Разом з тим, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції всупереч вищевказаним вимогам закону, не досліджуючи належним чином докази по справі, не з'ясував ролі підсудних в злочинах, а в основу тексту вироку поклав текст обвинувального висновку, чим порушив вказані вимоги закону та не врахував роз'яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановленн0я вироку" від 29.06.1990 року (з відповідними змінами), відповідно до яких у мотивувальній частині вироку має бути викладений весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини справи, які визначають ступінь винності підсудних, їх роль у злочинах та докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.

Так, по епізодах підбурювання ОСОБА_2 ОСОБА_3, а саме збільшення кредитної лінії СВК «Білорусь» не вказано місця і часу його вчинення, як і по епізоду службового підроблення ОСОБА_3 кредитної заявки на збільшення кредиту.

Крім того, судом у вироку одним з доказів наведено показання ОСОБА_2, який своєї винуватості в інкримінованих злочинах не визнав і категорично заперечив свою причетність до ухилення від сплати податків та службового підроблення. При цьому аналізу таким показанням не надано.

Незважаючи на те, що кримінальні справи щодо підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були об'єднані судом в одне провадження, мотивувальна частина вироку в порушення вимог ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) містить посилання на кримінальні справи, а не формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, як того вимагає вказана норма закону.

Висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване, при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних по справі доказів, тобто усіх фактичних даних, які містяться в показах свідків, підсудних, та інших джерелах доказів, а також керуючись законом дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності.

Однак, при постановленні вироку в даній кримінальній справі судом наведених вимог не виконано.

У вироку суд лише перелічив джерела доказів, які на думку суду підтверджують винуватість підсудних, без зазначення в більшості випадків даних, які містились в цих документах та протоколах проведених у справі слідчих дій, або ж навів дані, які містились в цих протоколах, та показах свідків, але не дав їм належної правової оцінки з точки зору обґрунтованості пред'явленого засудженим обвинувачення.

Згідно ч.1 ст.257 КПК України (в редакції 1960 року) суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було порушено вимоги вказаної норми КПК, оскільки свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не допитувались, а судом було лише оголошено їх показання на досудовому слідстві, які і були покладені в основу обвинувального вироку. У зв'язку з чим, підсудні були позбавлені можливості заперечити показання, якими обгрунтовано обвинувальний вирок відносно них та допитати вказаних свідків, що є порушенням права на захист.

Оскільки суд першої інстанції свої висновки належним чином не мотивував, допустив суперечності у своїх висновках, що позбавляє апеляційну інстанцію можливості ці суперечності виправити і перевірити законність та обґрунтованість судового рішення та розглянути по суті апеляції учасників процесу, у яких ставиться питання про неправильне застосування кримінального закону.

Такі порушення кримінально-процесуального закону є істотними, тому вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід усунути вищевказані порушення кримінально-процесуального закону та перевірити доводи, викладені в апеляціях учасників процесу і, в залежності від встановленого прийняти законне, мотивоване і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог ст.ст. 323, 334 КПК України (в редакції 1960 року) та КК України.

На підставі наведеного і керуючись п.11 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ратнівського районного суду від 05 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Головуючий

Судді