справа №2-263-07

Рішення

Іменем України

6 вересня 2007 рокум. Любомль

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пешкова М.І.,

при секретарі Носку А.В.,

з участю позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бірківської сільської Ради про визнання права власності на нерухоме спадкове майно -

встановив:

До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, який просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок та інші надвірні споруди, що знаходиться по вул. Залізничній, 14 в с Скиби.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 31 липня 2000 року після смерті ОСОБА_2, залишилось спадкове нерухоме майно, спадкоємець якого згідно заповіту, є позивач. Для оформлення своїх спадкових прав він звернувся в нотаріальну контору, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що спадкодавець не здійснив державної реєстрації згаданого майна. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно якої представник відповідача позовні вимоги підтримує, однак в судове засідання з'явитися не може в зв'язку з професійно-виробничим навантаженням.

2

Матеріалами справи встановлено наступне.

Зі свідоцтва про смерть серії 1-ЕГ №074793, виданого Бірківською сільською Радою Любомльського районного, Волинської області, вбачається, що ОСОБА_2 померла 31. 07.2000 року в с Скиби.

Згідно заповіту від 27 липня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, вбачається наступне, що ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_4 все своє майно на яке вона буде мати право за законом на день її смерті.

Відповідно до п.1 ч.1 СТ.549 ЦК Української РСР (редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Пунктом 4 Прикінцевим та перехідним положень ЦК України (редакції 2003 року) визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.11 ч.1 ст.346 ЦК України (редакції 2004 року) право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільного процесу.

У відповідності зі ч.2 ст. 12 Закону України "Про власність" (ВВР, 1991 №20, ст. 249 від 7.02.1991 року, із змінами згідно із Законом № 3180-12 від 5.05.1993 року) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладання інших угод, не заборонених законом.

У ч.1 ст. 13 згаданого вище Закону зазначено, що об'єктами права власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарювання, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,174,209,212,214,215 ЩІК України, на підставі ст.549 ЦК Української РСР (ред. 1963 року), ст.ст. 328, 1234, 1235 ЦК України, ст.ст. 12,13 Закону України "Про власність"-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування на нерухоме майно, що знаходиться по вул. За вокзальної, 14 с Скиби Любомльського району, зокрема: житлового будинку "А-1", веранди "а", літньої кухні "Б-1", погреба "В-1", сараю "Г-1", веранди "б" та колодязя "к", згідно даних технічного паспорта, виданого КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" на об'єкт нерухомого майна від 5 березня 2007 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Уразі

3

подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку 4.4 ст.295 ЦПК України.