Справа № 2-2121/11

Провадження № 22ц/779/298/2013

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Мигович О.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Шалаути Г.І., Ковалюка Я.Ю.

Секретаря Турів О.М.

з участю апелянта - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

10.11.2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення 51509 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 19 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу гаражів, за яким останній продав йому гаражі (бокси), розташовані в АДРЕСА_1. Вказані гаражі належали ОСОБА_4 на підставі укладеного із ЗАТ «Лукор» договору купівлі-продажу гаражу від 19.10.2008 року. Згідно довідки №239 від 28.01.2011 року, виданої ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», станом на 27.01.2011 року йому належить на праві власності 11/100 ідеальних часток гаражів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В лютому 2009 року він дізнався, що право власності на гараж також зареєстровано за ОСОБА_5, після смерті якої гараж успадковано її сином ОСОБА_6 13.07.2004 року ОСОБА_6 подарував вказаний гараж ОСОБА_7, що підтверджується договором дарування гаражу від 13.07.2004 року. На даний момент право власності на гараж зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу гаражу від 13.01.2011 року, укладеного з ОСОБА_7

Право власності ОСОБА_5 ґрунтувалося на рішеннях виконавчого комітету Калуської міської ради від 15.04.2003 року №179 «Про переоформлення технічної документації на гараж на АДРЕСА_1 та від 09.06.2003 року №282 «Про оформлення права приватної власності на гаражі». Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року вищевказані рішення Калуської міської ради визнані незаконними та скасовані. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2010 року рішення Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року залишено без зміни.

Таким чином для відновлення його порушеного права йому необхідно придбати інший гараж, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на його користь витрати на придбання такого гаражу в розмірі 51509 грн. 40 коп.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивач ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що висновки суду про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому матеріальної шкоди, а його порушені права на гараж поновлені рішенням Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року, є безпідставними, оскільки для відновлення його порушеного права власності йому необхідно придбати інший гараж, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути витрати на придбання такого гаражу.

З наведених мотивів просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Калуської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судовому засіданні не доведено факту завдання йому відповідачем матеріальної шкоди, крім того його порушене право відновлене рішенням Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року.

Такий висновок суду є правильним.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу гаражів (а.с. 15), за яким останній продав позивачу гаражі (бокси), розташовані в АДРЕСА_1. Вказані гаражі були набуті ОСОБА_4 у приватну власність на підставі укладеного із ЗАТ «Лукор» договору купівлі-продажу гаражу від 19.10.2008 року. Згідно довідки №239 від 28.01.2011 року, виданої ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» (а.с. 16), станом на 27.01.2011 року позивачу належить на праві власності 11/100 ідеальних часток гаражів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на цей же гараж на підставі рішень виконавчого комітету Калуської міської ради від 15.04.2003 року №179 «Про переоформлення технічної документації на гараж на АДРЕСА_1 та від 09.06.2003 року №282 «Про оформлення права приватної власності на гаражі» було зареєстровано за ОСОБА_5, який після її смерті успадковано її сином ОСОБА_6, котрий в свою чергу гараж подарував ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 13.07.2004 року. А останній відповідно до договору купівлі-продажу від 13.01.2011 року продав гараж ОСОБА_8

Таким чином право власності на один і той же гараж було зареєстровано на двох осіб.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року (а.с. 4-8) задоволено позов ОСОБА_2, вищенаведені рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 15.04.2003 року №179 та від 09.06.2003 року №282 визнано незаконними та скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2010 року рішення Калуського міськрайонного суду від 16.04.2010 року залишено без змін.

Проте, визнання в судовому порядку незаконними рішень відповідача не є правовою підставою для стягнення з нього матеріальної шкоди.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Вищезазначене положення знайшло подальший розвиток в ст. 1173 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак, наведена стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені такі особливості як суб'єктний склад і завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

В даному випадку суб'єктом є орган місцевого самоврядування. Проте, рішення виконкому Калуської міської ради від 15.04.2003 року №179 «Про переоформлення технічної документації на гараж на АДРЕСА_1 та від 09.06.2003 року №282 «Про оформлення права приватної власності на гаражі» прийнято не при здійсненні органом місцевого самоврядування владно-адміністративних повноважень.

За змістом ст. 1173 ЦК України якщо шкода завдана незаконним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в сфері не адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності, то вона відшкодовується не за правилами цієї статті, а на загальних підставах, визначених положеннями ст. 1166 ЦК України.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Положеннями ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наведеного слідує, що на позивачу лежить обов'язок довести факт завдання йому матеріальної шкоди, незаконність дій органу місцевого самоврядування, причинний зв'язок між спричиненням шкоди та не правомірними діями завдавача.

Як ствердив у судовому засіданні представник позивача, шкода полягає в тому, що позивач, будучи власником гаражу, не може реалізувати своє право власності, а саме право володіння, користування та розпорядження вказаним нерухомим майном, оскільки ним користується інша особа.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та доказів, що маються в матеріалах справи, вірно дійшов висновку, що позивач не довів спричинення йому майнової шкоди внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування неправомірних рішень, а відтак обґрунтовано визнав позов ОСОБА_2 безпідставним.

Крім того, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 року частково відновлено порушене право власності ОСОБА_2 на гараж, який знаходиться в м. Калуші Івано-Франківської області по АДРЕСА_1, а тому для повного відновлення його порушеного права власності на гараж останньому слід було обрати спосіб захисту, визначений положеннями статті 16 ЦК України, зокрема, про визнання недійсним свідоцтва про право власності іншої особи на цей гараж та усунення перешкод в користуванні гаражем.

Оскільки доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а також доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, є такими, що були предметом дослідження суду та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, то апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Шалаута Г.І.

Ковалюк Я.Ю.