Справа № 1323/4676/12 Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.

Провадження № 11/783/63/13 Доповідач: Грищук В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Грищука В.О.,

суддів Белени А.В., Партики І.В.,

з участю прокурора Ковальчука Т.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові 05 лютого 2013 року справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2012 року,

встановила:

цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 2 років обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 9 349,10 гривень.

Згідно вироку суду, 10.06.2012 року близько 19 год. 30 хв. між ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, в м. Стрию по вул. Вокзальній Львівської області виник конфлікт з ОСОБА_3, який переріс у бійку. Даний конфлікт, словесно намагався припинити ОСОБА_1, який був очевидцем подій, на що ОСОБА_2 умисно наніс йому удар рукою в нижню щелепу з лівої сторони, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді травматичного відкритого двобічного зламу нижньої щелепи зі зміщенням, який згідно висновку експерту №1468 від 05.07.2012 року відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

На даний вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить такий скасувати та обрати йому більш м'яке покарання.

В мотивах апеляції вказує, що даний вирок є незаконним через однобічність досудового та судового слідства, таким, що не повністю відповідає матеріалам судового слідства та суворим через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

При винесені вироку судом не було враховано те, що він працює майстром Львівської дистанції лісозахисних насаджень ДТГО «Львівська залізниця» з 2001 року, за місцем праці та місцем проживання позитивно характеризується, на обліку в лікаря-психіатра та нарколога не знаходиться, раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, переніс операцію та часто хворіє, знаходиться на диспансерному обліку у хірурга вузлової клінічної лікарні ст. Стрий ДТГО «Львівська залізниця». На досудовому та судовому слідстві давав правдиві покази, які дійсно відображали реальні обставини події, не уникав відповідальності і давав покази про те, що коли ОСОБА_3 збив його з велосипеда та наносив йому удари по тілу, то він захищаючись відмахнувся, і допускає те, що міг нанести удар ОСОБА_1 з необережності та внаслідок шоку від несподіваного нападу. Однак, при постановлені вироку, суд безпідставно врахував його покази як такі, що дані ним з метою ухилення від відповідальності.

Судом не були враховані покази його неповнолітнього сина ОСОБА_4, який в судовому засіданні правдиво розказав про всі обставини, які мали місце на місці події в присутності психолога, який підтвердив, що покази сина є правдивими.

Судом не врахована думка потерпілого ОСОБА_1, який в процесі судового засідання просив не карати його суворо, а тільки відшкодувати йому завдані збитки і питання відшкодування завданої ним шкоди добровільно вирішується.

Крім того, він має постійне місце проживання та праці, раніше не судимий. Ізоляція від суспільства призведе до того, що він втратить роботу, а його сім'я залишиться без засобів для існування, а діти без батьківської опіки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 на підтримання апеляції, думку прокурора Ковальчука Т.О. про часткове задоволення апеляції, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України, не оспорюється.

Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст.367 КПК України, вирок щодо ОСОБА_2 підлягає зміні через невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

При визначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав, що вважає за доцільне призначити реальне покарання у виді обмеження волі.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є непереконливий та не ґрунтується на матеріалах справи. Як вбачається з даних про особу ОСОБА_2 - він раніше не судимий, визнав вину та щиро розкаявся, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей, відшкодував завдані збитки. Ці обставини судом першої інстанції, як пом'якшуючі покарання, не взяті до уваги.

З врахуванням наведених даних, колегія суддів прийшла до висновку про можливість застосувати до засудженого ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На думку колегії суддів, виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування реального покарання. Тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.

В решті вирок суду законний та обґрунтований. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального закону не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.362, 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 - задоволити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2012 року, в частині призначення покарання ОСОБА_2 - змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом першої інстанції за ч.1 ст.122 КК України, покарання у вигляді двох років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді:

Грищук В.О. Белена А.В. Партика І.В.